20. Мв на Далекому Сході в період політичної кризи 1939 р.

В умовах гострого протиборства з СРСР японці надавали велике значення Монгольській Народній Республіці (МНР). Кордон між МНР і Маньчжоу-Го на схід від озера Буйр-Нуур (Бур-Нур) і р. Халхін-Гол патрулювалася невеликими монгольськими прикордонними заставами, що знаходилися на відстані 40—60 км одна від одної, а регулярні радянські війська були за кілька сотень кілометрів від цього кордону. З січня 1939 р. японські війська почали періодично порушувати кордон МНР. У середині квітня того ж року до цього району було направлено спеціальний японський військово-топографічний загін, який зробив зйомку місцевості. Розпочалися також рейди через кордон загонів маньчжурської кінноти. У зв’язку з цим на східний берег р. Халхін-Гол були направлені посилені загони прикордонників МНР. Вони 11 травня зазнали нападу 23-ї піхотної дивізії Квантунської армії.

Наступного дня в бій вступив полк цієї піхотної дивізії. За підтримки авіації він відкинув монголів до берега р. Халхін-Гол, захопивши висоту Дунгур-Обо на протилежному, західному, березі. Японська авіація 15 травня завдала ударів по розташуванню прикордонних військ МНР. На допомогу їм була направлена радянська оперативна група у складі стрілецько-кулеметного батальйону, саперної роти й батареї 76-міліметрових знарядь, а також дивізія і дивізіон бронемашин армії МНР, які 22 травня знову відтіснили японців до кордону. Так почався конфлікт на річці Халхін-Гол, який у японській і західній літературі називають конфліктом Номонхан, за назвою гори в цьому районі. Японський уряд категорично забороняв командуванню Квантунської армії розширювати зону конфлікту й розповсюджувати бойові дії за межі прикордонного району Монголії. У штабі Квантунської армії стримана політика Токіо розглядалася як ознака нерішучості та слабкості. До того ж у цей момент виникла криза у відносинах Японії з Англією. В травні 1939 р. Японія зажадала від Англії та США визнання права керувати іноземними сетльментами в Шанхаї та на о. Гулансюй. Слідом за цим у червні 1939 р. японські війська блокували англійський сетльмент у Тяньцьзіні. Хоч англійські мюнхенці погодилися на японські умови й підписали угоду Аріта-Крейги в липні 1939 р., проте конфронтація з СРСР на Халхін-Голі була в цій ситуації зовсім недоречною. Але «яструби» в штабі Квантунської армії вважали події у Халхін-Гола дуже серйозними, щоб виявляти «ганебну» стриманість.

Протягом травня-серпня японські війська утримували дільницю конфліктної монгольської території. Але до кінця серпня 1939 р. в ході ретельно підготовленої операції Червоній армії вдалося практично повністю витіснити японців із захопленого району. Японська сторона втратила близько 61 тис. людей убитими, пораненими й полоненими, та 660 літаків. Радянсько-монгольські війська — понад 18,5 тис. людей убитими і пораненими та 207 літаків. Успіх радянських військ ще не гарантував закінчення конфлікту. Керівництво Квантунської армії у вересні 1939 р. все ще мало намір продовжити бойові дії до зими або навіть до весни 1940 р., але ці плани залишилися на папері.

Конфлікт на Халхін-Голі крім військового мав політико-дипломатичне вимірювання. І Радянському Союзу, й Японії було важливо продемонструвати свою боєздатність перед потенційними союзниками. Військові та дипломатичні результати конфлікту на Халхін-Голі призвели до серйозного перегляду японської політики відносно СРСР. Було визнано доцільним зосередитися на Китаї та південному напрямку. У квітні 1941 р. обидві країни уклали договір про нейтралітет. Хоч відносини були досить напруженими, але серйозних зіткнень до серпня 1945 р. більше не було.