Класифікація

Психосоматичні розлади:

1) Психосоматичні реакції, як правило, з'являються в напружених життєвих ситуаціях, наприклад:

— серцебиття закоханого;

— запаморочення після пережитого нещасливого випадку;

— втрата апетиту при сумі.

Такі симптоми звичайно зникають, якщо міняється ситуація, що їх викликала. Психосоматичні реакції можуть з'являтися у всіх людей. Їх передумовою не є серйозні аномалії душевного розвитку (Вeck, 1969).

2) Іншу якість мають психосоматичні захворювання, які можна розділити на наступні великі групи:

— конверсійні симптоми;

— функціональні синдроми (органні неврози);

— психосоматичні захворювання в більш вузькому змісті (психосоматози).

Сучасне розуміння хвороби характеризує її як багатоступінчастий процес взаємодії факторів, що ушкоджують і захисно-пристосувальних факторів на рівні цілісного організму й їх взаємодії із соціальним середовищем.

В психосоматичній діагностиці слід враховувати 2 аспекти хвороби - соматичний і психічний. Від іх інтенсивності на тому чи іншому етапі залежить обсяг, структура та пріоритетність тих чи інших методів лікування.

Під функціональним психіатричним діагнозом (ФД) слід розуміти діагноз індивідуальної пристосовності і взаємодії хворого із соціальним оточенням.

Основні елементи ФД (патодинамічний, психологічний і соціальний по В.М.Воловику, 1975) являють собою категорії, що визначають повноту пристосування хворого до навколишнього середовища. Патодинамічний компонент ФД охоплює темп прогредієнтності, загострення хвороби, стуктуру психічного дефекту. Психологічний компонент включає рівень розвитку і зрілості особистості, її спрямованість, установки і відносини, форми психологічної компенсації. Соціальний компонент характеризує рівень інтеграції хворого в основних соціальних групах (родина, виробничий колектив, неформальне соціальне оточення).

Розроблено модель структури ФД (див. схему), що сприяє індивідуалізації діагностики психічних захворювань, основними компонентами ФД є:

1. Нозологічна форма, тип перебігу, синдром. Структура психічного дефекту. Рівень клінічної компенсації.

2. Відношення до хвороби, тип «внутрішньої картини хвороби», спрямованість психологічної компенсації.

3. Тип пристосувальної поведінки й особливості соціальної інтеграції хворого.

4. Адаптивні ресурси особистості.

Тема 4

Загальні принципи терапії психосоматичних розладів. План

1. Психогенез.

2. Три основні фізіологічні напрямки психокорекції.

3. Структура особистості як основа вибору тактики психотерапії.

4. Глибинно-психологічні методи психокорекції.

5. Методи психокорекції, орієнтовані на окремі симптоми та модифікацію поведінки.

6. Мультидисциплінарна модель психосоматичної корекції.

7. Психотерапія та психофармакологія.

Література