3. Запрошення учасників групи до голосування, дотримання порядку.

4. Підрахунок загальної кількості голосів для кожного вибору з метою визначення пріоритетів.

Методи голосування, вимагають менше часу, ніж дискусія для вибору рішень. Тому часто їх доцільно використовувати, особливо, коли в групі виникають розбіжності і непорозуміння, що перешкоджає швидкому вирішенню проблеми.

Для слухачів курсу можна запропонувати вправу "Встановлення пріоритетів", яку вони виконують, використовуючи один чи більше методів, описаних вище.

Рефлексія

Поняття рефлексія походить від лат. reflexio - повернення назад. Як психологічний термін це слово означає процес самопізнання суб'єктом внутрішніх психічних актів і станів. Проте рефлексія може бути як методом навчання, так і способом організації міжособистісної взаємодії. У процесі фасилітації цей метод застосовується для відтворення, осмислення кожним учасником власного життєвого досвіду. Такий підхід допомагає індивідам з інших позицій, "через інші окуляри" подивитися на себе, свої почуття, поведінку, а також на інших, відкрити нові, незнайомі сторони, особливості характеру, внутрішнього стану. Засобами рефлексії представники групи вивчають власні стереотипи, слабкі сторони у своїх поглядах, помилки у поведінці. Саме рефлексія допомагає представникам групи або обидвом сторонам побачити їхні відмінності та разом з ними багато спільного, що сприяє їхньому об'єднанню, порозумінню, зближенню і навіть поступово спрямовує суперників до примирення.

Варіантів цього методу є багато і його застосування значною мірою зумовлене творчою діяльністю фасилітатора. Рефлексію можна вважати відкритим процесом, що спрямований на вільний вияв і розвиток почуттів учасників процесу та їхньої інформації і зовсім не передбачає отримання конкретного результату.

З метою стимулювання окремих осіб, представників групи до рефлексії власного життєвого досвіду їм можна запропонувати нагадати і відтворити в пам'яті конкретний момент їхнього життя або спільної діяльності групи. Одним із варіантів є звертання фасилітатора до групи з таким питанням: "Які події відбулися у Вашому житті у ... році?" Процедура такого завдання є наступна:

1. Повідомлення питання та обгрунтування його контексту.

2. Стимулювання групи до відтворення досвіду, почерговий запис на дошці основних визначних подій, що змінили життя учасників.

3. Визначення основних моментів цих подій, що мали значний вплив на особистість і запис на дошці.

4. Стимулювання учасників до рефлексії власних почуттів і вражень, пов'язаних з конкретними подіями у житті, залучення інших до відтворення в пам'яті аналогічних почуттів, а також подій, що їх викликали; стимулювання усіх учасників до висловлення власних суджень щодо аналогічних ситуацій та відповідних почуттів.

5. Акцентування уваги на бачення групою спільного, що її об'єднує.

На початку процесу, спрямованого на рефлексію учасниками власного досвіду, фасилітатор скеровує його напрямок, потім учасники визначають лінію його розвитку. Головна мета фасилітатора - сприяти учасникам виявити свій внутрішній досвід, підтримувати один одного у власних розповідях. Цей метод допомагає суперникам на мить забути проблему конфлікту та сконцентрувати свою увагу на огляд минулих подій. Фасилітатор завжди може побачити спільний ґрунт, що об'єднує сторони, особливо стосовно їхніх переживань. Тому варто акцентувати увагу осіб на виокремлення тих речей, що наближають їх один до одного. Функція фасилітатора виявляється у створенні позитивно спрямованого комфортного середовища, в першу чергу шляхом стимулювання учасників процесу до визначення та дотримування спільних правил поведінки. Забезпечення фасилітатором необхідних умов і реалізація ним принципів організації процесу, відкритого до думок, почуттів учасників сприятиме розвитку міжособистісного спілкування конфліктуючих сторін.

