35.Одеське т-во іст. Та старожитностей (з 1839) як науковий центр дослідження політ. І етн.Іст.

Для створення іст.т-ва в Одесі виникли сприятливі умови. Що було пов’язано із створення Одеського учюового округу, а також пепетворення Рішельєвського ліцею в університет. У Статуті т-ва зазначалося. Що воно ств.для поширення іст.відомостей про Південну Росію. Це свідчило, що на Україні створюється регіональний історико-краєзнавчий центр, навколо якого згодом згуртувалися місцеві історики, а також вчені з Петербургу, Москви, Києва, Львова. Своєю метою т-во визначило: збирання, опрацювання та зберігання всіх залишків давнини, що мають відношення до Пд.Росії; розшукувати документи стосовно цього краю; готувати записи до майбутньої історії краю, а також публікувати результати своїх розробок. Діяльність Одеського т-ва історії і старожитностей мала на меті обгрунтування законних прав Росії на придюані у війнах з Туреччиною і Кримом території. Але, окрім політичних намірів, т-во перетворилося на науковий центр дослідження політичної, етнічної історії Пд.У. За часи свого існування, т-во зібрало та зробило наукові описи унікальних джерел. Т-ву ми завдячуємо нарисами про міграціїна території Пд.У. , виникнення на цій території великих міст. Першим дійсним членом т-ва став архієпископ Гавриїл (Розанов), який займав катеринославську і херсонсько-таврійську архієрейські кафедри. Він сам, беспосередньо, займався обстеженням місцевих архівів, збиранням інф-ції ще задовго до ств. т-ва. Він став автором узагальнюючої історії південної України («Очерк повествования о Новороссийском крае…»), праця містить відомості про колонізацію Південного краю, нац.склад нас-ня, традиції. Він такаж є автором праці про церковні будівлі краю – «Хронико-историческое описание церквей…». Одним із найвідоміших членів т-ва був А.Скальський, який став першим істориком Запорозької Січі. Він став автором видатної 2-томної праці про описанняНоворосійського краю. Помітну роль в діяльності Одеського т-ва відіграв М.Мурзакевич. Завдяки йому побачили світ 13 томів «Записок Одесского общества истории и древностей» з безцінними матеріалами про історію освоєння краю, описами і т.д. Один із здобутків т-ва – це публікація джерел, з 1844 року вийшли 33 томи «Записок», описи населених пунктів – все це протягом 75 років.

36. Роль у становленні укр.Іст.Регіоналістики нтш у Львові.

Важливу роль у становленні укр.іст.регіоналістики довелося відіграти Науковому т-ву ім.Шевченка у Львові, заснованому у 1873 році. У складі наукового т-ва існувало три секції: історико-філософська, філологічна, матиматично-природописно-лікарська. Спочатку т-во існувало як науково-просвітницька інституція, а через 9 років перетворилося в наукове. Дослідження т-ва мали дуже високий науковий рівень, вони спиралися на широку джерельну базу. У 1896 р.була ств.Археографічна комісія НТШ, метою якої було відшукування, опрацювання докум.в архівах,музеях, бібліотеках Петербургу, Кракова, Варшави, Києва та ін.міст. Власне, керівники НТШ намагалися зробити його всеукраїнською науковою установою, яка б стала Академією Наук. Т-во мало свій друкований орган – «Записки» та «Літератерно-науковий вісник», а також ін.праці, які виходили друком. Заслугою НТШ є те, що йому вдалося привернути увагу світової науки до українського народу, історії, науки. Варто відмітити тих, хто приклав величезні зусилля заради існування т-ва та його наукового функціонування. Це, зокрема, М.С.Грушевський, який був його головою з 1897 по 1913 рр. це часи особливо напруженного і продуктивного існування т-ва. Під редакцією Грушувського вийшло більше 100 томів «Записок», були започатковані нові видання («Українсько-Руський архів», де опублік.про культ.та економ.життя Гуцульщини, та ін.).Вагоме значення мало видання багатотомного «Етнографічного вісника». Для регіоналістики вагоме значення НТШ в тому, що на джерельних матеріалах, невідомих до того часу, видавались праці про іст.Галицької Русі, Галичини. Фактичними друкованими органами були «Літературно-науковий вісник» та «Зоря».

37.Наукові т-ва Правобережної У.(д.п.ХІХ – п.п.ХХст) Чималу роль у дослідженні Правобережжя відігравали місцеві наукові т-ва. Серед місцевих наук. т-в. Пр.У., які б могли претендувати на роль регіональних центрів, слід відмітити два. В першу чергу – це Т-во дослідників Волині, яке утв.в кін.ХІХ ст. Український етнограф – Коробка – став ініціатором ств.т-ва. Мета існування т-ва закладена у його Статуті, складеному в 1897р. Офіційно т-во відкрилось лише через три роки його існування. Дуже важливою в т-ві булла історична секція, яка мала велику кількість профілюючих відділень.Зокрема: політична іст, побутова іст., археологія, архівознавство, археографія, палеографія, геральдика та ін. Вагомий внесок у розв.т-ва та його значення для іст.науки зробив академік П.Тутківський. Т-во видавало власні «Труди», мало навіть власний архів. Воно було спеціалізовано особливо на Волині, мається на увазі, що навідмінну від ін.іст.наук.т-в, т-во дослідників Волині вивчало природу, геологію, географію, мистецтво Волині. Для дослідження Поділля багато зробив Подільський єпархіальний історико-статистичний комітет, заснований архієпископом Леонтієм 1865р. Комітет ставив своєю метою історико-статистичне описання краю. Редактором «Подольських епархиальних ведомостей» був М.Яворський. «Відомості» були друкованим органом комітету, публікуючи на своїх сторінках історико-статистичні описи міст, сіл, церков. У 1869-1870рр.проводились етнографічні експедиції по вивченню Подільської губернії. Експедицією керував П.Чубинський. Крім того, в комітеті активно працювали Лобатинський, Симашкевич, Павлович та ін. У 1890р при комітеті було ств. Давньосховище старожитностей – перший офіційний краєзнавчий музей на Поділлі, розт.в м.Кам’янці-Подільському. Поступово комітет перетворився в наукове т-во. У 1903 році комітет був реорганізований у Подільське єпархіальне історико-археологічне т-во, головою якого був Ю.Сіцінський. У 1921 році т-во було закрито.