50. Формування м.Грушевського як історика-регіоналіста в «замельній школі» в.Антоновича

Найталановитішим учнем і послідовником В. Антоновича був М. Г. (1866-1934), який у 1890р.закінчив іст. відділення іст.-філол. фак. Ун-ту Св.Володимира у Києві, наукову працю розпочав під кер-вом проф. В.Б.Антоновича і під його впливом формувався як краєзнавець . Нап. монографію “История Киевской земли от смерти Ярослава до конца XIV века” відзначена золотою медаллю в 1890р., в 1894 р. захистив магістерс. дисертацію по іст. Барського староства, яка лягла в основу монографії «Барське староство: Історичні нариси (XV-XVIII ст.)»: процес заселення пд.-сх. Поділля в XV – на поч. XVІ ст., стан місцевого управління, землеволодіння, охар-но територію і нас. Разом з Антоновичем опубл. "Акти Барського староства XV-XVI ст." в "Архіві Південно-Західної Росії". У 90-х pp. М.Г. опубл. ряд розвідок з іст. Поділля: Опис подільських замків до 1494 р., Этнографические данные о Барской околичной шляхте до конца XVIII в. Історія регіонів України широко представлена й в основній праці дослідника десятитомній "Історії України-Русі" (1898-1936.)

51. Регіоналістика у львівській історичній школі м.Грушевського

Серед наук. шкіл в укр. іст-фії у 2пол. 19ст. особливе місце належить тим, які оч. М.Г. На поч.1897р. М.Г. оч. НТШ у Львові і спрямував його діяльність на вивчення проблем укр. історії, редагував «Записки» і засновував нові публікації: "Джерела до історії України-Русі", "Етногра­фічний збірник". Організував семінар для молоді (реферати),публік.роботи (О.Терлецький, М.Кордуба, С.Томашівський, С.Рудницький, І.Крип'якевич та ін.)Не всі учні М.Г. сформ. як історики-регіоналісти. Сфера наук. інтересів була широкою – І.Кревецький -історіограф і бібліотекознавець, І.Крип'якевич – історик широкого профілю, знавець доби Хмельниччини, З.Кузеля –етнограф і журналіст. Проте в семінарі всі учні виявляли інтерес до іст. Галичини. Для С.Томашівського, О.Терлецького, Б.Барвінського це поле зацікавлень.

М.Кордуба сформувався як фахівець, який досліджував територію України: "Територія і населення України" (Відень,1918) Г. поклав в основу львів. школи документалізм (збирав матеріали з іст. Зах. і Право­бер. України) та підходи, апробовані в київс. школі В.Антоновича (ввів в контекст укр. іст-фії ідею соборності). У Галичині вчений бачив духовний і культурний центр укр.землі, виступив проти т.зв."галичанщини", обласного автономізму, обстоював ідею консолідації всіх частин укр. території. (стаття «Галичина і Україна»).На поч. 20ст. Б.Барвінський, О.Терлецький, С.Томашівський зосер. на вивченні історії Гал.-Волинс. кн-ва, впливу Нац.революції сер.17ст. на події в Галичині, екон. і культурного життя краю 17-18ст. Під впливом львівської школи М.Г. поч. консолідація наук. сил в ін. укр.регіонах Австро-Угорської імперії. Учні "галицької школи" Г. не сприйняли головного ідеях Г. – народницької орієнтації. Більшість з них поповнили ряди державницької школи в укр. іст-фії (В.Липинський, С.Томашівський, Д.Дорошенко). Різниця між народницькою та державницькою школами: республіканські чи монархічні форми державності.Пр. "Очерк украинского народа" ( Петербург,1904,1906,1911) заклала основи укр. рег-ки 20ст.: процеси колонізації і розселення, історії князівств-земель, міст, історії Лівобер., Правобер., Зах. України, роль регіонів у процесах нац. відродження.Серед методів – етнічний та соц.-психо­л. підходи, методи антропології, етнографії, мово­знавства. Найбільшим здобутком львів. періоду діяльності М.Г.- теорія єдності іст. процесу на всій етнічній території України,наукове осмислення його просторово-часової локалізації. Дослідження М.Г. окр. частин України відрізнялося від "обласних досліджень" В.Антоновича: єдність іст. процесу на всіх її територіях у всі періоди її історії, що заперечувала концепцію рос. вчених, за якою іст. Київської держави і Пн.-Сх. Русі представлялася у вигляді єдиного безперервного процесу. Він вважав, що після припинення існування Київської держави її спадкоємицею стала не Владимиро-Московська Русь, а Галицько-Волинське князівство, а пізніше – ВКЛ. На відміну від Антоновича, Г.будував свою схему укр.. історії на нац. засадах, індивідуальність укр. нації, протиставив своє бачення укр. історії поглядам М.Карамзіна, М.Погодіна, С.Соловйова і Д.Багалія.

Велика увага приділя­лася пропаганді знань з українознавства- курси, які мислилися як зародок укр. університету. Лекційні курси вели М.Грушевський (історія України), К.Студинський (Галичина у XIX ст.), І.Франко (українська література), Ф.Вовк (українська антропологія) та ін.Із суттєвих заслуг М.Г.: заохочування своїх учнів до дослідження методологічних і теоретичних проблем історичного знання. До1945 р. проіснувала на стор. "Записок НТШ" рубрика "Історіософія, помічні науки історії, загальні публікації" (вів М.Кордуба).