Розлади харчової поведінки. Психосоматичні захворювання шлунково-кишкового тракту, емоційні фактори розвитку, картина особистості та методи психокорекції.

План

1. Ожиріння.

2. Нервова анорексія.

3. Булімія.

4. Порушення ковтання.

5. Виразка шлунку та 12-палої кишки.

6. Закрепи.

7. Виразковий коліт та хвороба Крона.

Література

1. Александер Ф. Психосоматическая медицина. Принципы и практическое применение.- М., 2002

2. Вітенко І.С. Загальна та медична психологія.- Київ, 1994

3. Кондрашенко В.Т., Донской Д.И. Общая психотерапия.- Мн., 1997

4. Любан-Плоцца Б., Пельдингер В., Крегер Ф. Психосоматические расстройства в общей медицинской практике.- СПб., 2000

5. Любан-Плоцца Б., Пельдингер В., Крегер Ф., Ледерах-Гофманн К. Психосоматичний хворий на прийомі у лікаря.- К., 1997.

6. Малкина-Пых и.Г. Психосоматика: Новейший справочник.- м., сПб., 2003

7. Психосоматика: Взаимосвязь психики и здоровья. Хрестоматия . Сост. К.В.Сельченок.- Мн., 1999

8. Фон Шліппе А., Швайцер Й. Системна психотерапія та консультування. Пер. з нім. - Львів, 2004

9. Хайгл-Эверс А., Хайгл Ф., Отт Ю., Рюгер У..Базисное руководство по психотерапии.- СПб., 2002

10. Эйдемиллер Э.Г., Добряков И.В., Никольская И.М. Семейный диагноз и семейная психотерапия. Учебное пособие для врачей и психологов. – СПб., 2003

11. Кулаков С.А. Основы психосоматики. – СПб.,2003

12. Михайлов Б.В., Сердюк А.И., Федосеев В.А. Психотерапия в общесоматической медицине (клиническое руководство)/ Под общ. Ред. Б.В.Михайлова. Харьков: Прапор, 2002.

13. Психосоматика: Взаимосвязь психики и здоровья. Хрестоматия . Сост. К.В.Сельченок.- Мн., 1999

14. Смулевич А.Б. Психосоматические расстройства (клиника, терапия, организация медицинской помощи)/ Психиатрия и психофармакотерапия.- 2000.- т.2.

15. Тополянский В.Д., Струковская М.В. Психосоматические расстройства. М., Медицина, 1986.

16. Фільц О.О. Тілесно-невротичні та психосоматичні розлади. Форум психіатрії,Львів,2003.

Харчова поведінка людини тісно пов’язана з її душевним станом, з її емоційними потребами і навпаки. Тобто харчування, продукти які ми їмо і як ми їх їмо знаходяться у безпосередній взаємозалежності з нашим внутрішнім світом.

Харчування – перший досвід.

З перших хвилин життя харчування являється екзистенційною функцією організму. Тобто від вчасності, якості та достатності харчування залежить і здатність до існування немовляти, його здатність до пристосування в світі. Вдоволення голоду викликає почуття захищеності, хорошого самопочуття та перший досвід бути любимим. Для дітей їжа – це є самоствердження та надійна материнська підтримка. Ще Фрейд змальовував перші психосоматичні прояви у немовлят – вегетативні реакції, блювання, спазми – як результат амбівалентного ставлення до матері.

Харчування — комунікативний процес.

У дослідженнях Kpeмepiyса про етіологію ожиріння символічний зв'язок між почуттям голоду та любові, відіграє вирішальну роль. Взагалі приймання їжі надзвичайно сприяє підняттю настрою i покращенню самопочуття.

Через тісний зв'язок їжі та настрою, приймання їжі не є полем для виховних заходів, нотацій.

До здорового харчування належить - дружня атмосфера за столом, смачно приготовлена їжа, що приємна на вигляд і стимулює апетит.

Приймання їжі перебуває в тісному зв'язку не тільки з потребою в любовній турботі, воно є комунікативним процесом.

Нервова анорексія.

Основні аспекти.

Вона характеризується зниженням маси тіла від ідеальної на 15%. В останні роки відмічається різкий зріст захворюваності на нервову анорексію.

У соматичному аспекті симптоматика нервової анорексії характеризується, перш за все, категоричною відмовою від харчування.

Психічні симптоми захворювання характеризуються значною різницею між кахектичним соматичним станом i руховою гіперактивністю таких хворих.

