17.3.1. Класифікація за рівнем організації, знаком та характером впливу на життєдіяльність людини

За рівнем організації вирізняють нижчі та вищі емоції. Нижчі емоції більш примітивні і пов'язані з інстинктивними потягами людини. Наприклад, це переживання, які виникають унаслідок го­лоду, спраги, статевого потягу тощо. Вони зникають при їхньому задоволенні. Якщо ж ступінь задоволення перевищує потреби ор­ганізму, людина часом переживає стан перенасичення. Вищі емоції є суто людськими переживаннями і спричиняються, насам­перед, соціальними чинниками. Наприклад, це емоції, які виника­ють унаслідок спілкування, захоплення справою тощо.

За знаком (забарвленістю) виділяють негативні та позитивні емоції. Негативні емоції — це неприємні переживання, наприклад, страх, переляк, відраза тощо. Вони є різноманітнішими, ніж пози-

¹ Детальніше див. § 17.3. «Види емоцій і почуттів та їхня класифікація».

320

тивні емоції. Очевидно, це дає змогу успішніше адаптуватися до несприятливих обставин, виконуючи важливішу біологічну функцію порівняно з позитивними, бо слугують сигналом триво­ги. В межах певної сили і тривалості негативні емоції є корисні. Так, страх і гнів підвищують інтенсивність обмінних процесів, по­силюють опірність організму, призводять до кращого постачання мозку киснем. Однак, при надмірному і постійному впливі вони спричинюють негативні зміни в організмі, зокрема, стрес. По­зитивні емоції — це приємні переживання, наприклад, радість, за­доволення, інтерес тощо. Вони є корисні для організму, бо підви­щують його активність. Для людини це є сигналом повернення до благополуччя.

За характером впливу на життєдіяльність людини вирізняють активні та пасивні емоції та почуття. Активні емоції (стенічні) підвищують активність організму, мобілізують його енергетичні ресурси і захисні механізми. Як правило, до них належать радісні та приємні переживання, наприклад, радість, кохання тощо. Недарма кажуть, що на радостях людина готова гори перевернути. Однак, активність людини можуть стимулювати і деякі негативні емоції, наприклад, гнів. Пасивні емоції (астенічні) знижують ак­тивність людини, зменшуючи її волю. Це, здебільшого, неприємні переживання, наприклад, сум, незадоволення, страждання. Так, буває, що зі страху в людини ноги підкошуються. Пасивність мо­жуть спричиняти і приємні емоції чи почуття, наприклад, тиха, спокійна радість. Таким чином, одні й ті ж емоції та почуття в одних випадках підвищують, а в інших понижують активність організму. Так, за одних обставин гнів і ненависть можуть прида­вати людині силу, а за інших паралізувати її. Це залежатиме від певних обставин: оточення людини, її моральних норм, індивіду­альних особливостей тощо.

17.3.2. Класифікація за ступенем розвитку емоцій

За ступенем розвитку емоцій (структурою) їх поділяють на прості і складні. Прості емоції викликає безпосередня дія на ор­ганізм тих чи інших об'єктів, пов'язаних із задоволенням його невідкладних потреб. Вони тісно пов'язані з відчуттями. Напри­клад, задоволення чи незадоволення від запаху, звуку, їжі тощо. Прості емоції виявляються у такому емоційному стані людини, як

321

Розділ V

Емоційно-вольова сфера людини

емоційний тон відчуттів¹. Складні емоції пов'язані з розумінням їхніх об'єктів і усвідомленням життєвого значення. До складних емоцій належать інтерес, радість, здивування, гнів, відраза, пре­зирство, страх, сором, сум і провина. Сучасний американський психолог К. Ізард їх назвав фундаментальними емоціями.

Інтерес (від лат. interest — важливий, значущий) — це емоційно забарвлене позитивне ставлення до навколишнього, спрямо­ваність людини на певний об'єкт чи діяльність. Інтерес як емоція є мотиваційним компонентом особистості і, таким чином, сприяє пізнавальній діяльності. Радість — це переживання великого ду­шевного задоволення. Найбагатшим джерелом радості є наші взаємини з іншими людьми і успішна діяльність. Здивування є емоційним відгуком на обставини, які виникають раптово. Ця емоція, гальмуючи інші, спрямовує увагу на об'єкт, який її викли­кав. Згодом здивування може перерости в інтерес.

Інів є переживанням сильного обурення. Він може протікати у формі афекту². Відразу спричиняють об'єкти, дії, думки, почуття, контакт з якими викликає суперечність із ідеологічними, мораль­ними чи естетичними принципами людини. Презирство — це пе­реживання цінності і значимості власного «Я» на тлі нехтування «Я» іншої людини. Емоція страху є емоційною реакцією людини на реальну небезпеку. Вона може супроводжуватися депресивни­ми станами, неспокоєм і нервуванням. Природними стимулами страху є біль, висота, самотність, незнайома ситуація, раптова зміна; похідними стимулами — темнота, тварини, незнайомі люди чи предмети. Страх позбавляє людину здатності свідомо керувати своїми діями; в окремих випадках він може підвищувати ак­тивність організму. Нахил людини легко піддаватися страхові, не мобілізуючи зусилля для його подолання, називають лякливістю. Вона породжує таку рису характеру, як боягузтво. Сором виникає під час усвідомлення невідповідності помислів, вчинків, зовнішності людини очікуванням оточуючих і власним уявлен­ням. Сум викликає переживання втрати чогось значимого для лю­дини. Його причиною може бути розставання, самотність, невдача,

¹ Детальніше див. § 17.4. «Емоційні стани як форми переживань людини».

² Детальніше див. § 17.4. «Емоційні стани як форми переживань людини».

322

розчарування. За словами К. Ізарда, сум, уповільнюючи загальний темп людського життя, дає їй можливість оглянутися назад. Про­вина — це інтенсивне і болісне переживання власної неправоти пе­ред іншою людиною чи людьми або самим собою. Це є дуже склад­на емоція людини, яка тісно пов'язана з такою моральною якістю, як совість. Саме тому провина суттєво впливає на пізнавальні та психофізіологічні функції людини.