8.Актуальні проблеми психолінгвістики, етнопсихолінгвістики

актуальні проблеми ПЛ на сучасному етапі

Однією з розповсюджених сфер дослідження є зараз вивчення того, як люди розуміють, запам'ятовують та продукують дискурс. Другою популярною проблемою є лексикон, або ментальний словник. Вивчення слів стало значно більш популярним в останні десятиліття. Обидві названі сфери поруч з їх теоретичною важливістю мають також практичне застосування: дослідження дискурсу допомагають глибше заглянути у процеси з позицій психотерапії, а вивчення лексикону допомагає зрозуміти, як діти вчаться читати. Ще одна проблема пов’язана з трактовкою того, як дитина оволодіває мовою. Цікавість до вроджених мовних механізмів доповнюється відродженням досліджень мовного оточення дитини. Дорослі говорять з дітьми інакше, ніж з дорослими, з погляду фонології, семантики, синтаксису і прагматики, і багато дослідників вивчають роль "мовних уроків" в оволодінні мовою. Відчутний прогрес досягнутий у вивченні читання, білінгвізму та мовних порушень. Успіх досягнутий завдяки інтегруванню підходів з позицій різних дисциплін у межах когнітивної науки.

Дещо інші акценти розставлені у російських та вітчизняних дослідженнях останніх років, про що можна судити за проблематикою симпозіумів з психолінгвістики та теорії комунікації. У надрукованих у 90-ті роки підручниках та посібниках з ПЛ у залежності від дослідницьких інтересів авторів акцент відповідно робиться на невербальні компоненти комунікації, взаємозв’язок мовлення та мислення, співвідношення "мова – людина – суспільство", висвітлюються теоретичні і методологічні питання ПЛ, визначаються тенденції у сучасній ПЛ, пов’язані з акцентуванням уваги на образі світу та особистості, більш детально розглядаються проблеми природи і структури мовної здібності людини і питання психолінгвістики розвитку. У деяких публікаціях особливо підкреслюється актуальність дослідження міжкультурного спілкування, етнокультурної специфіки мовної свідомості, різноманітних аспектів взаємодії мов та культур, мовних картин світу і т.д.

Така мовознавча галузь, як етнопсихолінгвістика сьогодні набула значної актуальності. Активізація та поширення досліджень будь-якої науки, не лише етнопсихолінгвістики, на різні сфери фізичного і соціального життя, що зумовлює необхідність розширення її предмета, передбачає три можливі варіанти для дослідника. Перший шлях – це пояснення нових явищ через існуючий концептуальний апарат науки, другий – це вироблення нових конструктів для позначення встановлених явищ та законів їх функціонування, третій – це розширення змісту існуючих понять та підведення під них нових фактів.

Для сучасного стану розвитку етнопсихолінгвістики, найбільш доцільним вважаїться перший шлях, адже введення у науковий обіг нового термінологічного апарату часто заплутує і без того складні поняттєві конструкти, що часто приводить до непорозуміння через різне тлумачення терміну.

9. Когнітологічний напрям сучасної лінгвістики.

Когнітивна лінгвістика розглядає мову не «як систему в самій собі і для самої себе» (вислів Ф.де Соссюра), а у зв’язку з людиною, без якої виникнення й функціонування цієї системи було б неможливим. К.Л. – мовознавчий напрям, у якому функціонування мови розглядається як різновид когнітивної, тобто пізнавальної діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджуються через мовні явища. Вона входить як складова частина до когнітології – інтегральної науки про когнітивні процеси у свідомості людини.Когнітологія – наука комплексна. Як зауважив амер. учений К. Стеннінг, «складіть разом логіку, лінгвістику, психологію і комп’ютерну науку - ви отримаєте когнітивну науку».

Предметом КЛ є проблема ролі мови у здійсненні процесів пізнання й осмислення світу. КЛ – поліпарадигмальна наука. Вона успадкувала набутки всіх попередніх мовознавчих парадигм і розвиває успадковані від лінгвістики, а також від філософії і психології класичні проблеми зв’язків між мовою та мисленням, але розглядає їх у дещо іншому плані.

Узагальнюючи сказане, можна говорити про те, що для КЛ характерні такі загальні принципові настанови, як експансіонізм (виходи в інші науки), антропоцентризм (вивчення мови з метою пізнання її носія), функціоналізм (вивчення всього різноманіття функцій мови) і експланаторність (пояснення мовних явищ).

Основним семантичним поняттям у КЛ є концепт. А. Вежбицька розрізняє концепт-мінімум, концепт-максимум і енциклопедичнид виний додаток. Концепт-мінімум – це неповне знання смислу слова (мовцеві відома реалія, але далеко не все, що її стосується). Концепт-максимум – охоплює всебічне знання мовцем смислу слова (яблуко).

Упорядковане поєднання концептів у свідомості людини становить її концептуальну систему (вона не є стабільною). Вона постійно змінюється під впливом постійного процесу пізнання. Разом із тим потрібно зазначити: концептосистеми в різних людей не збігаються, що зумовлено не тільки їхнім інтелектуальним рівнем, а й життєвою практикою. Компонентами концептосистеми є фрейми.