4.2. Поняття злочинності

Отже, злочинність являє собою передусім вчинення частиною членів суспільства діянь, які спричиняють шкоду суспільству. При чому ці діяння є найбільш небезпечними серед усіх видів людської поведінки.

Обґрунтованою є характеристика злочинності як соціального явища, властивого будь-якому суспільству. Це випливає з походження злочинності, її чинників, сутності та наслідків. Наголошення на цьому не здається нам зайвим, оскільки в кримінології існував та й зараз існує досить потужний біологічний напрям, у рамках якого неодноразово висловлювалась ідея про біологічне походження злочинності. Дослідження представників цього напряму, самі по собі цікаві і корисні, досі не дали підстав для такого висновку.

Злочинність за своєю суттю – явище негативне, що заподіює шкоду як суспільству в цілому, так і конкретним його членам, У той же час деякими мислителями таке визначення ставилося під сумнів. Проте біди, що їх злочинність несе людям, навряд чи дозволяють говорити про неї інакше, ніж як про негативне явище.

Важливою ознакою злочинності є її правовий характер. Це означає, що до злочинів належать тільки суспільно небезпечні діяння, які прямо передбачені кримінальним законом і вчинення яких тягне встановлене цим законом покарання.

З ускладнення суспільних відносин збільшувалась і загальна кількість видів злочинів, певні діяння були декриміналізовані, а то й взагалі перестали траплятися, виникли нові різновиди злочинних посягань.

Мінливість властива багатьом соціальним явищам, але в даному випадку вказівка на цю ознаку не є зайвою. Справа в тому, що злочинність є дуже чутливою щодо змін у житті суспільства і чітко відтворює їх.

Питання для самоконтролю

1. Історія вчення про злочинність.

2. Поняття злочинності.

Питання для самостійного вивчення

1. Злочинність та перспектива ефективної протидії.

2. Основні елементи та фактори злочинності у цілому.

Тема 5. Злочинність за кордоном і сучасна

зарубіжна кримінологія у боротьбі з нею

Національною трагедією для країн американського континенту став наркобізнес. Посилення покарання в США за злочини, пов'язані з наркотиками, до 25 років тюремного ув'язнення, а при чиненні опору поліції – аж до страти, успіху не принесло.

Корисливі злочини посідають головне місце в структурі злочинності розвинутих країн. їх питома вага коливається від 75% у ФРН І Японії до 90% у США і Великобританії. Насильницька злочинність становить у США 10 – 12%, Великобританії – 5%, Японії – 2%. Частка злочинів неповнолітніх у різних державах, коливається у межах від 15 до 50%, а разом з молодіжними сягає 70 %. Кримінальний рецидив становить 50 – 70%, що значно підвищує суспільну небезпеку злочинності молоді.

В усьому світі насильницька злочинність зростає на 9 % у рік. Злочини неповнолітніх і молоді досягли позначки 60 % до всієї зареєстрованої злочинності. Як зазначалося у резолюції Восьмого Конгресу ООН з попередження злочинності, середні темпи ї зростання випереджають не тільки приріст населення, а й економічний розвиток світового співтовариства.

Щорічно у світі на боротьбу зі злочинністю витрачається майже 300 млрд. доларів. Якщо світове співтовариство не здійснить конкретних ефективних заходів щодо боротьби зі злочинністю та усунення її чинників, то у XXI ст. людство стане жертвою глобальної злочинності. Окрема держава не в змозі зупинити її інтернаціоналізацію, яка не знає меж і успішно використовує вади національних законів. Тільки тісне міжнародне співробітництво сприятиме боротьбі з транснаціональною злочинністю.

Варто зазначити, що протидії злочинності в індустріально розвинутих державах надається важливого значення. Відмічається їх активна участь у міжнародному анти кримінальному співробітництві, розробці національних і регіональних програм попередження злочинів. У цих країнах існують дійові форми залучення громадян до боротьби зі злочинністю.

У 1971 р. був створений Комітет із запобігання злочинності та контролю над нею у складі 27 експертів. Він входить до Ради ООН з економічних і соціальних питань. Раз на п'ять років скликається Конгрес ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками. До функцій цього Комітету входять визначення політики ООН у сфері контролю над злочинністю, розробка цільових програм, надання консультаційної допомоги Генеральному секретареві та спеціалізованим органам ООН, підготовка міжнародних конгресів і регіональних нарад, інформаційних матеріалів і проектів резолюцій щодо попередження злочинів. ООН періодично публікує огляди про тенденції розвитку злочинності та заходи протидії їй. Для уніфікації даних про злочинність у різних країнах вказуються десять видів злочинів: умисне вбивство, необережне вбивство, зґвалтування, грабіж, крадіжка, шахрайство, викрадення людей, злочини, пов'язані з наркотиками, хабарництво і корупція,

Чимало робиться й у плані розробки ефективного міжнародного кримінального законодавства. Останнє є необхідною правовою базою функціонування всієї системи профілактики злочинів, які мають транснаціональний характер (зокрема, відмивання «брудних» грошей, комп'ютерні злочини, наркобізнес).

