- •Підручник
- •1. Психологія як наука
- •1.4. Галузі психології
- •2. Методи психології
- •2.1. Методи пояснення психіки людини
- •3. Природа та сутність психіки людини
- •3.4.1. Свідома сфера
- •3.4.2. Несвідома сфера
- •4. Психологія особистості
- •4.2.1. Психоаналітична теорія особистості
- •4.2.2. Біхевіоральна теорія особистості
- •4.2.3. Гуманістична теорія особистості
- •4.2.4. Диспозиційна теорія особистості
- •4.2.5. Діяльнісна теорія особистості
- •4.3.1. Структура особистості Зигмунда Фройда
- •4.3.2. Структура особистості Карла Юнґа
- •4.3.3. Структура особистості Сергія Рубінштейна
- •4.3.4. Структура особистості Костянтина Платонова
- •4.5.1. Соціалізація та інтерналізація
- •4.5.3. Сенситивні та критичні періоди розвитку особистості
- •5. Темперамент
- •5.2. Теорії темпераменту
- •5.2.1. Гуморальна теорія
- •5.2.2. Конституційна теорія
- •5.2.3. Фізіологічна теорія
- •5.2.4. Регуляторна теорія
- •5.3.2. Холерики
- •5.3.3. Флегматики
- •5.3.4. Меланхоліки
- •5.4. Вплив темпераменту на діяльність людини
- •6. Характер
- •6.3. Типологія характеру
- •6.3.1. Типи орієнтацій характеру
- •6.3.2. Типи акцентуацій характеру
- •7. Здібності
- •7.2. Види здібностей
- •7.2.1. Загальні здібності
- •7.2.2. Спеціальні здібності
- •7.4.1. Принципи та стратегії навчання
- •7.4.2. Концептуальні моделі навчання обдарованих
- •7.4.3. Сучасні технології навчання обдарованих
- •Розділ III Особистість у соціальному оточенні
- •8. Соціально-психологічні основи спілкування
- •8.3. Види спілкування
- •9. Соціальна психологія групи
- •9.2. Види соціальних груп
- •9.6. Управління групою. Лідерство та керівництво
- •10. Відчуття
- •10.3.1. Екстероцептивні відчуття
- •10.3.2. Інтероцептивні відчуття
- •10.3.3. Пропріоцептивні відчуття
- •11. Сприймання
- •11.3.1. Класифікація за провідним аналізатором
- •11.3.2. Класифікація за метою діяльності
- •11.3.3. Класифікація за основною формою існування матерії
- •12.3.1. Класифікація за тривалістю закріплення та зберігання матеріалу
- •12.3.2. Класифікація за характером психічної активності
- •12.3.3. Класифікація за ступенем розуміння матеріалу
- •12.3.4. Класифікація за характером цілей діяльності
- •12.4. Процеси пам'яті
- •12.4.1. Запам'ятовування
- •12.4.2. Збереження
- •12.4.3. Відтоврення
- •13. Мислення
- •13.3.1. Класифікація за характером об'єкта мисленнєвої діяльності
- •13.3.2. Класифікація за ступенем новизни й оригінальності
- •13.3.3. Класифікація за характером задач, засобом дії, розгорненням, ступенем реальності та впливом на емоційну сферу людини
- •13.5. Мисленневі операції
- •14. Мовлення
- •143. Види мовлення
- •І4.3.1. Зовнішнє мовлення
- •14.3.3. Внутрішнє мовлення
- •15. Уява
- •15.2. Функції уяви
- •16. Увага
- •Розділ V Емоційно-вольова сфера людини
- •17. Емоції та почуття
- •17.3.1. Класифікація за рівнем організації, знаком та характером впливу на життєдіяльність людини
- •17.3.2. Класифікація за ступенем розвитку емоцій
- •17.3.3. Класифікація залежно від потреб та цілей діяльності
- •18. Вольова діяльність особистості
- •18.1.1. Структура діяльності
- •18.1.2. Засоби діяльності
- •18.1.3. Провідні види діяльності
- •18.4. Вольові дії людини
- •18.5. Етапи вольових дій
- •18.7. Розвиток сили волі
18.1.2. Засоби діяльності
Засобами, за допомогою яких здійснюється діяльність людини, є знання, уміння та навички. Це є продуктивні елементи діяльності. Знання — це сукупність відомостей людини про щось, її здатність орієнтуватися у системі соціальних відносин і діяти відповідно до обставин.
Уміння — це способи успішного виконання дії, що відповідають цілям та умовам діяльності. Уміння завжди спираються на знання. Так, перш ніж навчитися грамотно писати, необхідно знати основні правила граматики. Людина може багато знати, але мало вміти. Уміння складають основу майстерності особистості.
Вдосконалені шляхом багаторазового вправляння компоненти вмінь, що виявляються в автоматизованому виконанні дій, називають навичками. Автоматизація досягається за рахунок того, що зі свідомості виключаються окремі компоненти свідомої дії, завдяки яким ця дія виконувалась. Уміння та навички можна розглядати як різні рівні засвоєння людиною діяльності: спочатку в людини формуються уміння, а потім на основі цього — навички як автоматизовані уміння. Уміння означають, що людина засвоїла знання і може їх застосувати на практиці, контролюючи кожен свій крок; навички означають, що уміння стали автоматизованими. При сформованій навичці немає необхідності кожен раз згадувати пра-
347
Розділ V
Емоційно-вольова сфера людини
вило чи спосіб дії, відкидаються зайві й непотрібні рухи, окремі рухи поєднуються, змінюється сенсорний контроль за ними і центральна регуляція. Отже, більшу увагу можна звернути на якість виконання.
