12.3.1. Класифікація за тривалістю закріплення та зберігання матеріалу

Наприкінці 60-х - на початку 70-х років XX ст. американські психологи Р. Аткінсон і М. Шиффрін запропонували триком­понентну теорію пам'яті, у якій, залежно від тривалості закріплен­ня та зберігання матеріалу, виділили три основні блоки, які відповідають трьом основним видам пам'яті: сенсорну, коротко­тривалу, довготривалу.

Сенсорна пам'ять — це миттєвий відбиток отриманої сенсорної інформації на периферичних частинах аналізаторів. Інформація

220

сюди потрапляє завдяки цілеспрямованому процесу сприймання фізичних характеристик стимулів, і її обсяг, по суті, дорівнює об­сягу сприймання. Залежно від модальності подразника розрізня­ють наступні основні різновиди сенсорної пам'яті: іконічну — сен­сорну копію візуальної інформації і екоїчну — сенсорну копію аку­стичної інформації. В конічній пам'яті інформація зберігається до 250 мс; в екоїчній — до 1 с Забувається інформація у сенсорній пам'яті внаслідок згасання слідів.

Короткотривала пам'ять — це така пам'ять, яка характери­зується обмеженим часом зберігання інформації і обмеженим об­сягом. Матеріал надходить або з сенсорної, або довготривалої пам'яті: з сенсорної надходить нова інформація; з довготривалої — інформація, яка пригадується. Необхідною умовою для цього є спрямованість уваги людини на цю інформацію і її сенсорна організація (акустична, візуальна або семантична).

Досліди американського психолога Дж. Міллера продемонстру­вали обмежений обсяг короткотривалої пам'яті: 7±2 одиниці, тоб­то від 5 до 9 одиниць. Однак, шляхом перекодування інформації в нові структурні одиниці її обсяг може зрости, правда кількість цих нових структурних одиниць надалі продовжує дорівнювати 7±2. Таким чином, обсяг короткотривалої пам'яті визначається не стільки кількістю окремих об'єктів, скільки кількістю добре інтег­рованих груп об'єктів. Цей обсяг має тенденцію збільшуватися від дитинства до дорослості (якщо в дитячому віці він становить 4-5 одиниць, то у дорослому — 7-8). Для різних модальностей в однієї людини він також може бути різним, залежно від доміну­вання того чи іншого типу пам'яті.

У короткотривалій пам'яті інформація зберігається дуже короткий час: до ЗО сек', отже, вона характерна для тієї стадії запам'ятовування, коли сліди подразників лише утворюються. Однак, переважно матеріал необхідно затримати довше, ніж на декілька секунд, і тому його слід повторювати «про себе». Механічне повторення забезпечує повторне подходження інфор­мації в короткотривалу пам'ять. Важливою умовою при цьому є те,

' Детальніше див. § 12.4.4. «Забування»

221

Розділ IV

Пізнавальні процеси особистості

щоб обсяг матеріалу, що повторюється, не перевищував обсягу пам'яті (7±2 одиниці). Якщо ж повторенняя є осмисленим, матеріал перекодовується у семантичний код і переходить у довго­тривалу пам'ять.

Забування інформації у короткотривалій пам'яті відбувається внаслідок трьох причин: витіснення (при переповненні обсягу нова інформація частково стирає стару), інтерференції¹ (одна інформація змішується з іншою) або згасання (якщо матеріал не повторювати, кожну мить зменшується інтенсивність образу). Втрата інформації може бути незворотною, тобто вона не перехо­дить у довготривалу пам'ять, а просто зникає.

Короткотривала пам'ять відіграє значну роль у житті людини. Завдяки їй опрацьовується значна кількість інформації, відсіюється непотрібна і в результаті не перевантажується довгот­ривала пам'ять. Без неї неможливе нормальне функціонування довготривалої пам'яті, бо вона виконує роль своєрідного фільтру на шляху до неї, пропускаючи лише потрібну, відібрану інформацію.

