52. Оформлення київської школи м.Грушевського. Створення та діяльність комісій порайонного дослідження історії України

З 1906 p. Г. зосереджується на роботі в Києві. З 1907р. він оч., крім львівського НТШ, Наукове т-во в Києві, налагоджував контакти між ними. Науковими осередками київ. школи М.Г. стали іст. установи Грушевського в системі ВУАН: Науково-дослідна каф. історії України і комісії порайонного дослідження історії України.Оформлення київ.іст.школи М.Г. відбулося впродовж 2пол. 20-х pp. Завдання науково-дослідної каф. історії України 1924-30pp.: на основі документів і матеріалів опису ств. історію міст Лівобережжя 18ст., увага на поділі нас. за станами й верствами, майнове становище, зайнятість тощо. М.Ткаченко досліджував Канівську сотню Переяславс. полку, С.Шамрай - Київську сотню Київ. полку, І.Пустовійт – м. Козелець, І.Мандзюк – Гегелівську сотню Київського полку.

Низове Посем'я, що охоп. 4сотні Ніжинського полку вивчав П.Нечипоренко. С.Глушко- історію селянства краю на матеріалі кінця 19 – поч.20ст. В київс. школі робилися спроби узагальнення доробку попередників у галузі дослідження регіональної історії (статті О.Грушевського, Л.Добровольського, О.Гермайзе).М.Г. вважав, що базувати роботу по створенні моделі адм.-тер.поділу треба на засвоєнні минулих традицій районування, а також на ґрунті вивчення історії України у "горизонтальному" і "вертикальному" вимірах, які можна поєднати шляхом створення в рамках ВУАН системи комісій, одні з яких мали вивчати історію України в предметно-хронологічному, а інші – у регіональному розрізі. Останній напрям відкривав можливості заглиблення в іст.-геогр., іст.-екон., іст.-культурні пласти. На чолі комісій стояла Асоціація іст. районознавства.

У вересні 1924р. розроблена програма по створенню комісій порайон­ного дослідження історії України, які поч. широку програму іст.-геогр., краєзнавчих, мистецтво­знавчих досліджень. На місцях вони спирались на широкий актив ентузіастів-краєзнавців, об'єднаних навколо музеїв, бібліотек, навчальних закладів.

Комісія Києва і Право­бер.Укр.(оч.В.Щербина): збирання матеріалів з історії Києва і Правобережжя, створенні музею Києва, підготовка путівника по місту, вивчення фіз.-геогр.умов Київщини, колоні­заційних, міграційних процесів, сус­пільних рухів. План створення період. видання по історії Києва. У 1926р. видано зб.«Киів та його околиця в історії і памятках». В рамках Комісій відбувся поділ істориків на києвознавців, волинезнавців поділлєзнавців.(О.Андріяшев,Д.Щербаківський, С.Шамрай. Комісія Лівобережної України (оч.О.Гермайзе): вивчення Чернігівщини і Новгород-Сіверщини, описання ареол. та архітект. пам'яток Чернігова. Головна праця- зб. «Чернігів і Пн.Лівобережжя». Комісія Пд. (Полудневої) України (оч.М.Ткаченко): дослідження політ., екон., соц., культурної історії Степової України та Запоріжжя. Зб. «За сто літ».Комісія Зах.України: увійти в зносини з наук. установами і вченими не тільки частин Зах.України в межах УРСР, але й тих, що захоплені польс., румунс. і чеською окупацією. Зб. «Західна Україна», М.Г. почав підготовку бібліографічного реєстру Зах.Укр. (М.Кордуба, К.Студинський, М.Возняк, В.Гнатюк). В кінці 20-х pp. з усіх порайонних комісій вціліла лише Комісія з історії Києва і Право­бережної України, бо "переорієнтувалася" на критику "буржуазних концепцій в розробленні історії Київщини".

Після розгрому історичних установ М.Грушевського традиція вивчення України в "горизонтальному вимірі" перервалася на кілька десятиріч. Лише в 60-х рр. поч. робота над виданням 26-т. "Історії міст і сіл Української РСР".

53. Наукова діяльність М.Слабченка М.С. починав як правознавець, проявляв інтерес до проблем адм.-правового устрою укр. земель. Надалі спеціалізувався на вивченні в іст.-юрид. ракурсі Лівобер. і Пд. України.Погляди М.С. сформ. під впливом І.Линниченка та Д.Багалія.

Його пр.: "Опыты по истории права Малороссии 17 и 18вв." (1911) та "Центральные учреждения Украины 17-18 вв." (1918), "Судівництво на Україні 17-18 ст." (1919). Наукова новизна: аналіз соц.-екон. і пол. процесів на тер. Гетьманщини грунт. на дослідженні структури укр. феодальної державності та відпо­відних інститутів права, іст.-порівняльний метод.Регіональний принцип був покладений в основу задуманої С. багатотомної праці "Організація господарства України від Хмельниччини до світової війни", яка мала скл. з 5 частин: Гетьманщина, Запорожжя та Правобережжя 17-18ст., Україна до і після реформи 1861 р. Повністю цей план дослідник реалізувати не встиг.Дослідники спадщини С. вважають праці "Соціально-правова організація Січі Запорозької", "Паланкова організація Запорозьких вольностей" одними з найкращих. Вчений ств. нову схему історії Запорожжя. А.Санцевич вважав, що для С. пріоритетними були пит. формування специфічної запорозької державності, січового права, духовної і господарської культури запо­розького козацтва. На думку М.С., Запорозька держава не була чимось унікальним в історії (аналогія у лицарських орденах, у сусп.орг-ї донських козаків). М.Слабченку археографи зобов'яза­ні початком підготовки до опублікування Архіву Коша Запорозької Січі, йому належала ідея видати за тематичним принципом 6 томів Архіву. Слабченко вважав себе істориком-марксистом, тому з марксистських позицій ств. "єдиний синтетичний метод" і нову,відмінну від схеми Грушевського, концепцію історії України. Одним з перших укр. вчених він подивився на економіку України з позицій її власних інтересів, які суперечили російським. Чималий вплив на формування його поглядів мали ідеї М.Ковалевського.