57. Вид, його критерії і структура.

Вид (англ. species) — одна з головних одиниць біологічної класифікації, таксономічна категорія. Зазвичай вид є якісно відокремленою формою живих істот, основною одиницею еволюційного процесу. У випадку організмів, що розмножуються статевим шляхом, вид зазвичай визначається як група організмів, що здатні до продукування життєздатного і плодючого потомства при схрещуванні. У організмів з безстатевим розмноженням ситуація з визначенням цього поняття ускладнюється, і вид визначають на підставі схожості фенотипових ознак та гомології геномів.

Критерії виду

морфологічний — сукупність подібностей особин виду за будовою. До нього відносять усі матеріальні структури: від хромосом до особливостей будови органів та їхніх систем.

фізіологічний — подібність або відмінність у процесах життєдіяльності особин одного чи різних видів.

біохімічний — особливості хімічного складу та перебігу певних біохімічних реакцій, характерні для особин певного виду.

географічний — полягає в тому, що популяції кожного виду заселяють певну частину біосфери (ареал), яка відрізняється від ареалів близьких видів, і площа та контури ареалів є видовою ознакою.

екологічний — охоплює всі критерії, оскільки популяції кожного виду мають свою екологічну нішу в біогеоценозі.

генетичний — Полягає у схожості ДНК окремих представників або груп особин.

Історичні

Види, які не розрізняються за загальноприйнятими в діагностиці певної систематичної групи макроморфологічними критеріями, проте відрізняються за всіма іншими критеріями, відносяться до видів-двійників.

Характеристика

Біологічний вид, що задовольняє наведеним критеріям, при цьому є:

Основною структурною одиницею в системі живих істот

Якісним етапом в біологічній еволюції

Основною таксономічною одиницею в біологічній класифікації

Основні таксономічні ранги (категорії) обов'язково присутні в класифікації будь-якого організму, і є такими:

Домен (domain)

Царство (regnum)

Тип (phylum) (для тварин) або Відділ (division ) (для рослин, бактерій, архей та грибів)

Клас (classis)

Ряд (ordo) (для тварин) або Порядок (для рослин та ін.)

Родина (familia)

Рід (genus)

Вид (species)

Підвидові структури

В межах виду розрізняють підвиди, раси, екотипи, популяції та мікропопуляції.

паравидові та інші суміжні поняття

клепто́н (не плутати з Еріком Кле́птоном) - вид, репродукція якого підтримується за рахунок суміжних видів; фактично гібридогенний комплекс, який може існувати за умови наявності одного з батьківських видів.

сингамеон

сувиддя

гібрид

барамін

Властивості

Традиційне визначення виду: вид — сукупність особин з такими властивостями:

Здатних до схрещування з утворенням плідного потомства

Таких, що населяють чітко визначений ареал

Таких, яким притаманний ряд спільних морфологічних та фізіологічних ознак та типів взаємовідношень з біотичним та абіотичним середовищем

Відділена від інших аналогічних груп практично повною відсутністю гібридних форм.

58. Основні напрями макроеволюції. Біологічний прогрес і регрес.

Що таке макроеволюція? Макроеволюція – це сукупність еволюційних процесів, які сприяють утворенню надвидових систематичних категорій (родів, родин та ін.). Як відомо, реально в природі існують лише види, а надвидові категорії вчені ввели для їхньої систематизації. Належність виду до того чи іншого роду, родів - до родини і так далі дослідники встановлюють за ступенем їхньої історичної спорідненості. Тому особливих механізмів макроеволюції не існує. Певні її «закономірності» є наслідком узагальнень, накопичених протягом історичного розвитку відмінностей між спорідненими видами, які утворилися у процесі тривалих мікроеволюційних змін і послідовного ряду видоутворень.

Різноманітність видів зумовлена пристосуваннями організмів до змін умов існування, що супроводжуються дивергенцією. Це явище має назву адаптивна радіація (мал. 178).

Наприклад, усі ряди плацентарних ссавців походять від спільного предка внаслідок пристосувань до різних умов наземного (примати, парно- та непарнокопитні тощо), водного (ластоногі, китоподібні) та повітряного (рукокрилі) середовищ життя.

Що таке біологічний прогрес і регрес? Вивчаючи закономірності історичного розвитку тварин, О.М. Сєверцов у 20-х роках XX століття розробив поняття «біологічний прогрес» і «біологічний регрес».

Біологічний прогрес проявляється у збільшенні чисельності популяцій, розширенні ареалу та видоутворенні в межах тієї чи іншої систематичної групи. Він є наслідком еволюційного удосконалення певної групи організмів. Наприклад, у наш час у стані біологічного прогресу перебувають покритонасінні рослини, комахи, молюски, птахи та ссавці.

Біологічний регрес - це результат неспроможності певної групи організмів пристосуватись до змін умов середовища. Він проявляється у зменшенні чисельності популяцій, звуженні ареалу і може призвести до вимирання виду. Наприклад, із колись процвітаючого ряду Хоботні тепер залишилося тільки два види - африканський та індійський слони, які перебувають на межі зникнення.

 Через те, що в природі реально існують лише види, поняття про біологічний прогрес чи регрес можна застосувати лише до кожного з них окремо. За палеонтологічними даними, багато груп організмів безслідно зникло з нашої планети, однак це свідчить лише про вимирання конкретних споріднених видів. З іншого боку, в кожній із «процвітаючих» груп зникає багато видів, але їм на зміну з'являються нові, які займають подібні екологічні ніші. Проте вони не обов'язково є родичами зниклих.

Поняття про біологічний прогрес і регрес є лише узагальнюючими термінами, які показують ступінь видової різноманітності певної групи у відповідний геологічний період розвитку нашої планети.

Як може бути досягнений біологічний прогрес? Узагальнюючий характер мають також уявлення про морфологічні шляхи досягнення біологічного прогресу: ароморфоз, ідіоадаптацію та загальну дегенерацію (мал. 179).

Ароморфоз (від грец. айро - піднімаю та морфозіс - форма) - значне ускладнення будови організмів, яке підвищує загальний рівень їхньої організації і сприяє кращому пристосуванню до різноманітних умов. Наприклад, поява щелеп у хребетних тварин дала їм можливість живитись великою здобиччю; утворення квітки у покритонасінних привело до розвитку запилення за участю комах тощо.

Загальна дегенерація (від лат. дегенеро - вироджуюсь) - явище спрощення будови організмів у процесі заселення нових середовищ життя. Як правило, воно характерне для паразитичних і малорухомих організмів. Відомо, що у паразитичних тварин зникають органи чуттів, цілі системи органів (наприклад, травна - у стьожкових червів).

Як ароморфоз, так і загальна дегенерація дають змогу організмам розширити свої адаптаційні можливості за допомогою ідіоадаптацій.

Ідіоадаптація (від грец. ідіос - особливий та лат. адаптатіо - пристосування) - певні зміни у будові організму, які не змінюють загального рівня організації, а є лише пристосуванням до певних умов існування. Приклади ідіоадаптацій — це різна будова квіток покритонасінних, різноманітні ротові органи комах тощо.