На межі 50-60-х років XX ст. увагу дослідників привернули оперативні перетворення, які можуть відбуватися у короткотри­валій пам'яті під час виконання людиною пізнавальних завдань, наприклад, під час мислення. Така пам'ять отримала назву опера­тивної. Оперативна пам'ять — це такий вид пам'яті, який забезпе­чує безпосереднє здійснення людиною актуальних дій і операцій. Вона дає змогу зберегти поточну інформацію на час, необхідний для розв'язку тих чи інших завдань. Доки цей робочий матеріал функціонує, він складає зміст оперативної пам'яті, у якій поєднується інформація з коротко- і довготривалої пам'яті. Наприклад, під час виконання складної математичної дії ми зберігаємо в пам'яті деякі проміжні результати до того часу, поки ними оперуємо. У ході просування до кінцевого результату ці час­тини можуть забуватися.

Оперативна пам'ять, так само, як і короткотривала, має обмеже­ний обсяг (7±2 одиниці); час зберігання інформації визначається винятково завданням, яке стоїть перед людиною і, як правило, коливається в межах від декількох секунд до декількох хвилин. Зайва або непотрібна для подальшої роботи інформація швидко з

¹ Детальніше див. § 12.4.4. «Забування».

222

неї стирається. Своєчасне забування дає змогу уникнути помилок, пов'язаних із використанням застарілої інформації і звільняє місце для зберігання нових даних. Отже, за своїми характеристи­ками оперативна пам'ять займає проміжне положення між корот­котривалою і довготривалою.

Довготривала пам'ять характеризується необмеженим часом зберігання інформації і необмеженим обсягом. Вона включається відразу після короткотривалої і характерна для тієї стадії за­пам'ятовування, коли сліди пам'яті вже почали консолідуватися (від лат. consolido — зміцнюю), тобто зміцнюватися.

Необхідною умовою введення інформації у довготривалу пам'ять є її смислова організація у вигляді семантичного коду. Перекодування інформації з сенсорної в смислову викликає, як правило, певні труднощі, бо для цього її слід осмислити і вписати у вже існуючу структуру. В довготривалій пам'яті цей процес ґрунтується на усвідомленні сприйнятого матеріалу, а також на ба­гаторазовому повторенні, що зміцнює ЇЇ сліди. Таким чином, зберігання інформації у довготривалій пам'яті тісно пов'язане з мовленням. Тому те, що можна вербалізувати, запам'ятовується легше, краще та на довше, ніж те, що не можна.

Матеріал довготривалої пам'яті є основою постійних знань лю­дини. Тому її обсяг практично необмежений'. Інформація тут зберігається від декількох хвилин до кількох десятків років. Є підстави вважати, що вона ніколи не втрачається (окрім випадків ураження мозку), проте може стати неусвідомленою і тому недо­ступною для відтворення. Людина не може коли завгодно і що зав­годно пригадати з тієї інформації, яку зберігає.

Усі три зазначені види пам'яті існують як відносно незалежні види. Водночас вони дуже тісно взаємопов'язані і працюють як єдина система (див. рис. 21).

' За підрахунками сучасного математика і кібернетика фон Неймана, людський мозок може вмістити близько 10²" одиниць інформації. Тому є підстави вважати, що і для довготривалої пам'яті існують певні межі, хоча за своє життя людина ніколи не використовує ці резерви.

223

Розділ IV

Пізнавальні процеси особистості

Рис. 21. Взаємозв'язок між сенсорною, короткотривалою і довготривалою пам 'яттю У багатьох життєвих ситуаціях сенсорна, короткотривала та довготривала пам'яті працюють практично паралельно і взаємно-пов'язано. Наприклад, коли людині треба запам'ятати матеріал, який перевищує можливості короткотривалої пам'яті, вона часто свідомо або підсвідомо угруповує його за змістом, що полегшує запам'ятовування. Таке групування, в свою чергу, передбачає ви­користання довготривалої пам'яті, з якої беруться необхідні для узагальнення знання та поняття, способи групування тощо.