11. 19. Навчання читання на початковому ступені навчання

. Читання як рецептивний вид мовленнєвої діяльності – це процес зорового сприймання друкованого тексту і його розуміння з різним ступенем повноти, точності та глибини.

Читання як засіб навчання іноземної мови передбачає використання його для засвоєння мовного та мовленнєвого матеріалу та розширення знань про мову, яка вивчається (Г.В. Рогова).

Читання є письмовою формою мовлення, рецептивним видом мовленнєвої діяльності, який включає техніку читання і розуміння прочитаного.

Техніка читання – володіння звуко-буквеним співвідношенням, вміння об’єднувати матеріал, що сприймається, в смислові групи (синтагми) і правильно оформлювати їх інтонаційно.

Розуміння тексту полягає у розкритті смислових зв’язків і відношень, що передаються засобами мовної форми.

Психофізіологічну основу читання складають операції зорового сприйняття тексту, а саме – розпізнавання його мовних одиниць, що може здійснюватися швидко і безпосередньо або уповільнено з елементами пригадування.

На початковому ступені навчання основним завданням є розвиток навичок техніки читання уголос і про себе / мовчки і досягнення швидкості читання, яка становить 300 друк. знак. / хв.

Компоненти змісту навчання техніки читання:

• укріплення асоціацій між буквами та звуками;

• формування зоро-графічних та слухомоторних зв’язків, які сприяють миттєвому впізнаванню і розумінню значень слів;

• розширення поля читання;

• синтагматичне членування речень;.

• встановлення смислових зв’язків між компонентами речення і цілими реченнями тексту;

• розуміння змісту навчальних текстів.

Труднощі навчання читання іноземною мовою зумовлюються як суб’єктивними, так і об’єктивними чинниками.

Суб’єктивні чинники пов’язані з індивідуальними особливостями учня.

До об’єктивних труднощів належать :

а) труднощі орфографічної системи:

• кількісна неадекватність між буквами і звуками у слові, тобто між графічним і звуковим образами слова;

• різночитання однакових букв та буквосполучень;

• кількість букв алфавіту та кількість графем, які вони утворюють;

• наявність “німих” букв у словах;

• передача одного і того ж звука різними буквами та буквосполученнями тощо.

б) мовні труднощі:

• наявність багатозначних та конвертованих слів;

• непрямий порядок слів (інверсія);

• звороти з дієприкметниками та дієприслівниками;

• умовні безсполучникові речення;

• герундіальні звороти;

• складні речення та конструкції тощо.

Читання уголос на початковому ступені навчання є основною формою читання і передумовою навчання читання про себе /мовчки.

Періоди навчання читання уголос:

• дотекстовий;

• текстовий.

Мета дотекстового періоду - засвоєння графіки іноземної мови, оволодіння звуко-буквеним зв’язком, читання окремих слів, словосполучень, простих речень. Важливим завданням цього періоду є розвиток навичок правильного озвучування слів та інтонаційного оформлення речень з точки зору їх логічного членування. Читання уголос допомагає зміцнити вимовний аспект, який є спільним для всіх видів мовленнєвої діяльності.

На цьому етапі букви вводяться поступово - на позначення декількох приголосних звуків і одного голосного звука для читання односкладових слів. Засвоївши зв’язок буква – звук, учні самостійно читають уголос, виконують завдання на звуко-буквений аналіз.

Система вправ для навчання техніки читання.

Вправи на засвоєння звуко-буквених відповідностей

1. Прочитайте букву у різних позиціях у слові.

2. Знайдіть велику, малу букву …. серед декількох.

3. Складіть слова з наступних букв.

4. Назвіть слова, які розпочинаються з букви…

Вправи на формування механізмів впізнавання і читання цілих слів

1. Визначте тип складу в даних словах.

2. Напишіть продиктовані вчителем слова.

3. Згрупуйте слова відповідно до типу складів.

4. Змінюючи початкову літеру, утворіть нові слова.

5. Прочийте пари слів, що відрізняються одним елементом.

Вправи на прогнозування форми слова

1. Розшифруйте орфограми і прочитайте одержані слова.

2. Складіть слова з окремих букв.

3. Заповніть пропуски у словах відповідними буквами.

4. Напишіть незнайоме слово в опорі на правило.

Дотекстовий період читання уголос триває, поки учні читають окремі слова, словосполучення, речення, не об’єднані ситуативно. Однак цей вид читання має місце і на подальших ступенях навчання. Загалом до читання вголос вдаються у таких випадках:

• формування і удосконалення мовленнєвих навичок (артикуляційних, ритміко-інтонаційних, лексичних, граматичних);

• розвиток продуктивного усного мовлення:

• розвиток деяких характеристик читання про себе, які стосуються до технічної сторони останнього.

Після того, як учні навчилися читати ізольовані слова, вони переходять до читання речень і невеликих навчальних текстів, що потребує формування навички інтонаційного оформлення речень, їх синтагматичного членування. Для цього використовуються знаки словесного наголосу,інтонації, меж синтагми, зв’язності читання словосполучень тощо.