43. Внесок м.Максимовича у розвиток української історичної регіоналістики

У руслі росієцентристських підходів започаткував альманах "Киевлянин" перший ректор Київ. ун-ту М.М. "Очерк Киева" (1847) М.М. містить дискус з представниками рос. і польс. іст. шкіл. Основоположне значення мала полеміка М. з М.Погодіним щодо спадщини Київської Русі, яка поклала початок спору "южан с северянами".

З М.М. розпоч. поглиблене вивчення специфіки укр. світобачення і її регіональних особливостей, прагненням довести право укр.народу на власну історію.

М.М. (1804-1873) - основоположник іст.школи Київ.ун-ту. М. відіграв важливу роль у формуванні наукових засад історико-краєзнавчого вивчення місцевостей України. Максимович заклав фундамент для становлення укр.наукового краєзнавства. Тому його вважають «патріархом українського краєзнавства», який розпочав комплексне вивчення регіонів. Він одним із перших теоретиків регіональної історії започаткував вивчення таких окремих напрямків дослідження як києвознавство, волинознавство та середньодніпровознавство.Києвознавство: публікував матеріали пам’яток археології, етногенезу в Давній Русі, про церковне і військове зодчество, з історії культурного життя Київщини. Всі ці сюжети, відображені в його працях: (“Обозрение старого Киева; «Очерк Києва»; “Нечто о земле Киевской; Выдубецкий монастир).М.М. поклав початок науково-критичному підходу до висвітлення історії Києва. Його заслуга у розширенні географії міста, топографії і локалізації архітектурних пам’яток, виявленні і аналізі великої кількості помилок учених тощо.

Переяславщина: описав м.Переяслав у давньоруську добу, традицію вшанування святих Бориса і Гліба, давню переяславську єпархію, залишки оборонних валів.Волинознавство: простежив заселення території слов’янськими племенами, пояснює походження назви “Волинь” зробив першу періодизацію історії регіону (5 етапів), дослідив політику Польщі на окатоличення православних родів Волині, торкається проблеми внеску волинс.просвітників у розвиток укр.к-ри 16–18ст., х-ка літерат. діяльність К.Острозького.Опублікував ґрунтовні розвідки з історії Пересопниці, Дубровиці, Степані, про Бердичів, Радомишль, Коростишів та ін.

Середньодніпровознавство: праці “Огляд городових полків і сотень, що були в Україні з часів Богдана Хмельницького”, "Бубновська сотня». Ця праця вважається одним з блискучих зразків регіонально-історичного дослідження.

Не оминув увагою Золотоношчину (батьківщина), Полтавщину. Збірник“Малороссийские песни” (1827), “Дни и месяцы украинского селянина” (1856) М.Максимович одним з перших спробував розробити методологію вивчення історії міст і сіл України. М.О.Максимович був відомий у сер.19ст як організатор науки і як діяч краєзнавчого руху в Україні, стояв біля джерел заснування Комісії вишукування і збирання старожитностей у Києві (1835), Одеського товариства історії і старожитностей (1839), Тимчасової Комісії для розгляду давніх актів при канцелярії Київського, Подільського і Волиського генерал-губернатора (1843), Комісії для опису губерній Київського учбового округу (1851), Московського археологічного товариства (1865), Південно-Західного відділу Російського географічного товариства у м.Києві (1873) та інших організацій. Т.ч., М.О.Максимович зробив значний внесок у становлення української регіоналістики, краєзнавства й етнології.