7.2. Поняття, значення та види запобіжних заходів

Запобіжні заходи — це різновидність превентивних заходів кри­мінально-процесуального примусу, що заключаються в позбавленні волі або обмеженні свободи обвинуваченого (підозрюваного). Від всіх інших засобів процесуального примусу запобіжні заходи відрізняють­ся низкою специфічних особливостей, і насамперед — метою і особли­вими підставами та умовами їх застосування. Названі заходи мають персональний характер: вони являють собою обмеження особистої свободи конкретного обвинуваченого чи підозрюваного. Ступінь їх жорсткості залежить від обґрунтованості небезпечності неналежної поведінки обвинуваченого, а також деяких інших обставин, які вра­ховуються при обранні конкретного запобіжного заходу.

За своєю юридичною природою запобіжні заходи застосовуються тоді, коли особа ще не визнана винною у скоєнні злочину, коли у від­повідності з принципом презумпції невинуватості вона вважається невинуватою. Запобіжні заходи ні в якому разі не повинні розціню­ватися як покарання злочинця, а тільки лише як певні обмеження громадянина, якого притягнуто як обвинуваченого або підсудного. Хоча деякі з запобіжних заходів проявляються з зовнішньої сторони в такому ж обмеженні благ громадянина, як покарання (наприклад, взяття під варту), але це не дає права ототожнювати їх. Вказані заходи відрізняються від покарання тим, що їх виняткове призначення — по­передити можливість невиконання процесуальних обов'язків.

Названі особливості правової природи запобіжних заходів накла­дають на органи дізнання, слідчого, прокурора і суд високу відпові-

дальність за правильний вибір запобіжних заходів у кожній конкрет­ній ситуації і потребує виваженості при прийнятті такого рішення.

Діючий КПК України (ст. 149) містить вичерпний перелік запобіж­них заходів. До них відносяться:

10. підписка про невиїзд;

11. особиста порука;

12. порука громадської організації або трудового колективу;

13. застава;

14. взяття під варту;

15. нагляд командування військової частини.

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання підозрюваного.

Таким чином, запобіжні заходи різноманітні за своїм змістом. Одні з них у мінімальному ступені обмежують свободу обвинувачено­го, створюють лише психологічні перешкоди ухилення від обов'язків, наприклад, підписка про невиїзд або порука громадської організації. Другі — частково або повністю позбавляють обвинуваченого фізичної можливості ухилитися від слідства і суду, перешкоджати встановлен­ню об'єктивної істини, наприклад, нагляд командування військової частини по відношенню до військовослужбовця або взяття під варту.

Наше законодавство не передбачає обов'язкового застосування за­побіжних заходів до кожного обвинуваченого (підозрюваного). Воно надає вирішення цього питання на розсуд слідчого, прокурора, суду. Вони повинні кожного разу вирішувати, який з можливих, згідно з законом, запобіжних заходів виявиться найбільш доцільним у даній ситуації, керуючись при цьому низкою факторів, які відносяться до обставин кримінальної справи і особи обвинуваченого.

Різноманітність запобіжних заходів у кожному конкретному ви­падку дозволяє індивідуалізувати їх застосування, використати най­більш оптимальний захід, який, з одного боку, здатний забезпечити інтереси досудового слідства і судового розгляду, а з другого — ви­ключає невиправдані обмеження прав і свобод підозрюваного, обви­нуваченого або підсудного. Підкреслимо, що до названих вище осіб може бути застосований лише один із вказаних запобіжних заходів.