Діалог

Поняття діалог походить від грецького слова dialogos, що означає розмова, бесіда. Це поняття вказує на обмін репліками, словами, думками двох або більше людей. За дефініцією цей процес є відмінний від дискусії, що також полягає в обміні поглядами, проте більш подібна на суперечку, є спрямована на аргументування, захист протилежних підходів, точок зору. Діалог не передбачає критичного аналізу особами ідей, поглядів інших, їхню оцінку. Навпаки, цей метод може застосовуватися для ліквідації суперечок і прийняття сторонами спільної позиції, є важливим для колаборативної діяльності, співробітництва конфліктуючих сторін. Його сутність - це відкриття особою власних поглядів; внутрішнього світу перед іншими людьми і одночасно розуміння цих партнерів, підтримка їхніх суджень. Важливою ознакою діалогу є не нав'язування особою своїх ідей іншим, не відстоювання справедливості власних позицій або засвоєння точок зору партнера, а швидше усвідомлення цінностей цих думок, навчання сприймати і розуміти світ очима інших учасників. Отож, у

діалозі вагоме значення має факт обміну думками партнерів та підтримка їхніх переконань з урахуванням відмінності від власних, розвиток цих позицій шляхом вияву власних міркувань у тому ж напрямку.

Хоча у діалозі зберігається і не нав'язується нікому особистісне ставлення до реалій життя, цей метод сприяє збагаченню світогляду учасників процесу, розвитку їхнього цілісного бачення світу.

Під впливом думок, міркувань представників групи в особи виникають нові ідеї, відкривається сприймання соціальних явищ під іншим кутом зору. Такий вплив відбувається за умови, якщо особи готові до співробітництва, діалогу, чують один одного і без примусу та внутрішнього тиску сприймають явища з позиції партнерів. У цей момент вони за допомогою міркування інших членів групи відкривають для себе і для них свої власні думки, погляди, які раніше не усвідомлювалися ними та існували у прихованому вигляді. Тому діалог є не лише метод організації міжособистісної взаємодії людей, але й має значення для розвитку у них готовності та уміння розв'язувати конфлікти, є спосіб вироблення позицій, прийнятних для обидвох сторін. У діалозі учасники, насамперед, набувають досвід змінювати свої стереотипи, способи сприймання та оцінки світу, вносити нові відтінки у розуміння знайомих явищ, разом з тим сприймати судження інших без власних припущень, а з позиції партнера, пам'ятати, що світ є такий, яким людина собі його уявляє.

Діалог є відкритий процес роботи групи, тобто забезпечує вільний розвиток емоцій та інформації і не передбачає обов'язкове отримання конкретного результату, наприклад, накреслення завдань, плану виходу із конфліктної ситуації. Головна мета організації цього процесу є забезпечити такі умови, щоби кожен учасник зміг поділитися власними думками, міркуваннями з приводу конкретної проблеми і зрозуміти ідеї, висловлені іншими представниками, а також підтримувати та розвивати спільні уявлення, що почали формуватися у групі під впливом взаємного обміну поглядами. Тому, фасилітатор є відповідальний за організацію процесу шляхом діалогу:

• відсутність тиску на вільне обговорення проблеми;

• сприяння відкритості думок учасників та їхньої неупередженості у сприйманні інших;

• стимулювання творчого підходу до розгляду ідей;

• забезпечення умов для роботи групи за власним темпом, ритмом, сценарієм.

Процедура організації діалогу в групі:

1. Забезпечити умови приміщення, сприятливого для висловлення учасниками групи своїх думок; розташувати крісла для утворення замкненого кола, щоби усі були в рівних умовах, могли бачити і чути один одного.

2. Визначити предмет діалогу, підготувати відкрите питання, орієнтоване на розвиток поглядів учасників (наприклад, як будувати мир і злагоду у громаді?, як досягнути взаєморозуміння у міжособистісних стосунках?).

3. Погодити з партнерами час для проведення діалогу. Якщо час вичерпаний, проте учасники зацікавлені у продовженні діалогу, домовитися з ними про наступні дії.

4. Обговорити та узгодити основні правила. Правила приймаються учасниками процесу фасилітації та передбачають норми поведінки кожного представника для підтримки справжнього діалогу.

5. Розпочати діалог. Це може зробити фасилітатор, виходячи із потреб партнерів, групи або учасник процесу, визначаючи питання, стосовно якого він хотів би почути думки інших. Не існує єдиного встановленого шляху розвитку діалогу. Думка одного учасника підхоплюється іншим і розвивається в тому ж самому напрямку з новими ідеями або під іншим кутом зору залежно від потреб і бажань особи, яка продовжує цю думку.

6. Піклуватися за дотримання усіма учасниками правил, підсилювати їхню важливість та дієвість, коли вони порушуються. Скеровувати, підтримувати, стимулювати розвиток міжособистісного спілкування учасників, забезпечувати умови та можливості кожному, хто бажає висловитися, контролювати та вправлятися з сторонніми розмовами.