До факторів, що впливають на виникнення анорексії відносять:

- період дорослішання – покидання дому, період сепарації з батьками;

• соціо-культуральні – досить високий рівень захворювання на Заході і практично відсутність в країнах з низьким економічним розвитком (пов’язано з ідеалом фігури – жінка повинна бути активною, дієвою);

Профіль особистості.

Як правило, при описанні симптоматики нервової анорексії мова йде не тільки про кризу в період статевого дозрівання i підлітковому вік. Характерними для них є страх потягів свого тіла. У центрі уваги знаходиться ідентифікація (яка переживається як надмірна вимога) з жіночою сексуальністю, значення якої знижується через захворювання. Сімейні відносини таких хворих часто визначаються атмосферою перфекціонізму.За фасадом подружнім згоди i гармонії знаходиться глибоке взаємне розчарування, яке, однак, школи не визначається відкрито.

Лікування

Терапія проходить важко тому, що у пацієнтам відсутнє ycвiдомлення хвороби.

Для лікування у випадку тяжкого перебігу хвороби необхідна доб­ре скоординована команда i комбінація різних терапевтичних заходів.

На початку лікування широко застосовується методи поведінкової терапії такі як позитивне підкріплення – спочатку за кожну прибавку у вазі, а потім за утримання її. Тілесно-орієнтовані методики направлені на корекцію викривлень в уяві про власну зовнішність та тіло, режиму харчування та фізичної активності.

Можна зробити висновок, що нервова анорексія, є захворюванням з великим ризиком хроніфікації i високого рівня смертності. Відмічається труднощами у створенні союз з тяжко хворими пацієнтами, i частіше ми бачимо користь від багатоступінчастих лікувальних кроків, які включають симптоматичні, конфліктні та орієнтовані на тіло методи лікування.

Булімія.

Основні аспекти.

Булімія (вовчий голод) визначається також як нав'язлива їжа/блювання або гіпероксія, bulimia nervoza. Провідною симптоматикою захворювання є:

• часті появи обмежених у чaci нападів переїдання;

• відчуття, що харчову поведінку під час нападу обжерливості неможливо контролювати;

• активний контроль ваги шляхом частого блювання або використання проносних засобів;

• підвищене занепокоєння з приводу збереження фігури та ваги.

Приблизно 1% жінок у віці від 15 до 35 років повинні захворіти на цю хворобу.

Профіль особистості.

На перший погляд xвopi часто видаються сильними, незалежними, цілеспрямованими, честолюбними i витриманими Сприйняття себе i «Я»ідеалу різко розходяться, це розщеплення пацієнти вкладають у зовні гарну, але погано приховану картину.

Голод інтерпретується як загроза в результаті втрати контролю, керівництво тілесними функціями надто узагальнено прирівнюється до здатності впоратися з проблемами. Блювання викликається, щоб підтримувати сталість ваги тіла, що для хворого є мірою i індикатором того, що самоконтроль i самовизначення знову повернуті.».

Лікування.

Часто наголошують на тому, що група пацієнток з булімією дуже різнорідна (гетерогенні), i тому треба обрати еклектичний метод лікування. Ласей [327, 328] розрізняє розкриваючі та підтримуючі фактори. Він пропонує комбінований (груповий та індивідуальний) терапевтичний підхід до лікування, який синтезує поведінково-терапевтичні й психодинамічні способи.

Метою терапії є усунення із симптоматики харак­теру чужої для «Я» нав’язливості, досягнення i розуміння її хворим у межах пускової ситуації як «усвідомленої», але мало успішної спроби вирішення конфлікту, яку можна замінити ефективнішими діями.

Коли симптомоцентровані заходи виявляються недостатніми, доцільні групові та індивідуальні підходи.

Надмірне харчування та ожиріння.

Основні аспекти.

Ожиріння являється самостійною нозологічною одиницею. Ожирінням являється надлишок ваги тіла, що перевищує 30% і більше.

Харчову поведінку хворих на ожиріння можна поділити на дві групи:

• приймання їжі вночі при втраті апетиту вранці;

• переїдання увечері, результатом чого є безсоння;

• надмірне приймання їжі при конфліктах з подальшими страхами, депресією і відчуттям провини.

Профіль oco6ucmocmi.

