• Типи уроків з української мови

Уроки української мови методисти орієнтовно поділяють на дві основні групи. Перша група - аспектні уроки української мови - уроки пов'язані з вивченням окремих аспектів мови. Головна мета їх - на основі засвоєння теоретичних відомостей з мови формувати і розвивати в учнів частково-мовленнєві, або первинні уміння і навички, а саме: орфоепічні, лексичні, словотвірні, правописні - орфографічні та пунктуаційні. На таких уроках переважають вправи, підпорядковані вивченню окремих одиниць мови: звуків, морфем, слів, словосполучень, речень.

Друга група - уроки розвитку зв'язного мовлення – уроки, які проводяться з метою формування і розвитку в учнів комунікативних (вторинних) умінь і навичок.

Так, І.Олійник [26] зазначає, що „…доцільно виділяти за навчальною метою такі типи аспектних уроків з мови:

• вивчення нового матеріалу;

• закріплення вивченого;

• перевірка й облік набутих знань, умінь і навичок;

• аналіз контрольних робіт;

• узагальнення і систематизація вивченого;

• повторення певної теми, розділу.”

Одна із спроб зробити наукову класифікацію уроків російської мови належить М.Позднякову [32]. В основу своєї класифікації він поклав основні етапи засвоєння учнями мовного матеріалу й виділив такі основні типи уроків:

• уроки повідомлення нового матеріалу;

• уроки закріплення одержаних відомостей;

• уроки перевірки засвоєння знань і навичок;

• уроки узагальнення засвоєного.

Учений не виділяє як окремий тип урок повторення.

С.Чавдаров [25] за основу класифікації бере мету уроку і пропонує такі типи:

• уроки, на яких подається новий матеріал;

• уроки для закріплення вивченого;

• уроки перевірки знань учнів.

У цій класифікації не розрізняються уроки закріплення й уроки повторення (уроки повторення описані в матеріалі, де йде мова про уроки закріплення), не виділяється також урок узагальнення вивченого.

Уроки мови залежно від мети класифікує О.Текучов [40]. Основними типами він вважає:

• урок повідомлення нових знань;

• урок закріплення вивченого;

• урок перевірки (контролю) знань і навичок.

Особливе місце вчений відводить урокам повторення, вважаючи їх різновидом уроків закріплення, і, у свою чергу, як на різновидність уроків повторення вчений вказує на уроки узагальнення.

Існує ще багато класифікацій аспектних уроків. Найбільш прийнятою для сучасної практики навчання української мови у 5-9 класах вважаємо класифікацію, запропоновану О.Біляєвим [6], що виходить з основної дидактичної (навчальної) мети. У відповідності з цим виділяються:

• уроки вивчення нового матеріалу, або засвоєння нових знань;

• уроки формування умінь і навичок;

• уроки перевірки й обліку якості знань, умінь і навичок;

• уроки аналізу контрольних робіт;

• уроки узагальнення і систематизації вивченого;

• уроки повторення окремої теми, розділу.

Ця класифікація найбільшою мірою відбиває практику, що склалася у сучасних школах.

М.Пентилюк [24] класифікує уроки української мови за видом творчої роботи і метою її проведення:

• уроки, на яких учні виконують „малі жанри” творчих робіт (усний переказ, складання автобіографії, розгорнутого протоколу, написання нарису, вільного або творчого диктанту);

• уроки проведення великих за обсягом переказів і творів (навчальних і контрольних) та їх аналізу з учнями;

• урок підготовки до контрольного твору.

К.Плиско [30] виділяє типи уроків за етапами пізнання інформації:

• урок вивчення інформації;

• урок закріплення інформації (у тому числі повторення);

• урок застосування інформації.

Часом автори називають окремі типи уроків, які, звичайно, не охоплюють усієї різноманітності форм навчання зв’язного мовлення. Так, О.Петровська [30] , виділяючи в системі занять з української мови уроки навчальних і контрольних робіт, називає лише один тип уроку зв’язного мовлення – урок навчального письмового переказу, і ніби мимохідь згадує ще урок аналізу письмового переказу.

У класифікації Г.Приступи [33] виділено як окремий тип урок розвитку мовлення з його „різновидами”: урок вільного диктанту, урок творчого диктанту, урок навчального твору за картиною. Тут не знайшлося місця, урокам, на яких учні пишуть контрольні перекази і твори та різні (не лише за картиною) навчальні твори. В основу визначення кожного з різновидів (варіантів) автор кладе зовсім інший принцип, ніж для класифікації „звичайних” уроків, - вид роботи, виконуваної на уроці. До того ж диктанти, перекази і твори за картиною, що дали назву урокам розвитку мовлення, не вичерпують передбачених програмою в розділі „Розвиток зв’язного мовлення” усіх завдань і робіт, до яких належать і усний виклад матеріалу в межах одного або кількох параграфів підручника, і стаття-нарис до стінгазети, і різні види ділового мовлення. Роботи такого характеру ніяк не можна розподілити за відповідними їм типами уроків. Слід урахувати також, що багато робіт з розвитку зв’язного мовлення, зокрема вільний і творчий диктанти, проводяться переважно на уроках вивчення основної програми курсу, де вони займають звичайно не весь урок, а лише частину його. Проте якщо певний вид роботи (наприклад, усний переказ, складання автобіографії, розгорнутого протоколу, написання нарису, вільного або творчого диктанту) учні виконують вперше, то на ознайомлення з його характером, змістом можна відвести весь урок.

Ураховуючи надзвичайну різноманітність завдань з розвитку зв’язного мовлення, буде, очевидно, виправданим для уроку, на якому проводяться перелічені вище роботи, вживати узагальнюючу назву „Урок розвитку умінь і навичок зв’язного мовлення” (або коротше – „урок розвитку зв’язного мовлення”), визначаючи, залежно від завдання, його конкретну навчальну мету: навчити школярів зв’язно викладати матеріал підручника, писати нарис, творчий диктант, замітку до стінгазети, складати розгорнутий протокол тощо.

В основу пропонованої класифікації уроків розвитку зв’язного мовлення покладено вид творчої роботи і мету її проведення. Відповідно до цього виділяються два їх різновиди:

• уроки, на яких учні виконують, „малі жанри” творчих робіт (усний переказ, складання автобіографії або розгорнутого протоколу, написання нарису, вільного або творчого диктанту);

• уроки проведення великих за обсягом переказів і творів (навчальних і контрольних) та їх аналізу;

• урок підготовки до контрольного твору.

Структура уроку складається із його етапів і передбачає їх послідовність та логічні зв’язки між ними. Структура уроку зумовлюється його типом, а тому є явищем відносно змінним. Розглянемо структури і структурні варіанти уроків української мови та літератури.