44. Роль м.Костомарова у започаткуванні «земельного» напряму в історіографії

М.Грушевський пов'язував початки "земельного", обласницького напряму в укр. іст-фії з іменами М.Косто­марова та В.Антоновича. М.К. створив історіософську основу осмислення укр. іст. процесу через призму федералістичних, регіональних підходів; В.А. зі своїми учнями започат­кував традицію "горизонтального" дослідження іст. Укр. шляхом створення низки монографій про землі Давньої Русі.Іст-фічна спадщина М.К. містить методологічні і філософські узагальнення. Новизна підходів М.К.: у прагненні зімкнути іст. науку з народознавством (державознавством) та у введенні в контекст іст. науки ідей федералізму. М.К.виводив корені "обласництва" з удільно-вічових начал, які, на його думку, домінували в іст. Київ. Русі. У полеміці з москвоцентристським напрямом офіційної рос. іст-фії виокремилась запропонована Костомаровим вісь протисто­яння 2 сил – народної, вічової і єдинодержавної. Демократичні начала Русі не загинули, а втілилися в рисах народної південноросійської історії. "Південноросійська" ("малоросійська") народність є носієм тих "федера­тивних начал", які домінували в іст. Київ. Русі.

Відмінність у розвитку "двох руських народностей" полягає в різниці у психологічному складі великоруса і південноруса. У великоруса домінує прагнення до "єдиновладдя". Малорос втілює дух свободи, схильність до "невизначеності форм" і до анархії. Звідси феномен укр. козацтва.

На думку М.К. у схемі рос.-укр. відносин головне: відмінність у ментальності росіян і українців, чим зумовлений драматизм укр. історії. М.К. прагнув розглядати Україну як специфічний регіон, який вимагає спеціального вивчення. М.К. не тільки обґрунтував право українців на власну, окрему від загальноросійської, історію, а й звернув увагу на землю як терит. одиницю, що жила своїм власним життям. В.Антонович визнавав пріоритет в обґрунтуванні "земельного" напряму в історії за Костомаровим.

45. "Земельний" напрям в Історичній школі В.Антоновича В.А. визнавав пріоритет в обґрунтуванні "земельного" напряму в іст. за Костомаровим, але саме А. першому серед укр. істориків вдалося зробити "обласництво" принципом іст. дослідження. О.Гермайзе: саме обласництво було тим новим, що вніс А. в укр. іст-фію. Праці А. і його учнів відрізнялися аналізом і критикою джерел із застосуванням методів палеографії, текстології, нумізматики, іст. географії.

Основу наук. школи А. становив ство­рений у 70-х pp. Київською Старою громадою гурток укладачів іст.-геогр. словника укр. землі в її етнографічних межах.

Дослідники київської школи чітко визначали іст.-топографічні межі районів та земель, особливості їх розвитку. Цей підхід втілювався в життя його учнями. З ініціативи В.А. протягом 1880-1900рр. у формі монографій було вивчено всю укр. територію. Гол.увага зверталась на умови життя народу- геогр.обстановку, комунікації, культурні традиції. В.А. був перший, хто втілив у життя ідею М.Костомарова про землю як політичну одиницю давньоруського укладу. На стор. "Универ­ситетских известий" публік. студ. наук.праці (М.Грушевського, М.Дашкевича, О.Левицького, М.Довнар-Запольського, В.Іконникова, В.Ляскоронського).

Протягом 80 – 90-х pp. укр. іст-фія збага­тилася монографіями, в яких іст. Давньої Русі постала у "горизонтальному" вимірі. Більшість праць стос. Право бер. Укр.- праці О.Андріяшева,П.Іванова,М.Молчановського,Д.Багалія,П.Голубовського,В.Ляскоронського. Здобутки школи В.А.: доведення існування іст. Болохівської землі (Болохівське кн-во 1150-1257 pp., що межувало з Київським і Галицько-Волинським) описана учнем В.А. М.Даш­кевичем. Із "земельної школи" В.А. вийшов і М.Грушевський.