Багато людей, які страждають від ожиріння, мали схильність до ожиріння ще в дитинстві i юності i їх батьки також малі проблеми з ожирінням. Підвищене надходження калорій пояснюється як захист від негативних афектів, особливо від депресивно забарвлених емоцій i страху.

За рахунок регресивної заміни значень любові на харчування людина, втішає себе їжею через відсутність любові до себе.

Лікування.

Курси схуднення, як правило, виявляються неефективними, якщо не вдається спонукати хворого до зміни афективної поведінки, за якої гіперфагія i зайва вага перестали б для нього бути необхідними. Успіхи терапії на практиці є настільки низькою тому, що ігнорується баланс насолоди хворого, для якого в цілому прийнятніше є збереження своєї зайвої ваги, ніж вирішення своїх проблем..

Існують багато терапевтичних програм лікування хворих на ожиріння. Але 100% успішної не має. Найбільш розповсюдженою є програма Тревоза.

Лекція 7(2).Тема: „Шлунково – кишкові захворювання. ”

Виразкова хвороба 12-палої кишки та шлунку. Емоційна діарея. Подразливість товстої кишки Виразковий коліт і хвороба Крона.. Основні аспекти. Картина особистості. Лікування.

Процес прийому їжі та процес насичення на протязі життя людини залишаються досить легкою можливістю заміни задоволення, до яку можливо застосувати при любому розчаруванні.

Цей внутрішній зв’язок між психічним станом людини та процесом поглинання їжі призводить до того, що емоційний стан впливає на процес перетравлення її. Тільки людина може в стані крайнього емоційного напруження заїдати проблеми та страх. В результаті їжа потрапляє у непідготовлене середовище.

Їжа окрім харчової поведінки виступає посередником у прояві таких почуттів як захищеність та почуття впевненості. Вовчий голод стає симптом регресивного прагнення до захищеності перед проблемою або задачею, що перевищує можливості людини.

Хвороби шлунково-кишкового тракту по своїх регресивних ознаках подібні з депресивними і наркологічними захворюваннями. Лише тілесний синдром залишається на поверхні у таких випадках.

Виразки шлунка і дванадцятипалої кишки

Основні аспекти

На виразкову хворобу шлунку або дванадцятипалої кишки хворіють ті особистості, що схильні саме до цієї форми переробки переживань в певних ситуаціях на рівні тілесних порушень шлунково-кишкового тракту.

Агресивність і злість прискорюють проходження їжі через шлунок, страх або сильні емоції сповільнюють його за рахунок пілороспазму. Агресивне середовище, хронічний страх і конфліктні стани підвищують шлункову секрецію що веде до зміни слизової оболонки, як при гастриті. Змінена слизова особливо ранима: уже незначна травма може викликати ерозію і вести далі до виникнення виразки за рахунок постійного контакту зі шлунковим соком.

Згідно Александеру конфлікт у такої особистості полягає у тому. Що заперечуються силь оральні тенденції, оскільки вони не можуть бути сумісними з устремлінням Я до незалежності та активності.

Картина особистості

Overbeck, Biebl (1975) запропонували типологію виразкових хворих. Вони пропонують наступний поділ виразкових хворих:

1. Психічно «здоровий» виразковий хворий.

2. Виразковий хворий з неврозом характеру .

3. Соціопатичний виразковий хворий.

4. «Психосоматичний» виразковий хворий.

5. «Нормопатичний» виразковий хворий.

За даними літератури та багатьох досліджень в основі поведінки

гіперактивного виразкового типу лежить фрустрованність потреб у залежності і турботі.

Лікування.

Загальні рекомендації. Без медикаментозної терапії не можна обійтися хоча б через часто гострий соматичних проявів. Надалі саме медикаментозна терапія може стати важливою ланкою контакту з хворим. У виразкових хворих добре зарекомендував себе аутогений тренінг.

Можливості психотерапевтичного лікування. Модифіковані форми психотерапії виявляються цілком дієвими. Для пасивного типу придатна, частково, супортивна форма терапії. Тоді можливим стане виразити конфлікт у словах, обговорювати проблеми на раціональному рівні і зменшити внутрішній стрес.

Конфронтація з родиною.

Залучення родини сприяє успішності терапії.. Родина утворює органічну єдність, причому захворілий член стає носієм сімейних конфліктів. Сімейна конфронтація має також профілактичний ефект, оскільки у відомій мірі сприяє запобіганню психологічного спадкування готовності до виразки.

Запори

Основні аспекти.