Активну антикримінальну діяльність здійснює Інтерпол. Його членами є понад 150 держав світу, в тому числі Україна. Обмін інформацією, досвідом роботи, надання допомоги у розшуку та затриманні злочинців, розробка й реалізація профілактичних програм – ці функції Інтерполу дуже актуалізуються у зв'язку з швидкими темпами глобалізації. У рамках Інтерполу створено відділ «Європол» для боротьби із захопленням заручників, фальшивомонетництвом, скупкою краденого, торгівлею зброєю і людьми тощо.

В індустріально розвинутих країнах накопичений певний досвід у кримінологічному прогнозуванні і плануванні. Лідирують у цій галузі США і Японія, Американці досягли успіху в загальнонаціональному (державному) плануванні боротьби зі злочинністю, а японці – в локальному (на місцевому рівні). Так, у 1970 р. Конгрес США прийняв закон про контроль за організованою злочинністю. Він передбачає низку законодавчих і профілактичних заходів щодо попередження злочинів, які підлягають федеральній юрисдикції. Їх перелік дуже широкий: вбивства, розбої, грабежі, хабарництво, організація азартних ігор, шахрайство. Ті підприємства які пов'язані з економічною злочинністю, теж підлягають відповідним заходам впливу.

Останнім часом активізується залучення громадян до профілактичної роботи. Наприклад, у США створено інститут добровільних помічників поліції, він по суті, є частиною руху американських скаутів. Добровольці діють під патронатом відділів у зв'язках з громадськістю місцевих органів поліції. Найвдаліша система громадської профілактики створена в Японії. Саме ця обставина відіграє важливу роль у тому, що в цій індустріально розвинутій країні, на відміну від інших, відмічається досить низький рівень злочинності. Активну роботу в цьому напрямі веде Асоціація профілактики злочинів – напівгромадська, напівдержавна організація, її підрозділи функціонують на різних рівнях (від загальнонаціонального до місцевого) при кожному відділенні поліції. Низовими ланками цієї асоціації є пункти попередження злочинів, які працюють у тісному контакті з квартальними комітетами самоврядування.

Профілактикою злочинів серед неповнолітніх займається Асоціація «старших братів і сестер», її структурні підрозділи діють у всіх префектурах Японії. Члени організації – це молоді люди віком до 20 років, переважно студенти, які на громадських засадах проводять «дружню роботу» з правопорушниками у тісній взаємодії зі школою, батьками, поліцією. Профілактичну роботу з неповнолітніми проводять також жіночі товариства реабілітаційного захисту, які були створені ще у 1953 р. На державному рівні функціонує японська жіноча рада реабілітаційного захисту, яка координує діяльність місцевих органів при кожній префектурі.

У Великобританії з 1966 р. працює Постійна конференція з профілактики злочинів. До неї входять представники Конфедерації британських промисловців, Торговельної палати, профспілок і Асоціації старших офіцерів поліції. У складі цієї організації діють робочі групи, які спеціалізуються на попередженні угонів автомобілів, пограбувань квартир, крадіжок з магазинів, злочинів неповнолітніх тощо. Виданий у 1984 р. міжвідомчий циркуляр щодо боротьби зі злочинністю зосередив увагу населення на тому, що криміногенні фактори не можуть бути подолані силами лише поліції, а вимагають широкої участі громадськості.

Значним досягненням зарубіжної системи профілактики злочинів треба визнати її ґрунтовне правове забезпечення. Найкраще це зроблено у США. Як зазначалося, ще в І970 р. там був прийнятий закон про контроль за організованою злочинністю. Протягом кількох десятиліть він істотно вдосконалився, набув комплексного характеру. Закон детально регламентує процесуальні, кримінологічні і кримінально-правові аспекти боротьби з організованою злочинністю, Важливо й те, що в ньому конкретно визначаються джерела й обсяги фінансування, без чого будь-яка профілактична програма залишається благим наміром.

У 1990 р. Конгрес США ухвалив закон про контроль за злочинністю, який регламентує порядок здійснення боротьби з «відмиванням» брудних грошей, захисту грошових знаків від підробок, попередження жорстокої поведінки з дітьми, функціонування виправних установ для неповнолітніх злочинців, протидії розповсюдженню порнографії, незаконному обігу зброї, наркотичних засобів тощо. 3 1994 по 2000 роки в СЩА були також посилені кримінально-правові санкції за вчинення тяжких злочинів, розширена можливість застосування смертної кари.

Відправною посилкою американських кримінологів, на базі якої будується профілактична робота, є визнання тієї обставини, що суспільство повинно здійснювати боротьбу зі злочинністю за допомогою комплексного впливу на неї, індивідуалізуючи його стосовно різних видів злочинності. Для цього необхідне широке, на урядовому рівні планування вирішення гострих соціально-економічних проблем.. Профілактична діяльність тут виступає як специфічна галузь соціального управління, На думку кримінологів, успіх зусиль, спрямованих на зниження злочинності, залежить насамперед від реального виконання розроблених державою програм боротьби з нею через здійснення радикальних реформ, у сфері житлового будівництва, освіти, охорони здоров'я, а також ступеня сприяння широких кіл громадськості цим заходам,