Правове регулювання часу відпочинку.

1. Поняття та види часу відпочинку

2. Правове регулювання перерв в роботі

3. Правове регулювання щотижневого відпочинку

4. Святкові і не робочі дні

5. Додаткові вільні від роботи дні

6. Правове регулювання відпусток

Конвенція МОП № 140 Про оплачувані учбові відпустки. Ратифікована в 2002 р.

Конвенція МОП № 132 1970 р. Про оплачувані відпустки. Ратифікована в 2001 р.

1. Поняття та види часу відпочинку.

Ст. 45 КУ та ч. 2 ст. 2 КЗпП передбачає право всіх працюючих громадян на відпочинок.

Курінов: час відпочинку - це увесь час працівника,що залишається за відрахування робочого часу.

Сировацька, Чанишева, Болотіна: час відпочинку – частина календарного часу протягом якого працівник повинен бути вільним від виконання трудових обов’язків та який може використовувати на свій розсуд для задоволення власних інтересів та відновлення працездатності. – надається мета

Прокопенко: час відпочинку – це відрізок часу протягом якого працівник згідно законодавством і правилами внутрішнього правопорядку звільнений від виконання своїх обов’язків і використовує його на свій розсуд.

Ознаки:

• Відрізок часу

• Залежить від робочого часу

• Визначено право працівника самостійно,на власний розсуд розпоряджатися цим правом

• Цільове призначення цього часу – це відпочинок

• Обов’язковість надання даного відпочинку

• Централізоване і локальне регулювання часу відпочинку (правила внутрішнього розпорядок, колективний договір, графіки відпусток, накази розпорядження роботодавця)

Право на відпочинок є абсолютним правом громадян,які працюють на підставі трудового договору.

Час відпочинку не зовсім відповідає своїй назві. Працівник коли іде з роботи не обов’язково іде відпочивати або він може іти додому і виконувати певні обов’язки, або іти на іншу роботу .

Більш доцільно використовувати «вільний від роботи час», «не робочий час».

Види часу відпочинку:

• Перерви в роботі

• Щоденний відпочинок (Міжзмінні перерви)

• Щотижневий відпочинок

• Святкові та неробочі дня

• Додаткові дні вільні від роботи

• Відпустки

Перерви в роботі:

• Перерви протягом робочого дня:

• перерви для відпочинку харчування (ст. 66 КЗпП)

Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.

Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.

На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Ненадання є незаконним,але є винятки на передодні святкових ті неробочих днів за погодженням з профспілкою може бути без перерви – Постанова Ради Міністрів СРСР від 8 березня 1956 р. №318

• Спеціальні перерви: перерви для працівників,що працюють в холодну пору року (ст. 68 КЗпП), перерви для відпочинку на розвантажувальних і завантажувальних роботах, перерви з шкідливими умовами праці, перерви для годування дитини (ст. 173 Положення про порядок та умови застосування праці жінок,які мають дітей і працюють не повний робочий час від 29 квітня 1980 р.) – включаються до робочого часу, інші встановлені законодавством перерви.

• Міжзмінні перерви (щоденний відпочинок)ст. 59 КЗпП      Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється. – правила внутрішнього розпорядку і графік змінності.

• Щотижневий відпочинок. Залежить від виду робочого тижня, від графіку змінності, від тривалості робочого дня чи зміни та інших факторів. Ст. 70 КЗпПРобота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу. Постанова від 24 вересня 1929 р. Складають вихідні дні. Стаття 67 КЗпППри п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

Стаття 68. Вихідні дні на підприємствах, в установах,організаціях, пов'язаних з обслуговуванням населення

На підприємствах, в установах, організаціях, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день у зв'язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї і інші), вихідні дні встановлюються місцевими Радами народних депутатів.

Стаття 69. Вихідні дні на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях

     На підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов'язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Ч. 3 ст. 67 КЗпП: У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Гарантія по забороні роботив вихідні дні ст. 71 КЗпПЗаборона роботи у вихідні дні. Винятковий порядок застосування такої роботи – вичерпний перелік, проводяться за наказом або розпорядженням уповноваженим ним органом + згода профспілки.

Стаття 176 – вагітні жінки , 192 - неповнолітні, пенсіонери за їх згодою – ст. 13 ЗУ Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні.

Стаття 72 Компенсація за роботу у вихідний день  Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.  Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

На відміну від компенсації за роботу в святкові і не робочі дні – за ініціативою роботодавця – статття 107 КЗпП.

Скільки працівників може бути залучено або скільки разів може бути залучено – не передбачено. Застосовується правило перенесення – за рекомендаціями КМУ від 28 листопада 2011 р. – РЕКОМЕНДУВАТИ

Ч. 2 ст. 73 КЗпП: За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні. (тому що в наші свята вони також не будуть працювати)

• Святкові дні

Стаття 73 називається святкові і неробочі дні. (мала би називатися святкові і релігійні дні – їх називають неробочі дня зараз)

     Встановити такі святкові дні:

     1 січня - Новий рік

     7 січня - Різдво Христове

     8 березня - Міжнародний жіночий день

     1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих

     9 травня - День Перемоги

     28 червня - День Конституції України

     24 серпня - День незалежності України.

     Робота також не провадиться в дні релігійних свят:

     7 січня - Різдво Христове - необхідно прибрати

     один день (неділя) - Пасха (Великдень)

     один день (неділя) – Трійця

У дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу.  Роз’яснення від 8 серпня 66 р. Про компенсацію за роботу у святкові дні. Робота в святкові дні включається в місячну норму робочого часу. (робочий графік припадає на святковий)

Рада Міністрів УРСР від 17 лютого 1961 р. № 167 за погодженням радою профспілок.

Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.

     Робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

     1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

     2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

     3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

     Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

     На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

• Додаткові дні вільні від роботи

(мождна було б назвати неробочі дні, якщо в статті 73 назвали би їх релігійними)

• За переробку норми робочого часу (ст. 53, в графіку змінності Постанова від 8 березня 56 р. № 318 п. 2)

• При вахтовому методі роботи ( №794 Постанова п. 4.3. сумуються)

• За чергування на підприємстві (п. 2 Постанови про чергування)

• Донорам (ст. 124 КЗпП, ст. 9 ЗУ Про донорство крові та її компонентів)

• Працівникам які поєднують роботу з навчанням (ст. 210,218 КЗпП)

Відпустки.

Немає легального визначення відпустки.

Гусовоївідпустка - це щорічний безперервний відпочинокпротягом декількох дні підряд із збереженням місця роботи і середнього заробітку. Не охоплює низку відпустку,що не має щорічного характеру. Відпустка не завжди відпочинок – для навчання, догляду за дитиною.

Чанишевоївідпустка – час відпочинку який обраховується у календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати.

Відпустка – це тимчасове звільнення (увільнення-освобождение) власником або уповноваженим ним органом працівника,який працює за трудовим договором від виконання трудових обов’язків протягом певно кількості календарних днів з оплатою або без оплати і збереженням місця роботи за працівником за цей час. Види відпусток.

Ст. 74-84 КЗпП та інші + ЗУ Про відпустки від 15 листопада 96 р.

Види відпусток:

1. Щорічні відпустки:

1. Основна щорічна відпустка

2. Додаткові щорічні відпустки

   1. За роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст.7 Закону)

   2. За особливий характер праці (ст. 8 Закону)

   3. Інші передбачені законодавством

1. Додаткова відпустка в зв’язку з навчанням (ст. 13-15 Закону, ст. 213-216 КЗпП)

2. Творча відпустка (ст. 16 ЗУ, ст. 77 КЗпП)

3. Відпустка для підготовки та участі в змаганнях (ст. 16-1 ЗУ)

4. Соціальні відпустки

   1. Відпустка по вагітності і пологам (ст. 17 ЗУ, ст. 179 КЗпП)

   2. По догляд за дитиною по досягненню нею 3річного віку (ст. 18 ЗУ, ст. 179 КЗпП)

   3. Додаткова відпустка працівникам,які мають дітей (ст. 19 ЗУ, ст. 170-1 КЗпП)

5. Відпустка без збереження заробітної плати (ст. 84 КЗпП, 25,26 ЗУ)

6. Заохочувальні відпустки – геройські поступки, перевиконання планів, ювілейні…

Щорічні відпустки (трудові відпустки) – надаються саме для відпочинку за затрачену працівником працю.

Право на щорічну відпустку виникає з моменту укладення трудового договору.

Забороняються звільняти працівника в момент перебування у щорічній відпустки з ініціативи власника.

1. Основна щорічна відпустка. Право на неї мають всі громадяни,які працюють… В залежності від їх тривалості поділяються на два види: мінімальна відпустка (щорічна відпустка мінімальної тривалості – 24 календарних дні – ст. 6 ЗУ за відпрацьований рік), подовжена відпустка (щорічна відпустка подовженої тривалості) ч. 2- 8 ст. 6 ЗУ. Викладачам 56 календарних днів Постанова КМУ від 14 квітня 97 р. № 346.

Спеціальні закони: ЗУ Про прокуратуру – 30 днів, ЗУ Про судоустрій і статус суддів 30 днів, народні депутати – 45 днів, ЗУ Про державну службу – 30 днів.

!!! Для тимчасових і сезонних працівників пропорційно відпрацьованого часу. Укази В цій частині не відповідають законодавству ст. 9 ЗУ Про відпустки

2. Додаткові щорічні відпустки. Ст. 76 КЗпП

1.2.1. За роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст.7 Закону) Спилок Постанова КМУ від 13 травня 2003 р. № 679. Атестовані робочі місця – обов’язок роботодавця. Якщо роботодавець не здійсним атестації це не повинно обмежувати гарантії працівників з такою роботою. Зараз роботодавці зловживають цим правом.

1.2.2. За особливий характер праці (ст. 8 Закону). Постанова КМУ від 17 листопада 97 № 1290

1.2.3. Інші передбачені законодавством (Стаття 4 законодавством можуть бути передбачені інші види додаткових відпусток.) за тривалий стаж роботи – ст. 49 ЗУ Про прокуратуру, ЗУ Про судоустрій і статус суддів. Відпустки можуть надаватися в разі заохочення ЗУ Про пожежну безпеку, ЗУ Про участь громадян у охороні громадського кордону…

Порядок надання щорічних відпусток.

Право на використання щорічної чи основної чи додаткової відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає через 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Роботодавець може надати і до цього терміну. Визначається пропорційно до відпрацьовано часу. – ст. 9 ЗУ Про відпустку – правила обчислення стажу який дає право на відпустку.

Повної тривалості до закінчення 6 місяців може надаватися у випадках передбачених ч. 7 ст. 10 ЗУ Про відпустки.

Забороняється ненадання відпустки протягом 2 років – ст. 80 КЗпП.

По сутті це обов’язок працівника. Графік + ознайомлення з графіком + наказ про відпустку.

2 роки це право + потім це обов’язок.