- •1.Зовнішня політика найбільших країн світу в другій половині і917- на початку 1918.
- •2. Спроби укладення „Східного пакту" в Європі на початку 30-х рр. XX ст.
- •3.Жовтнева революція 1917 р. В Росії та перші зовнішньополітичні акти Радянського Уряду
- •4. Створення Німеччиною вогнища війни в Європі..
- •5. Етапи мирних переговорів у Брест-Литовську і підписання миру між Радянською Росією та державами Четверного Союзу.
- •6. Політика «невтручання»: бажання та реалії.
- •7.Міжнародні відносини у світі після закінчення 1 світової війни(листопад 1918-січень 1919)
- •8. Ставлення провідних країн світу до агресивних дій Японії на Далекому Сході в другій половині 20-х - на початку 30-х рр.
- •10. Англо-франко-американське потурання зовнішній політиці Німеччини в 30-х рр.Хх.Ст.
- •11. Перший декрет Радянської влади: причини та характер.
- •12. Антирадянські авантюри Японії на Далекому Сході в кінці 30-х рр. ХХст.
- •13. Позиція країн Антанти на завершальному етапі війни
- •14. Англо-франко-радянські переговори 1939 р.
- •15. Дії радянської дипломатії на початку громадянської війни та іноземної воєнної інтервенції.
- •16. Початок становлення фашистського блоку країн.
- •17.Зовнішня політика країни Рад 1919рр.
- •18. Мюнхенська змова західних держав 1938 р. Та її наслідки для Європи стосовно цього.
- •19. Початок іноземної воєнної інтервенції проти Радянської Росії та створення антирадянської коаліції держав.
- •20. Мв на Далекому Сході в період політичної кризи 1939 р.
- •22. Пакт Рібентропа-Молотова та його наслідки.
- •23. Паризька конференція 1919 р. Та її рішення.
- •25.Вашингтонська конференція та її рішення
- •26.Радянсько-фінська війна.
- •27. Крах Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних відносин та його причини.
- •28. Завершення формування та утворення антигітлерівської коаліції.
- •29. Вашингтонська конференція: договір „9".
- •30. Іранська проблема під час II світової війни.
- •31. Створення Ліги Націй.
- •32. Міжнародні відносини в світі напередодні нападу Німеччини на срср.
- •33. Генуезька та Гаазька конференції.Їх міжнародне значення
- •34. Проблеми відкриття другого фронту в 1941-1943 рр.
- •35. Лозаннська конференція та спроба вирішення близькосхідного питання.
- •36.Розгром німців під Москвою. Вступ у війну сша.
- •37.Репараційна система переможців після 1 світової війни.План «Дауеса».
- •38. Напад Німеччини на срср. Початок створення антигітлерівської коаліції.
- •39. Локарнські угоди та їх міжнародні наслідки.
- •40. Початок II світової війни. „Дивна війна" у Європі. Ставлення країн світу до цих подій.
- •41. Пакт Бріана-Келлога та його міжнародне значення
- •42. Дії союзних військ проти країн фашистського блоку 1942-43
- •43. Рапальський мирний договір та його міжнародне значення.
- •44. Визвольна місія Червоної армії під час 2 св.Війни та відкриття 2 фронту.
- •45.Мандатна система Ліги Націй щодо колоній
- •46. Ялтинська конференція, її основні рішення.
- •47. Світова економічна криза (1929-1933 рр.) і репараційна система. План „Юнга”.
- •48. Капітуляція Японії та закінчення 2 св.Війни.
- •49. Загострення міждержавних суперечностей між країнами в світі (1929-1933рр.). Конфронтація країн Заходу з срср.
- •50. Міжнародні наслідки перемог Червоної Армії під Сталінградом і Курськом
- •51. Зовнішньополітичні ініціативи срср у 1929-1933рр.
- •52. Московська і Тегеранська конференції 1943 р. Та їх вплив на мв.
- •53. Радянський Союз та країни „малої Антанти" у 20-х-з0-х рр.
- •54. Міжсоюзницькі конференції 1944р та їх вплив на мв
- •55. Друга смуга визнання срср
- •56. Повний розвал фашистської коаліції та його міжнар.Наслідки.
- •57.Політика «умиротворення» в Європі
- •58. Конференція у Сан-Франциско з питань створення оон
- •9. Зовнішня політика країн Четверного союзу у другій половині 1917- на початку 1918рр.
- •21. Міжнародні відносини і політика Радянської держави на Далекому Сході (1917-1920 рр.).
- •24. Зовнішня політика країн світу під час захоплення Німеччиною більшості країн світу.
50. Міжнародні наслідки перемог Червоної Армії під Сталінградом і Курськом
Сталінградська битва -- одна з найбільших і найважливіших операцій Другої світової війни. Умовно її можна поділити на два періоди. Перший -- це наступ німецьких військ і вихід їх до Волги й на Північний Кавказ. Другий -- контрнаступ радянських військ і розгром німецько-італо-румуно-угорського угруповання на Волзі.
Історичне значення Сталінградської битви.
- Поклала початок корінного перелому в ході Великої Вітчизняної та Другої світової війн.
- Розгром ворога завдав удару по військовій машині Ш рейху, престижу німецької армії, моральному духу вермахту.
- Було нанесено удар по фашистському блоку загалом. Японія і Туреччина відмовилися вступити у війну проти СРСР. Керівництво Румунії та Італії (їхні армії були серед тих, що були розгромлені під Сталінградом), а також Угорщини і Фінляндії почали шукати виходу з війни.