7. Давати можливість представникам групи виявити свої емоції та почуття, не уникати обговорення суперечливих питань. Якщо деякі виявляють потребу у їхньому розгляді, залучати емоційно врівноважених учасників до обговорення з метою перетворення суперечливої дискусії у конструктивний діалог.

8. Занотовувати ідеї на дошці за умови, що у групи виникла потреба підсумувати, систематизувати висловлені думки; застосовувати дошку бажано у кінці діалогу, а не на початку для сприяння глибокому, емоційному спілкуванню.

Способів організації процесу фасилітації є багато, їхнє творче, варіативне поєднання зумовлює розвиток нових методик. Фасилітатор може творчо працювати, комбінуючи різноманітні методи, створюючи нові, нестандартні. Але він зобов'язаний дотримуватися загальної структури процесу, принципів діяльності, умов організації незалежно від того, які способи та прийоми він застосовує, як поєднує, змінює, доповнює їх.

Тести для самоперевірки

1. Основна мета фасилітатора -...

а) допомогти сторонам узгодити шляхи розв'язання конфлікту;

б) показати групі шляхи вирішення проблеми;

в) визначити мету діяльності групи;

г) організувати процес, у якому конфліктуючі сторони, група вирішують проблеми відповідно до власних потреб.

2. Брейнстормінг - це є метод, що сприяє...

а) колективному обговоренню ідей;

б) швидкому збору інформації;

в) обґрунтуванню особою власної точки зору;

г) критичному аналізу проблеми.

3. Який метод, насамперед, сприяє творчому розвитку міжособистісного спілкування в групі?

а) брейнстормінг; б)синектика;

в) діалог;

г) колективне прийняття рішень.

4. Яка методика допомагає групі краще бачити кінцевий результат власної діяльності?

а) діалог;

б) рефлексія життєвого досвіду;

в) методика встановлення пріоритетів;

г) методика візуалізації проблеми.

5. Яка методика значною мірою допомагає учасникам групи побачити цінності, вірування один одного, спільні риси?

а) синектика;

б) дискусія;

в) брейнстормінг;

г) рефлексія життєвого досвіду.

Відповіді: 1. - г; 2. - б; 3. - в; 4. - г; 5. - г.

Метод "мозкового штурму "

Цей метод винайшов у 1939 р. Осборн, заступник ректора університету в м. Буффало і засновник Інституту творчих методів навчання.

Утворення терміну "мозковий штурм" пов'язане з тим, що група як один мозок штурмує творчі рішення розглядуваних проблем.

При цьому рекомендується керуватися такими принципами в роботі:

1. Недопустимість критики ідей.

2. Вільне висловлення ідей.

3. Чим більше ідей, тим краще.

4. Обмін думками і поєднання ідей.

Ідеї, висловлені під час сеансу "мозкового штурму", певним чином опрацьовуються, їх переглядають, явно погані відкидаються, і для глибшого дослідження здійснюється упорядкований перелік, який розпочинається з гарних ідей і закінчується незадовільними.

"Штурм мозку" - це не вправляння у висловленні нісенітниць, а цілеспрямована робота групи, - яка прагне знайти нові творчі ідеї.

Кожен член групи повинен зосередити свою увагу на розв'язуваному завданні і не захоплюватися розмірковуваннями або висловлюванням критичних думок. Найкращі результати отримують тоді, коли група в складі п'яти-десяти чоловік працює не більше години...

Для проведення сеансів "мозкового штурму" необхідний керівник або арбітр і стенографістка (або магнітофон), а один із виділених членів групи повинен першим пропонувати ідеї для "зачину".

Для вирішення "вузьких місць" не тільки в техніці чи науці, але і в економіці чи управлінні цей метод досить придатний.

Синектика

В основу синектики покладено "мозковий штурм", але цей штурм веде професійна або напівпрофесійна група, яка від штурму до штурму накопичує досвід розв'язання завдань.

При синектичному штурмі припустимі елементи критики і, що найголовніше, передбачено обов'язкове використання чотирьох спеціальних прийомів, які ґрунтуються на аналогії:

• прямої аналогії (згадайте, як розв'язуються завдання, подібні до даного);

• особистої аналогії (спробуйте увійти в образ даного в завданні об'єкта і спробуйте міркувати з цього погляду);

• символічної аналогії (дайте в двох словах образне визначення суті завдання);

• фантастичної аналогії (уявіть, як це завдання розв'язали б казкові персонажі).

Метод "гірлянд асоціацій " і стратегія семикратного пошуку

Метод "гірлянд асоціацій" грунтується на закономірностях функціонування людської психіки і передбачає активізацію понятійно-вербальної діяльності суб'єкта "включенням" слів-подразників.

