Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Пит_АГД.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.08.2019
Размер:
332.8 Кб
Скачать
  1. Аналіз джерел формування оборотного капіталу.

Джерелами фінансування оборотних активів можуть бути: власний капітал; довгостроковий позиковий капітал; короткостроковий позиковий капітал; товарний кредит; поточна кредиторська заборгованість.

 Ефективне управління джерелами фінансування оборотних активів полягає у оптимізації складу фінансових джерел їх формування з позиції забезпечення ефективного використання власного капіталу і достатньої фінансової стійкості п-ва.

 При визначенні джерел фінансування окремих груп фінансових активів підприємство визначається за рахунок яких джерел (власний капітал, довгостроковий позиковий капітал, короткостроковий позиковий капітал, товарний кредит і поточна кредиторська заборгованість) воно буде фінансувати кожну з цих груп оборотних активів.

Дебіторська заборгованість – це своєрідна іммобілізація робочого капіталу, яка в будь-який час, а особливо в період інфляції не вигідна для бізнесу.

Аналіз дебіторської заборгованості проводиться в такій послідовності:

1. Аналіз абсолютних та відносних величин, вивчення складу і структури дебіторської заборгованості за її видами.

2. Аналіз дебіторської заборгованості за термінами виникнення і погашення (від 2 місяців до 12, з 12 міс до 2 років).

3. Аналіз дебіторської заборгованості як узагальненого показника повернення коштів п-ва.

4. Аналіз відносних показників: частка дебіторської заборгованості у загальній величині оборотних активів, частка сумнівної заборгованості в складі дебіторської заборгованості, темпи росту дебіторської заборгованості.

  1. Значення аналізу руху грошових коштів.

З точки зору фінансового аналізу, грошові кошти — це найбільш ліквідна частина активів. П-ва тримають активи в грошовій формі з таких причин: для здійснення розрахунків за придбані товари та послуги; як резерв на випадок затримання покупцями оплати прид­баних товарів; як резерв на випадок непередбачених ситуацій та позапла­нових витрат; для підтримки ліквідності балансу; для проведення фінансових спекуляцій.

Головна мета аналізу грошових коштів полягає у визна­ченні такої їхньої наявної кількості на рахунках у банках та в касі, яка б забезпечувала своєчасність розрахунків з кредиторами, стабільність виробничого процесу, мож­ливість у разі необхідності збільшення його розмірів та сприяла при цьому найбільшій швидкості їхнього обігу.

Для розв'язання цих завдань необхідно вирішити цілу низку конкретніших проблем: визначити тривалість операційного та фінансового циклу для кожного виду продукції, робіт і послуг; спрогнозувати надходження грошових коштів протягом ро­ку з урахуванням бартерних розрахунків; прогнозувати витрати грошових коштів протягом року з урахуванням бартерних розрахунків; визначити мінімально необхідний рівень залишків грошо­вих коштів на розрахунковому рахунку та в касі протягом року з урахуванням бартерних розрахунків; визначити розміри прибутку, одержаного в грошовій формі, їхнє успішне розв'язання дасть змогу уникнути чи перед­бачити проблеми, пов'язані з розрахунками з кредиторами, налагодити платіжну дисципліну, підвищити довіру банків, а відтак — стабілізувати виробничий процес.