Згідно з іншим поглядом, уміння і навички — це різні дії. Навички — це автоматизоване виконання простих дій, а оволодіння складною системою психічних і практичних дій, необхідних для доцільної регуляції наявних в людини знань та навичок, називають уміннями. З цього випливає, що уміння — це свідоме використання наявних знань та навичок для виконання складних дій.
Важливе значення для формування умінь і навичок мають вправи — багаторазове виконання певних дій з метою їхнього засвоєння, яке спирається на розуміння і свідомий контроль. Вправляння — це не просто багаторазове повторення однієї і тієї ж дії, а повторний розв'язок завдання, в результаті чого початкова дія удосконалюється і якісно видозмінюється. Зокрема, змінюються взаємозв'язки між першою сигнальною системою (образами предметів і явищ) і другою (мовленням). Зміна цих взаємозв'язків потрібна для автоматизації виконання дій.
При формуванні навичок важливе значення має кількість вправ. Тривале, безперервне вправляння, так само, як і тривалі перерви у ньому, не сприяють успішному формуванню навичок. Наприклад, піаніст перед виступом може «переграти» твір, а може на тривалий час закинути вправляння. В обох випадках навичка буде частково втрачена.
На утворення навичок впливає певна поступовість тренувань. Найкращих результатів можна досягти при переході від повільного до швидкого темпу, від простішого до складнішого завдання. Навички послаблюються або порушуються, якщо людина надмірно схвильована, перевтомлена, якщо в неї є патологічні зміни у роботі мозку. При цьому спочатку руйнуються найскладніші і пізніше оформлені навички, а наприкінці — простіші і раніше утворені. Навчики тим швидше послаблюються, чим менше вони сформовані і закріплені.
Утворення нової навички спирається на вже набуті, заважаючи або покращуючи цьому утворенню. Це явище називають взаємодією навичок. Якщо одна навичка сприяє формуванню іншої,
348
мова йде про позитивне перенесення, або індукцію навичок. Наприклад, якщо людина розуміє іноземну мову, але сама ще не вміє говорити, їй легше цьому навчитися, ніж якщо вона ніколи не розуміла цієї мови. Індукція навичок настає у разі, якщо система рухів однієї навички відповідає системі рухів іншої; одна навичка є засобом кращого засвоєння іншої; кінець однієї навички є початком другої.
Якщо раніше вироблена навичка заважає утворенню нової, уповільнюючи її формування, відбувається негативне перенесення, або інтерференція навичок. Наприклад, людина, яка кваліфіковано набирає текст на друкарській машинці, починаючи працювати на комп'ютері, робить багато помилок і працює повільніше. Це може бути пов'язано з тим, що у новій ситуації застосовуються раніше вироблені прийоми дії, що і призводить до помилок. Отже, інтерференція навичок відбувається, якщо система рухів однієї навички суперечить або лише частково міститься у системі рухів іншої навички; початок і кінець послідовних навичок не узгоджені між собою; коли при переході від однієї навички до іншої доводиться переучуватися. Тому завжди преучуватися важче, ніж відразу навчитися правильно.
Утворення навичок здійснюється нерівномірно. Можуть бути прискорення, затримання, тимчасові зниження показників. Найчастіше трапляються такі варіанти:
S Спочатку вправність виконання дій зростає повільно, а далі зростання прискорюється. Це свідчить про те, що напочатку процесу утворення навички людина має труднощі, переборення яких уповільнило її формування. Наприклад, новий матеріал вимагає прикладання значних розумових зусиль, що потребує затрат часу. Після їхнього засвоєння подальше просування відбувається швидко. Такий хід засвоєння навички може бути зумовлений також інтерференцією навичок, відсутністю відповідного методу роботи, належної підготовки і недостатнім інтересом.
S На початку виконання дії спостерігається прискорення набування вправності, а потім — уповільнення або припинення. Прискорення може бути наслідком індукції навичок, а наступне уповільнення — або порушенням основного правила формування навичок, а саме відсутністю поступового ускладнення вправ та
349
Розділ V
Емоційно-вольова сфера людини
їхньої послідовності, або погіршенням ставлення самої людини до завдання.
S Під час формування навички спостерігається різка зміна у набуванні вправності: навичка стає то кращою, то погіршується. Це — достатньо характерна ситуація для вироблення навички. Така стрибкоподібність зумовлюється нерівномірним ускладненням завдань, погіршенням умов роботи, зміною прийомів виконання дій, зміною ставлення людини до завдання, втратою впевненості в успіху, настроєм, втомою тощо.
S У процесі формування навички спостерігається тривале затримання в її удосконаленні. Таке «плато» у формуванні навичок тісно пов'язане з прийомами виконання дії. Якщо вони недосконалі, подальше зростання вправності припиняється. Причиною тривалого затримання може бути також зростання втоми людини, зниження інтересу до роботи, погіршення умов вправляння тощо.
Непродуктивними елементами діяльності є звичка — непродуктивна, негнучка або нерозумна діяльність, що не має свідомої мети. Звичка, так само, як і навичка, виконується механічно. На відміну від навички, звичка включає потребу виконати ту чи іншу дію, її можна частково контролювати. Звичка може бути корисною (наприклад, звичка привести в порядок робочий стіл перед початком роботи) та шкідливою (наприклад, звичка не класти речі на своє місце).