54. Термінознавство на сучасному етапі. Проблеми, стан, перспективи.

Формування суспільства, розвиток науки та техніки, нові наукові відомості викликають потребу нових слів, які виникають на базі основного лексичного фонду мови або ж запозичаються з інших мов. Вони утворюються спонтанно або спеціалістами внаслідок потреби найменувати нові предмети та реалії, явища оточуючої дійсності та результати творчої діяльності людини. Утворення нових слів веде до збагачення та вдосконалення словникового складу мови.

Основні зміни, які відбуваються у мові, стосуються передусім термінології. За підрахунками дослідників, щонайменше 90 % нових слів належить саме до термінології. Це пов’язано із безперервним розвитком науки, техніки та культури.

Термінознавство.– «наука, яка займається загальновживаними питаннями терміна, термінології, номенклатури».

Термін (лат. terminus – «рубіж, межа») – слово або словосполучення, що позначає поняття певної галузі науки, техніки тощо

Сьогодні існує й реалізується такий погляд, що українську термінологію слід створювати за моделями власне українського словотворення та словоскладання.

Формування та виникнення термінів є довгим і складним процесом, який здійснюється такими способами: 1. утворюванням похідних слів: додавання префіксів та суфіксів до існуючих слів 2. складанням слів у термінологічні словосполучення 3. об’єднуванням слів у композити – складені слова 4. використанням скорочених слів або скорочень 5. перенесенням значення 6. запозиченням слів з інших мов.

Важливу роль у термінології займає сленг. Скільки є професій, стільки є сленгів. На думку вчених, для термінології сленг небезпечний там, де не існує розвинута термінологічна система, тому що він потім порушує структуру мови.

Актуальним питанням у термінологіі стала синонімія. Найчастіше синоніми утворюються в результаті співіснування питомого слова та запозичення (асиміляція – уподібнення, машина – автомобіль).

У вересні 2000 відбулася VI Міжнародна конференція, яка тепер має назву "Проблеми української термінології". У ній взяли участь 104 учасники (Дубічинський, Тарас Кияк, Л.Полюга, Моргунюк, Гожий, Загородній, Вознюк та ін.), виголошено 138 доповідей. До початку конференції вийшли матеріали, які засвідчили високий рівень конференції та її учасників.         Основна увага на конференції була звернена на такі проблеми: Теоретичні засади термінознавства та лексикографії. Лексикографія та міжмовні зв'язки. Нормування та стандартизація термінології.  Термінологія природничих знань. Термінологія гуманітарних знань.

Українська термінологія зараз «прагне до очищення української мови від невластивих їй елементів і відновлення їх питомих рис, виступає потужним чинником формування та утвердження української фахової термінології».

55. Перекладознавство як наукова галузь

Перекладознавство — самостійна галузь прикладної лінгвістики, присвячена найважливішим поняттям, проблематиці, термінології перекладознавства.

Мета перекладознавства — створити теоретичну основу для подальшого набуття нами практичних умінь і навичок у галузі перекладута вивчення моделей і закономірностей процесу перекладу і перекладацьких відповідностей, а також способів перекладу текстів різних жанрів і стилів.

Основні завдання перекладознавства:ознайомити нас із сучасним станом науки про переклад у нашій країні та за кордоном;допомогти нам здобути початкові знання з різних аспектів і типології перекладу;сформувати вміння використовувати при перекладі двомовні та тлумачні словники різних типів;сприяти створенню словника постійних міжмовних відповідників у певній галузі мов;виробити початкові навички спостереження мовних явищ і наукового аналізу.

Міждисциплінарність теорії перекладу і її практичних застосувань вказує на те, що переклад є не чисто мовним, а досить складним когнітивним феноменом. Перекладаючи з однієї мови на іншу, людина використовує як свої мовні знання і можливості, так і найрізноманітніші екстралінгвістичні знання (про фізичну природу світу, про суспільство і його культуру, про ситуації, в яких був зароджений текст, який перекладається, і буде сприйматися його переклад і т. д.), причому етапи розуміння і синтезу тексту принципово відрізняються.

Сучасне українське перекладознавство може пишатися своїми здобутками та вченими-теоретиками та перекладачами-практиками. Варто згадати таких вітчизняних корифеїв перекладознавства: Роксолану Зорівчак, Тараса Кияка, Ладу Коломієць, Марину Новикову, Леоніда Черноватого, Світлану Швачко.

Найвідомішими українськими перекладачами є Юрій Андрухович, Микола Бажан, Іван Дзюба, Сергій Жадан, Григорій Кочур,Пантелеймон Куліш, Микола Лукаш, Микола Зеров, Олександр Ірванець, Юрій Покальчук,  Василь Стус, Іван Франко.

Ньюмарк вважає, що є два типи перекладу: комунікативний переклад намагається справляти на своїх читачів враження, максимально близьке до того, яке вони могли б відчути прочитавши оригінал. Семантичний переклад намагається надавати точне контекстуальне значення оригіналу настільки близько, наскільки семантична і синтаксична структури другої мови це дозволяють. Пор. – wet paint – обережно, пофарбовано – лавка пофарбована. Загалом, комунікативний переклад вважається більш прямим і більш обумовленим, пристосованим до часткового реєстру мови. Семантичний переклад повинен бути більш детальним і переслідувати розумові процеси, швидше ніж інформацію відправника.