Діагностика в психосоматиці.

План

1. Діагностична бесіда.

2. Чинники емоційно обумовлених (психосоматичних) розладів.

3. Алекситімія як базова причина психосоматичних захворювань.

4. Внутрішня картина хвороби.

5. Когнітивний аспект внутрішньої картини хвороби.

6. Типи пристосувальної поведінки.

7. Рівень адаптивних ресурсів особистості.

8. Психологічні тести.

9. Проективні методики.

10. Постановка психосоматичного діагнозу, його структурні компоненти.

11. Класифікація психосоматичних розладів.

Література

1. Александер Ф. Психосоматическая медицина. Принципы и практическое применение.- М., 2002

2. Вітенко І.С. Загальна та медична психологія.- Київ, 1994

3. Кондрашенко В.Т., Донской Д.И. Общая психотерапия.- Мн., 1997

4. Любан-Плоцца Б., Пельдингер В., Крегер Ф. Психосоматические расстройства в общей медицинской практике.- СПб., 2000

5. Любан-Плоцца Б., Пельдингер В., Крегер Ф., Ледерах-Гофманн К. Психосоматичний хворий на прийомі у лікаря.- К., 1997.

6. Малкина-Пых и.Г. Психосоматика: Новейший справочник.- м., сПб., 2003

7. Психосоматика: Взаимосвязь психики и здоровья. Хрестоматия . Сост. К.В.Сельченок.- Мн., 1999

8. Фон Шліппе А., Швайцер Й. Системна психотерапія та консультування. Пер. з нім. - Львів, 2004

9. Хайгл-Эверс А., Хайгл Ф., Отт Ю., Рюгер У..Базисное руководство по психотерапии.- СПб., 2002

10. Эйдемиллер Э.Г., Добряков И.В., Никольская И.М. Семейный диагноз и семейная психотерапия. Учебное пособие для врачей и психологов. – СПб., 2003

11. Кулаков С.А. Основы психосоматики. – СПб.,2003

12. Михайлов Б.В., Сердюк А.И., Федосеев В.А. Психотерапия в общесоматической медицине (клиническое руководство)/ Под общ. Ред. Б.В.Михайлова. Харьков: Прапор, 2002.

13. Психосоматика: Взаимосвязь психики и здоровья. Хрестоматия . Сост. К.В.Сельченок.- Мн., 1999

14. Смулевич А.Б. Психосоматические расстройства (клиника, терапия, организация медицинской помощи)/ Психиатрия и психофармакотерапия.- 2000.- т.2.

15. Тополянский В.Д., Струковская М.В. Психосоматические расстройства. М., Медицина, 1986.

16. Фільц О.О. Тілесно-невротичні та психосоматичні розлади. Форум психіатрії,Львів,2003.

При психосоматичному захворюванні діагностична бесіда спрямована на визначення в першу чергу нинішнього зовнішнього і внутрішнього стану пацієнта.

Чим більш вільно і менш формально протікає бесіда, чим більше пацієнт розкриває себе психотерапевту, тим більше можливостей знайти сутність його поведінки.

Нарешті, у першій же діагностичній бесіді необхідно виявити, що пацієнт приховує від психотерапевта, незважаючи на достаток інформації, що він дає. Психотерапевт може виявити та оцінити приховані психосоматичні зв'язки, відзначити виявлені їм співвідношення симптомів, залишити відкритим питання про невідомі поки обставини, що, на його думку, дозволили б обговорити з пацієнтом питання прогнозу і можливостей лікування.

Перша бесіда має вирішальне значення для подальшого формування відносин психотерапевта і пацієнта.

Психотерапевт повинний враховувати вербальні і невербальні вираження пацієнта, він повинний бачити і чути. Уже на початку бесіди інформативними можуть бути наступні факти й особливості: відношення пацієнта до домовленості про консультації, ранній прихід чи запізнення на прийом, повідомлення надлишкової інформації персоналу, вступні коментарі, прихід у супроводі членів родини чи без них, одяг, зачіска, вираз обличчя, міміка, жестикуляція, характер рукостискання, де і як усідається пацієнт, звук його голосу і вибір слів, чи говіркий пацієнт, мовчазний, зітхає, дратівливий, ворожий, бунтує чи доступний.

Базисною причиною психосоматичних захворювань може бути алекситімія.

Алекситімія характеризується чотирма типовими ознаками з різним ступенем їхньої виразності в кожнім окремому випадку (Бройтигам і ін., 1999):

1. Своєрідна обмеженість здатності фантазувати .

2. Типова нездатність виражати пережиті почуття.

3. Психосоматические пацієнти дуже пристосовані до товариських відносин, що навіть визначається як «гіпернормальність».

4. З затримки на симбіотичому рівні і зв'язаного з цим недоліку диференціювання суб'єкт-об'єкт випливає нездатність до щирих відносин з об'єктом і до процесу переносу

Таким чином, алекситімія розглядається як деяка сукупність ознак, що характеризують психічний склад індивідів і призводить до специфічно психосоматичним захворювань. В останні роки її розглядають як фактор ризику розвитку багатьох захворювань.

Як правило, це соціально добре адаптовані особистості, а симптом алекситімії є відповіддю на сімейну заборону із самого дитинства виражати себе і свої почуття. На зміну можливості почуттєво переробляти реальність приходить ригідна поведінка відповідно до соціальних норм і правил. Тоді мова органів, болючі відчуття стають «незручною» спробою тіла інтегруватися з душею людини.

Таким чином, специфічність психосоматозів полягає в тому, що душевне неблагополуччя як першопричина серйозної фізичної недуги в цих випадках сховано, замасковано для самого хворого. Тому психологічна корекція неусвідомлюваної душевної причини тілесного страждання вимагає від фахівця-психотерапевта і психолога особливого підходу, модифікації традиційної психотерапевтичної допомоги.