Тема 12. Планування прибутку підприємства

1. Сутність прибутку і його види.

2. Методи планування прибутку підприємства.

3. Розподіл й використання прибутку підприємства.

4. Планування рентабельності підприємства.

1. Прибуток є показником ефекту (результату) діяльності підприємства. Прибуток, як економічна категорія, являє собою частину доданої вартості. Як розрахункова категорія, прибуток являє собою різницю між відпускною ціною продукту та його повною собівартістю. В разі якщо ціна є нижчою за собівартість, їх різниця являє розмір збитку.

Класифікація видів прибутку наведена в підручнику „Економіка підприємства” В.І.Осипова на стор. 191-195.

2. План прибутків і збитків відбиває результативність всіх видів діяльності підприємства (виробництво й збут продукції, фінансова й інша діяльність) за певні періоди планового року. Розрахований у ньому фінансовий результат (прибуток, збитки) є основою для розробки інших фінансових документів.

Планування прибутку підприємства можливо на основі використання трьох методів: методу прямого розрахунку, на сонові планування показників витрат на одну гривню продукції, факторного (аналітичного) методу.

Згідно прямого методу, прибуток планується за окремими видами продукції на основі калькуляції собівартості одиниці кожного виду продукції. Причому калькуляція повинна бути розрахована за використанням методу „Повного розподілу витрат”. Обсяг прибутку по підприємству визначається, в такому разі, як алгебраїчна сума множень обсягів випуску кожного виду продукції та прибутку від реалізації одиниці продукції. Прямий метод планування прибутку використовується при масовому та крупносерійному виробництві.

У табл. 12.1 наведена зразкова форма плану прибутків та збитків підприємства.

Таблиця 12.1

План прибутків та збитків

Показники	Плановий рік
	всього	в т.ч. по місяцях
		1	2	3	…	12
Дохід (виручка) від реалізації продукції		1412	1208	1315
ПДВ, акцизний збір		129	115	119
Чиста виручка від реалізації продукції
Собівартість реалізованої продукції		854	832	845
Валовий прибуток
Адміністративні витрати Витрати на збут Інші операційні доходи Інші операційні витрати		270 15 29 20	269 15 35 38	268 16 28 24
Фінансовий результат від операційної діяльності (прибуток, збитки)
Доходи від участі в капіталі Інші фінансові доходи Інші доходи Витрати від участі в капіталі Фінансові витрати Інші витрати		- 4 5 - 26 2	- 4 10 - 25 4	- 3 12 - 28 3
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподатковування (прибуток, збитки)
Податок на прибуток
Чистий прибуток (збитки) від звичайної діяльності

Порядок розрахунку фінансового результату від операційної й звичайної діяльності визначається ПБО 3 "Звіт про фінансові результати".

1. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відбиває загальний дохід (виручку) від реалізації продукції, тобто без відрахування наданих знижок і непрямих податків (ПДВ і акцизного збору).

2. У рядку "Податок на додану вартість і акцизний збір" відбивається сума ПДВ і акцизного збору (для підприємств - платників акцизного збору), включена до складу доходу від реалізації продукції.

3. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції податку на додану вартість і акцизного збору.

4. Собівартість реалізованої продукції визначається відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" і 16 "Витрати".

5. Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції й собівартістю реалізованої продукції.

6. У витрати, що не включаються в собівартість реалізованої продукції, входять адміністративні витрати й витрати на збут продукції. Вони розраховуються відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

7. Інші операційні доходи включають доходи від операційної оренди активів, від реалізації оборотних активів і т.п.

8. Інші операційні витрати включають витрати відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

9. Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних доходів і витрат.

10. Дохід від участі в капіталі включає доходи, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі.

11. Інші фінансові доходи включають дивіденди, відсотки й інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, що враховують по методу участі в капіталі).

12. Інші доходи включають доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів; доходи від неопераційних курсових різниць; інші доходи, що виникли в процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

13. Склад фінансових витрат, втрат від участі в капіталі й інших витрат визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

14. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподатковування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових і інших витрат і доходів.

15. Сума податку на прибуток від звичайної діяльності визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток".

16. Чистий прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподатковування й сумою податку на прибуток.

Розрахунки по визначенню операційного прибутку рекомендується здійснювати по кожному виду продукції. У результаті чого можна оцінити рентабельність окремих видів продукції й сформувати раціональну виробничу програму підприємства.

Планування прибутку на основі планування показників витрат на одну гривню продукції проводиться на підприємствах серійного та одиничного типу виробництва. Це укрупнений метод, розрахунок прибутку ведеться по підприємству в цілому, а не по окремих видах продукції.