- Поразка фашистів та їх союзників стала могутнім імпульсом для активізації антинацистського та національно-визвольного рухів, сприяла консолідації сил Антигітлерівської коаліції.
У той час, як під Сталінградом було здобуто блискучу перемогу, Ржевсько-Сичовська операція зазнала повного провалу. За 23 дні боїв на цьому напрямі радянські війська втратили 215 тис. осіб убитими і пораненими. Згодом Сталінградська операція була оголошена головною, а Ржевсько-Сичовська -- відволікаючою.
У січні 1943 р. радянські війська досягли ще одного значного успіху -- було прорвано блокаду Ленінграда, а на заході Червона Армія підійшла до Смоленська.
12 січня 1943 р. війська під командуванням генерала П. Голікова перейшли в наступ з-під Воронежа в загальному напрямі на Харків. 7 лютого було звільнено Курськ, а 9 февраля -- Бєлгород. Курська битва засвідчила, що ініціатива повністю належить радянським військам. Вона ознаменувала завершення корінної перелому в ході Другої світової війни.
Історичне значення Курської битви
Були розгромлені кращі дивізії гітлерівців
Стратегічна ініціатива остаточно перейшла до Червоної Армії, почався загальний наступ радянських військ по всьому фронту
Завершився корінний перелом у ході Другої світової війни
Були закладені передумови до висадки англо-американських віськ і розпаду німецького блоку
51. Зовнішньополітичні ініціативи срср у 1929-1933рр.
Внешнеторговая политика СССР вызвала в 1930-1932 гг. годах резкий протест во многих странах, которые обвиняли Советский Союз в демпинге, то есть вывозе на мировой рынок товаров по цене ниже их себестоимости. По их мнению, эта политика обеспечивалась массовым применением принудительного труда в СССР и именно она привела к экономическому кризису на Западе. В июле 1930 г. США, пораженные кризисом более других стран, стали инициатором экономической блокады СССР. Они запретили ввоз советских товаров, стали задерживать советские грузы. К блокаде присоединились Франция, Бельгия, Румыния, Югославия, Венгрия, Польша, а также Англия, несмотря на нежелание лейбористского правительства обострять отношения с Москвой. Из крупных стран лишь Германия не присоединилась к бойкоту. Она, напротив, резко увеличила товарообмен с СССР, став его главным торговым партнером. Учитывая сложившуюся международную обстановку, XVI съезд партии (1930 г.) поручил ЦК и впредь «вести твердую и решительную политику мира и укрепления братской связи и солидарности рабочих и трудящихся масс СССР с рабочими и трудящимися капиталистических стран и колоний»1. Съезд отметил необходимость дальнейшего развития экономических отношений СССР с капиталистическим миром на основе незыблемого сохранения монополии внешней торговли. В то же время он обратил особое внимание на дальнейшее укрепление обороноспособности СССР, мощи и боеспособности Красной Армии. Выполняя решения XVI съезда партии, Советское правительство своей активной внешнеполитической деятельностью внесло большой вклад в дело мира и обеспечения безопасности нашей Родины. Эта деятельность развертывалась в условиях усилившихся провокаций международной реакции против СССР. 1, В феврале 1930 г. папа Пий XI призвал начать «крестовый поход» против нашей страны. Одновременно империалистическая пропаганда изображала дело так, оудто в Советском государстве применяется принудительный труд, что позволяет-де ему продавать свои то-м.чры на мировом рынке по пониженным ценам (дем-иииг) и тем самым углублять мировой экономический кризис, охвативший капиталистический мир. В обстановке разнузданной антисоветской истерии министр иностранных дел Франции А. Бриан в мае 1930 г. предложил европейским государствам организо-иать «Европейский федеральный союз». Это был план создания «пан-Европы». Европа должна, писал Бриан, «объединиться для того, чтобы жить и процветать». Антисоветская сущность плана «пан-Европы» состояла в том, что самое крупное государство Европы — СССР не приглашалось к участию в этом союзе. Благодаря последовательной миролюбивой политике Советского правительства «крестовый поход» против СССР, его экономическая и дипломатическая изоляция с помощью плана «пан-Европы» провалились. Советское правительство, продолжая упорную борьбу за установление дипломатических отношений со странами мира, добилось не только продления на новый срок договоров о нейтралитете и ненападении с Турцией, Германией, Афганистаном, Ираном и Литвой, но и заключения в течение 1932—1933 гг. новых договоров с Финляндией, Латвией, Эстонией, Польшей, Францией и Италией. Все это способствовало укреплению безопасности СССР. В борьбе за мир и международную безопасность Советское государство большое значение придавало проблеме разоружения. 2 февраля 1932 г. в Женеве открылась международная конференция по разоружению. 18 февраля 1932 г. Советское правительство внесло на рассмотрение конференции проект плана всеобщего и полного разоружения. В случае его отклонения предлагалось обсудить предложения о частичном разоружении, которые были выдвинуты еще в 1928 г. на заседании Подготовительной комиссии. Однако делегации США, Англии, Франции, Германии, Японии, Италии и других стран отвергли все советские предложения. По их инициативе в декабре 1932 г. была принята резолюция о признании за Германией прав на равенство в вооружениях в рамках системы безопасности, одинаковой для всех стран. В результате германские империалисты получили возможность открыто вооружаться. Участники конференции отклонили советское предложение превратить конференцию по разоружению в постоянно действующий орган для борьбы с военной опасностью, назвав ее конференцией Мира. Вся история борьбы советской делегации в Подготовительной комиссии (1926—1930 гг.) и на конференции по разоружению (1931 —1934 гг.) убедительно демонстрировала стремление Советского Союза, в противоположность империалистическим государствам, к миру.