Цей метод має десять етапів ("кроків"):

1. визначення синонімів об'єкта;

2. довільний вибір випадкових об'єктів;

3. складання комбінацій із синонімів і випадкових об'єктів;

4. складання переліку ознак випадкових об'єктів;

5. генерування ідей почерговим приєднанням до об'єкта і його синонімів ознак випадково вибраних об'єктів;

6. генерування гірлянд вільних асоціацій із ознак випадкових об'єктів, виявлених на четвертому етапі;

7. генерування нових ідей;

8. вибір альтернативи;

9. оцінка і добір раціональних варіантів ідей;

10) вибір оптимального варіанта.

Стратегія семикратного пошуку грунтується на реалізації семи етапів, що йдуть один за одним, на які умовно поділяється процес творчості:

• побудова графів генезису проблеми і засобів її вирішення;

• аналіз функцій шуканої системи;

• нове уточнення умови завдання із урахуванням аналізу функцій шуканої системи;

• усвідомлено-логічне перетасування чинників;

• інтуїтивно-творчий пошук завдань;

• оцінка альтернативних ідей;

• конкретизація завдання.

Зазначимо, що реальне застосування таких методів - справа складна і вимагає досвіду, врахування психологічних чинників і обов'язково щоразу - залежно від конкретного контингенту тих, хто навчається, - спеціального модифікування, адаптації того чи іншого методу.

Досвід розробки вказаних методів підтвердив необхідність високої культури учасників, а також наявності у них позитивних установок, психологічної сумісності один з одним, без чого застосування подібних методів може бути недостатньо ефективним.

Діаграма ідей

Названі вище методи не є єдиними методами пошуку ідей, існують також інші, які Грунтуються на логіці і зводять до мінімуму фактор випадковості9І.

Метод генерування ідей на основі діаграми ідей своєю наочністю сприяє гнучкості думки у разі відшукування різноманітних варіантів розв'язання проблеми чи завдання.

На рис. 41 наведений приклад діаграми ідей розробки нової тари з метою транспортування рідких, твердих, довільної форми, сипких і газоподібних матеріалів. Продовживши кожен ряд можливих рішень, підкреслюємо - наочних, ми активізуємо пам'ять, образи, логічне мислення. Не виключено, що образи чи їх поєднання, що виникли в уяві, наштовхнуть нас на оригінальну ідею.

На рисунку показаний тільки принцип малювання подібної діаграми. Зрозуміло, що для кожного конкретного випадку необхідно створювати свою діаграму, яка б активізувала пошук ідей.

Матриця ідей

Матриця ідей - це більш складний метод генерування ідей, який полягає в морфологічному (а саме - стосовно форми або структури) аналізі незалежних змінних, пов'язаних з розв'язуваною проблемою або поставленим завданням.

Для кожної із цих змінних розглядають різноманітні параметри, типи систем, властивості або методи і в сукупності ці характеристики утворюють таблицю або матрицю.

На рис. 42 наведена матриця пошуку ідей для модернізації камери згорання в моделях ракет. У даному разі не всі комбінації є прийнятними через неможливість технічного здійснення чи міркування, які стосуються техніки безпеки.

Але чим більше буде проаналізовано варіантів, тим краще: вони можуть "підказати" оригінальне вирішення завдання.

Ця двомірна матриця дає 40 комбінацій. Наприклад,

ПП - порох у термотривкому пластику;

АБ - бензин в алюмінієвій камері;

СГ - гримучий газ у скляній камері;

КБ - бензин у картонній камері (явно неприйнятне рішення) і т.д.

Подібну матрицю можна розбити і для будь-якого комерційного чи управлінського рішення за шкалами: ціна - віддаленість, вартість - час, тара - надійність доставки тощо.

Матриці ідей можуть складатися і за трьома векторами, наприклад, ціна - віддаленість - спосіб доставки, але тримірні матриці несприятливі з погляду візуального сприйняття.

Морфологічна матриця ідей для модернізації камери згоряння в

моделях ракет

Більш оптимально було б розробляти сходинку двомірних матриць із певною кількістю шуканих параметрів, звужуючи їх кількість із кожною сходинкою.

Морфологічний аналіз має ще одну перевагу - відносно нескладне опрацювання матриці, якщо перебір ознак чи властивостей перекласти на ЕОМ. У машину можна закласти дані довідників, із яких в матрицю будуть заноситися параметри.