Хронічний запор є широко розповсюдженим розладом. Близько 35% працездатного жіночого населення і 10% чоловічого схильні до запорів. Приблизно 25% цих осіб регулярно приймають проносні.

Картина особистості.

Хронічні запори спостерігаються по більшій частині в анксіотичних і депресивних, зовні спокійних, але внутрішньо напружених, нетовариських і невпевнених у собі пацієнтів. Очевидно виховання у стилі надмірної любові до охайності ті та чистоти рано приводять до формування зверхригідного Я, до засвоєння батьківських вимог в якості власного світу цінностей. Діти повинні все отримують у подарунок негайно розподілити серед інших, а не володіти самостійно. Іноді запор розвивається як компенсація надмірного насолождення витратами.

Хронічний запор у дитинстві варто розуміти як протестну реакцію, у т.ч. як протест проти надмірно педантичного навчання охайності.

Лікування

Дієтичні, що фізично активуючі і виховні міри можуть дати гарний

результат. Аутотренінг також добре зарекомендував себе при лікуванні хворих із хронічними запорами.

Емоційна діарея

Емоційна діарея є одним з найбільш частих функціональних порушень кишечнику. Пусковими часто є ситуації страху і перевантаження, зв'язані з почуттям безпорадності.

Особистість характеризують страх перед авторитарними фігурами і почуття безпомічної залежності. Почуття безсилля, виснаженості компенсуються надмірним бажанням визнання себе і соціального успіху.

Терапія емоційної діареї не може обмежуватися тільки медикаментозними засобами. Ціллю терапії є усвідомлення хворим свого конфлікту та його вплив на психосоматичні симптоми.

Подразливість товстого кишечнику

Синонімами є поняття «спастичний товстий кишечник» і «слизовий коліт». Цим захворюванням страждають до 50% усіх хворих, що звертаються на прийом до лікаря з приводу абдомінальних розладів.

Стресогенним фактором, який асоціюється з розладами кишково-шлунковоготракту також вважається втарата у дитинстві одного із батьків через смерть або розлучення.

Картина особистості хворих не одноманітна, є вказівки на тенденцію до обсесивно-невротичної переробки переживань при основній депресивній структурі (Schwidder, 1965; Reindell et al., 1981) і на високий рівень страху в цієї групи хворих.

Терапевтично в першу чергу показані дієтичні міри; лікування є чітко більш успішним при комбінації з консультативно-підтримуючим психотерапевтичним втручанням. Досить успішною є розкриваючи терапія яка дає можливість проявити подавлені емоції та фантазії, актуалізувати і усвідомити почуття. При цьому проходить переробка конфліктної ситуації.

Виразковий коліт і хвороба Крона

Основні аспекти.

Виразковий коліт це захворювання товстої кишки, яке розвивається гостро або поступово і проявляється болями в області живота і слизисто-кров'янистим проносом.

Етіологія обох захворювань неясна.

Картина особистості

У 60% усіх знову захворілих або повторних хворих колітом тілесним проявам передують життєві ситуації депресивного характеру з переживанням дійсної або уявлюваної втрати об'єкта (Freyberger, 1969). По v. Weizsacker (1951), маніфестація і загострення страждання корелюють з «катастрофами переживання».

У них низька самооцінка, вони надмірно чуттєві до власних невдач і характеризуються сильним прагненням до залежності й опіки. Хворим бракує свідомого переживання агресії і відповідної поведінки.

Лікування.

Медикаментозне лікування хвороби Крона та виразкового коліту є одноманітним так як невідомі причини розвитку цих захворювань. Але поряд з медикаментозним лікуванням у гострій стадії необхідна також підтримуюча психотерапія відносно часто важкого загального стану і регресивної установки хворих.

Комбінація соматичного лікування і психотерапії впливає на подовження ремісії, дає можливість скоротити тривалість приступів, зм'якшити суб'єктивне сприйняття страждання пацієнтів і сприяти соціальній реадаптацію.

Серед методів психотерапії, що використовуються при лікуванні таких пацієнтів, застосовуються гіпноз, сугестивні методики, аутогенні тренування. Необхідно проведення індивідуальної аналітичної терапії, що заснована на розвитку емоційної залежності.

Тема 8

Психовегетативні синдроми, емоційні фактори розвитку, картина особистості та методи психокорекції.

План

1. Психогенні головні болі та мігрень.

2. Розлади сну.

3. Вегетосудинні пароксизми.

Література