12.5. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для застосування примусових заходів медичного характеру

Закон (ст. 226 КПК) передбачає також третю форму закінчення до­судового слідства — у справах осіб, визнаних неосудними.

Коли на підставі висновку судово-психіатричної експертизи та ін­ших доказів буде встановлено, що особа, яка притягнута або підлягає притягненню до кримінальної відповідальності, під час вчинення су­спільно небезпечного діяння була в неосудному стані або в подальшо­му захворіла душевною хворобою, яка позбавляє и можливості усві­домлювати свої дії або керувати ними, то слідчий складає мотивовану постанову, керуючись статтею 417 КПК.

Постанова про направлення справи до суду для вирішення питання щодо застосування примусових заходів медичного характеру склада­ється слідчим після ознайомлення захисника з матеріалами справи та вирішення заявлених ним клопотань про доповнення досудового слід­ства. Ця постанова повинна бути мотивованою. В ній викладаються всі обставини справи, які встановлені на досудовому слідстві, здійсню­ється аналіз всіх зібраних і перевірених доказів і робляться висновки щодо суспільної небезпеки діяння особи, її неосудності та необхідності застосування до неї примусових заходів медичного характеру, наво­дяться конкретні підстави для застосування цих заходів.

До постанови повинна бути додана довідка про цивільний позов, якщо він заявлений, та відомості щодо цивільного відповідача, якщо він притягнутий до справи, про речові докази й список осіб, що під­лягають виклику до суду.

Слідчий не має права самостійно направляти справу безпосередньо до суду, хоча сама постанова має назву постанови про направлення справи до суду. В даному випадку діє те ж саме положення (правило), що і при направленні справи з обвинувальним висновком. Криміналь­на справа разом з постановою направляються прокуророві.

Законом не надано право органам дізнання направляти такі справи до суду. Більш детально питання щодо процесуального порядку про­вадження в справах даної категорії будуть розглянуті окремо в само­стійній лекції.

12.6. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи і застосування примусових заходів виховного характеру

У відповідності із законом (ст. 7³ КПК) слідчий, встановивши в кри­мінальній справі, що суспільно небезпечне діяння вчинене особою у віці від одинадцяти років і до виповнення віку, з якого можлива кри­мінальна відповідальність, виносить постанову про закриття справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Справа разом з постановою направляється прокуророві, який за наявності відповідних підстав дає письмову згоду з зазначеною постановою і направляє справу до суду (ст. 232¹ КПК) для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного характеру, встановлених ч. 2 ст. 105 КК.

Неповнолітній, який не досяг віку кримінальної відповідальності, а також його батьки або особи, що їх заміняють, мають право ознайо­митися з усіма матеріалами кримінальної справи, до її направлення прокурору. При цьому вони мають право користуватися послугами за­хисника, який може вступити в кримінальний процес у даній справі з моменту винесення слідчим постанови про закриття кримінальної справи за даною підставою (2 ст. 7³КПК).

Порядок розгляду судом постанови слідчого про закриття кримі­нальної справи і застосування до неповнолітнього заходів виховного характеру регламентується ст. 447 КПК.

Слідчий, встановивши в кримінальній справі, що суспільно небез­печне діяння вчинено дитиною, яка не досягла одинадцятирічного віку, також виносить постанову про закриття справи з додержанням вимог ч. 2 ст. 7³ КПК (тобто з наданням можливості ознайомитися не­повнолітньому, його батькам та захиснику з матеріалами справи), про що повідомляє прокурора і службу в справах неповнолітніх за місцем проживання дитини. Дана постанова не потребує згоди або затвер­дження прокурором.