35. Лозаннська конференція та спроба вирішення близькосхідного питання.

Лозаннская конференция 1922 — 23, международная конференция, созванная для урегулирования положения на Ближнем Востоке происходила в Лозанне (Швейцария) с 20 ноября 1922 по 24 июля 1923.

В работе Лозаннской конференции участвовали Великобритания, Франция, Италия, Греция, Румыния, Югославия, Япония, США (представлены наблюдателем), Турция. Державы Антанты ограничили участие советской делегации, а также Болгарии лишь обсуждением вопроса о режиме Черноморских проливов. Основными задачами Лозанской конференции были подготовка мирного договора с Турцией и определение режима Черноморских проливов. Проект советской делегации по вопросу о проливах, основные положения которого были сформулированы В. И. Лениным, предусматривал удовлетворение национальных стремлений Турции, закрытие проливов для всех военных кораблей в мирное и военное время и полную свободу торгового мореплавания.

Английская позиция в вопросе о проливах, предусматривала свободный проход через проливы военных судов всех стран в мирное, а также в военное время в случае, если Турция останется нейтральной; при участии последней в войне предусматривался свободный проход военных судов нейтральных стран. Английская делегация требовала также демилитаризации Черноморских проливов и установления над ними международного контроля с участием не только черноморских стран, но и держав Антанты.

Турция согласилась с английским проектом, рассчитывая на поддержку Великобритании в экономическом, территориальном и других вопросах подготовлявшегося мирного договора. Однако английская делегация в ультимативной форме потребовала от турецкой делегации подписания выработанного державами Антанты проекта мирного договора на невыгодных для Турции условиях (по мосульскому вопросу, о режиме капитуляций, финансовых условиях и др.). Турецкая делегация не согласилась, и 4 февраля 1923 переговоры были прерваны. Они возобновились 23 апреля 1923. На этом этапе Лозаннской конференции державы Антанты встали на путь прямой дискриминации советской делегации; ее участие в Лозаннской конференции было обусловлено подписанием конвенции о режиме проливов. Прибывшего в Лозанну В. В. Воровского незаконно лишили дипломатического статуса члена делегации; 10 мая 1923 он был убит белогвардейцем.

На втором этапе Лозаннской конференции обсуждались главным образом вопросы мирного договора с Турцией. В результате ряда уступок как со стороны держав Антанты, так и со стороны Турции Лозаннская конференция завершилась подписанием 17 документов, среди которых наиболее важными являются Лозаннский мирный договор 1923 и конвенция о режиме проливов.

36.Розгром німців під Москвою. Вступ у війну сша.

Дислокація радянських військ, кількість озброєння і розташування секретних об’єктів були відомі німцям не дивлячись на такі умови вже наприкінці 1941 року з’явились позитивні результати заходів спрямованих на подальше воєнно-політичної кризи про що свідчила битва під Москвою. Гітлерівське командування відповідно плану “Тайфун” стягнуло до Москви половину своїх сил німецько-радянського фронту біля 1,8 млн. солдатів і біля 2000 тис. танків. 30 вересня 1941 року починається наступ на Москву. В умовах важких боїв за Москву було прийнято рішення за 6 днів побудувати оборонні об’єкти, провести евакуацію підприємств на схід країни. В Москві вводиться військове положення. Проведена заміна командуючого складу фронту. 6 листопада 1941 року на станції метро “Маяковська” проходить урочисте зібрання присвячений 24 річниці Великої жовтневої революції а 7 листопада відбувся військовий парад на Червоній площі з якої солдати зразу пішли на фронт. 6 грудня 1941 року війська західного та Південно-західного фронтів на протязі 800 км від Ельза до Калінінграда перейшли в наступ. фашисти відступають на полях. залишається багато техніки. на початку січня 1942 року німці відкинуті від Москви на 150-250 км. Визволені Калуга, Калінін.

Значення перемоги під Москвою:

- вперше за роки ІІ світової війни німці зазнали великої поразки і розвіяли міф про її непереможність;

- радянська армія зірвала німецький план блискавичної війни і Німеччина опинилась перед проблемою затяжної війни до чого не була готова;

- розгром німців під Москвою затримав вступ Японії та Туреччини у війну проти СРСР;

- перемога під Москвою підвищила моральний дух радянського народу та його армії, націлила націю на перемогу.

В той час як Німеччина вела наступ на СРСР, Японія визначала напрям, у якому здійснювати свою експансію: на північ -- проти СРСР, чи в район південних морів – проти США та Англії. На засіданні правлячих кіл Японії за участю імператора 6 липня 1941 p. було вирішено починати експансію на південь. Війну проти СРСР було відкладено до того часу, коли Німеччина здобуде вагомі перемоги на Східному фронті.

7 грудня 1941 p. велика ескадра японських кораблів, до складу якої входило 6 авіаносців, завдала нищівного удару по Перл-Харбору, де базувалися основні сили Ти­хоокеанського флоту США. Було потоплено 19 амери­канських кораблів, знищено 150 літаків, загинуло більше 2 тис. 300 американців. Одночасно японські кораблі та авіація завдали ударів по інших американських та англійських базах - на Філіппінських островах та в англійській колонії Малаї.

Тільки після цих бойових дій японський уряд спові­стив США та Англію про початок війни. Рішення конгресу США про оголошення війни з Япо­нією було ухвалене 8 грудня. Того ж дня заявила про стан війни з Японією Англія. 11 грудня 1941 p. у війну з США вступили Німеччина й Італія.