Для людини в цьому випадку залишаться евристичні функції - скласти програму та з ряду альтернатив вибрати, можливо, підключивши інтуїцію, найоптимальніше рішення.

Рис. Основна структура методу "мозкового штурму" Джерело: Немцов В.Д., ДовганьЛ.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій. - К., 2001

РОЗВИТОК НАВИЧОК У ПРИЙНЯТТІ РІШЕНЬ

Прочитайте твердження з обох боків шкали, а тоді обведіть номер, що найкраще вказує вашу позицію

ВИСОКИЙ		НИЗЬКИЙ
Приймаючи важливе рішення, я беру до уваги те, наскільки воно збігається з моїм баченням	10 9 8 7 6 5 4 3 2 1	Приймаючи важливі рішення, надто важко обміркувати своє бачення
Послідовники бачать логічність мої рішень	10 9 8 7 6 5 4 3 2 1	У моїх рішеннях мало логічності
Я почуваюся спокійно, приймаючи рішення і без урахування всіх пов'язаних з ним даних	10 9 8 7 6 5 4 3 2 1	Щоби прийняти рішення, в моєму розпорядженні я повинен мати якомога більше даних
Я пильную, щоб не втопитися в інформації, приймаючи рішення	10 9 8 7 6 5 4 3 2 1	Я завжди почуваюся, буцім тону в інформації, коли приймаю рішення
Я спроможний приймати рішення, пов'язані з часом, своєчасні	10 9 8 7 6 5 4 3 2 1	Я зволікаю з важливими рішеннями
Я повідомляю свої рішення тим, кого вони зачеплять	10 9 8 7 6 5 4 3 2 1	Я нехтую цим або забуваю сказати людям про рішення, що можуть стосуватися їх
Я тримаюся в курсі сучасних тенденцій в промисловості і моїй організації	10 9 8 7 6 5 4 3 2 1	Я надто зайнятий, аби турбуватися про тенденції розвитку промисловості і організації
Я передоручаю моїм підлеглим прийняття рішень, які вони можуть і повинні робити	10 9 8 7 6 5 4 3 2 1	Більшість рішень приймаю я
Я зобов'язаний розвивати своїх підлеглих, аби вони вирішували більше і краще	10 9 8 7 6 5 4 3 2 1	Мої підлеглі надавали б перевагу тому, щоб я приймав рішення
Коли рішення складне, я дотримуюся логічної формули	10 9 8 7 6 5 4 3 2 1	Коли рішення складне, я з гріхом пополам доводжу справу до кінця

Якщо ви набрали 90-100, ви видатний діяч у галузі прийняття рішень на всіх важливих фронтах. Якщо ви набрали 89-80, ви вміло приймаєте рішення і залучаєте відповідних людей. Якщо ви набрали 79-70, ви даєте собі раду, але, можливо, вам слід проглянути свої відповіді на предмет ділянок, як можна б ще покращити. Якщо ви набрали менш за 70, вам би слід скласти план покращення процесу прийняття рішень.

Вправа "Мозковий штурм "

Мета: формування у слухачів умінь організації процесу в групі, а також умінь роботи за методом мозкового штурму (брейнстормінгу).

Завдання: фасилітаторам малих груп визначити проблему і повідомити її у вигляді питання, стимулювати групу до повідомлення значної кількості ідей для вирішення проблеми; усім учасникам виконувати завдання, дотримуючись правил, принципів роботи в групі.

Хід вправи:

1. Підготовка. Учасники діляться на групи по 5 чол. Фасилітатори готують місця для процесу, на дошці записують питання для обговорення. Час: 5-10 хв.

2. Організація процесу. Фасилітатори починають процес, стимулюють групу до повідомлення ідей, організовують процес за визначеною структурою, дотримуються необхідних правил і принципів його проведення. Час - 20 хв.

3. Отримані результати, враження, думки про процес обговорюються в малих групах, аналізується робота фасилітатора. Час - 10 хв.

4. Групи діляться своїми враженнями у загальному колі, фасилітатори оцінюють процес, його відповідність основним правилам, принципам, умовам його організації. Час - 10-15 хв.

Питання для обговорення:

• Як пройшов процес?

• Як працювала група?

• Що Ви побажаєте наступному фасилітатору? Загальний час - 45-50 хв.

Вправа "Встановлення пріоритетів "

Мета: формування умінь приймати рішення шляхом визначення пріоритету виборів

Завдання: вирішити проблему шляхом застосування одного з методів встановлення пріоритетів.

Хід вправи: