10.4.3. Ексгумація трупа

На сьогодні ст. 192 КПК регулює не тільки процесуальні особли­вості огляду трупа, але і його ексгумацію (виймання з місця похован­ня), вважаємо, що ексгумація трупа — це також самостійна слідча дія переважно перевірочного характеру.

Цілі ексгумації наступні: а) здійснити огляд, в т.ч. повторний, за­хованого трупа; б) пред'явити труп для впізнання; в) провести судову експертизу, в т.ч. повторну або додаткову.

Остання обставина частіше всього і є приводом до ексгумації, оскільки можуть мати місце випадки, коли первісне судово-медичне дослідження трупа взагалі не проводилося, тобто поховання трупа пройшло без паталогоанатомічного розтину; поява версії щодо мож­ливої насильницької смерті або неправильно наданої медичної допо­моги в лікувальному закладі у випадку смерті потерпілого в цій же установі; таємного захоронення трупа з метою приховання злочину.

Ексгумація можлива і тоді, коли судово-медичне дослідження тру­па проводилося, але при цьому допущені суттєві порушення, або коли треба уточнити низку питань у зв'язку з нововиявленими обставина­ми, наприклад, при підозрі на отруєння.

І треба сказати, що можливості судово-медичної експертизи екс­гумованого трупа досить великі. Як свідчить експертна практика, в якому б стані не знаходився труп, при його дослідженні можуть бути виявлені важливі ознаки, і в деяких випадках, успішно вирішені пи­тання, що відносяться до встановлення причини і категорії смерті, ха­рактеру та механізму утворення ушкоджень, виду знаряддя, травми. Крім того, в ході дослідження ексгумованого трупа вдається вилучи­ти зразки біологічного походження, кисті для дактилоскопії, черепа й інших зразків з метою ідентифікації трупа. Відомо також немало кримінальних справ, за якими версія щодо отруєння виникала через декілька місяців, а інколи й через декілька років після смерті потерпі­лого, але експертне дослідження ексгумованих трупів забезпечувало знайдення отрути.

Таким чином, з одного боку, не слід без достатніх на те причин від­мовлятися від проведення такої ефективної, хоча і складної слідчої дії як ексгумація трупа, особливо, коли здійснюється розслідування так званих «старих» справ про вбивства, а з другого, не зловживати її про­веденням без достатніх на те підстав.

У відповідності з ч. 2 ст. 192 КПК ексгумація трупа проводиться на підставі постанови слідчого, яка затверджується прокурором. В цій постанові зазначається: а) чий труп підлягає вийманню; б) де труп по­хований; в) для яких цілей необхідна дана дія; г) інша інформація, яку слідчий вважає за доцільне включити в постанову для мотивуван­ня свого рішення, наприклад, вказівка прокурора.

Питання про ексгумацію трупа погоджується слідчим з адміністра­цією кладовища та санітарно-епідеміологічною службою. Вважаємо за доцільне про час ексгумації сповіщати близьких родичів померлого.

Ексгумація трупа проводиться у присутності судово-медичного експерта (його участь є обов'язковою) та понятих.

При складанні протоколу про ексгумацію трупа слідчий вказує міс­це поховання (ділянка, ряд), ознаки й стан могили. При необхідності, після відкриття кришки труни здійснюється впізнання трупа. В проце­сі розкриття могили та вийняття трупа судмедексперт доповідає слідчо­му для подальшої фіксації такі дані: стан могили й ґрунту, глибину зна­ходження домовини і її стан. Після зняття кришки труни відзначається положення й поза трупа, стан одежі й стан самого трупу.

При ексгумації трупа таємно похованого злочинцями, опис ґрун­ту місця захоронення, його глибину, пози, стану трупа повинен бути особливо ретельним. /

При підозрі на можливе отруєння перераховуються всі предмети одежі, а також предмети ритуального характеру.

Впізнання й огляд трупа можуть бути проведені на місці його вий­мання. Результати цих слідчих дій, а також їх послідовність заносять­ся в загальний протокол ексгумації трупа.

Після закінчення огляду, впізнання або судово-медичного дослі­дження труна з трупом захоронюються в тому ж місці і з приведенням могили в попередній стан.