Факторний (аналітичний) метод передбачає планування прибутку підприємства з врахуванням впливу окремих факторів. Фактори, які впливають на зміну прибутку підприємства можна поділити на п’ять груп:

1. зміна технічного рівня виробництва;

2. організаційні зміни;

3. зміни обсягів виробництва;

4. зміна структури виробництва;

5. зовнішні зміни.

Перші чотири групи факторів відносяться до внутрішніх факторів, п’ята група – до зовнішніх. Фактори, які впливають на зміну технічного рівня виробництва та на організаційні зміни відносяться до інтенсивних факторів, тобто до факторів, які якісно змінюють діяльність підприємства. Фактори зміни обсягів та структури виробництва відносяться до екстенсивних (кількісних) факторів, які якісно не змінюють діяльність підприємства.

Один з найбільш розроблених методів факторного планування прибутку від реалізації продукції заснований на побудові мультиплікативних моделей. Останні можуть складатися з агрегованих і дезагрегованих факторів.

Модель прибутку, складена проф. Осиповим В.І. з агрегованих факторів:

ПР = ПТ * Ч * КР * ДП , (12.1)

де ПР - річний обсяг прибутку від реалізації товарної продукції; ПТ - продуктивність праці; Ч - середня чисельність працівників ПВП; КР - коефіцієнт реалізації товарної продукції, що розраховується як відношення реалізованої товарної продукції до виробленої товарної продукції за даний період; ДП - частка прибутку в реалізованій товарній продукції, що характеризує структуру реалізованої продукції, частку прибутку і собівартості в реалізованій продукції.

У розгорнутому виді цю модель можна представити так :

ПР = П/Ч * Ч * РП/П * ПР/РП , (12.2)

де П - обсяг виробленої товарної продукції; РП - реалізована товарна продукція;

На першому етапі факторного планування здійснюється оцінка динаміки й планового рівня кожного факторного показника, включеного в мультиплікативну модель прибутку від реалізації продукції.

На другому етапі виконується кількісна оцінка впливу кожного факторного показника на зміну величини прибутку від реалізації продукції в плановому році.

Порядок розрахунку впливу кожного факторного показника на розмір прибутку підприємства наведено в підручнику „Економіка підприємства” В.І.Осипова на стор. 327.

На підприємствах які виробляють однорідну продукцію розрахунок собівартості продукції «методом величини покриття» може проводиться за спрощеною методикою. При цьому розподіл витрат на умовно-змінні та умовно-постійні виконується виходячи зі зміни показників загальні витрати і обсяги виробництва. Методику розрахунку розглянемо з використанням прикладу (див. табл.12.2).

Таблиця 12.2

Вихідні дані прикладу

№ з/п	Звітний період	Обсяг виробництва, од.	Загальні витрати, тис грн.	Ціна одиниці продукції, тис грн
1	2	3	4	5
	Перший квартал	3000	11000	5
	Другий квартал	2200	9400	5
	Третій квартал	2700	10400	5
	Четвертий квартал	2500	10000	5
	В цілому за рік	10400	40800	5

Розглянемо послідовні етапи методики:

1. Вибираємо максимальні й мінімальні обсяги виробництва (Q_н) та загальних витрат (В):

Q_{н мах} = 3000 од. , Q_{н мін} = 2200 од.;

В_мах = 11000 тис.грн., В_мін = 9400 тис.грн.;

2. Розраховуємо різницю між максимальними та мінімальними значеннями обсягів виробництва та загальних витрат:

ΔQ = Q_{н мах} – Q_{н мін} ; (8.1)

ΔВ = В_мах – В_мін ; (8.2)

ΔQ = 3000 – 2200 = 800 (од.);

ΔВ = 11000 – 9400 = 1600 (тис.грн.);

3. Визначається розмір умовно-змінних витрат які приходяться на одиницю продукції (В^зм_од), як відношення зміни загальних витрат до зміни обсягів виробництва:

В^зм_од = ΔВ / ΔQ_н ; (8.3)

В^зм_од = 1600 / 800 = 2 (грн.);

4. Розраховується загальний розмір умовно-змінних витрат підприємства (В^зм_заг) в кожному з періодів:

В^зм_заг = В^зм_од * Q_н ; (8.4)

В^зм_заг1 = 2 * 3000 = 6000 (тис. грн.);

В^зм_заг2 = 2 * 2200 = 4400 (тис. грн.);

В^зм_заг3 = 2 * 2700 = 5400 (тис. грн.);

5. Визначається загальний розмір умовно-постійних витрат підприємства (В^пост_заг), як різниця між загальними розмірами витрат і умовно-змінних витрат підприємства в періоді з максимальним обсягом виробництва:

В^пост_заг = В_мах – В^зм_заг ; (8.5)

В^пост_заг = 11000 – 6000 = 5000 (тис.грн.);

6. Розраховується обсяг товарної продукції підприємства в кожному з періодів (Q_в), як множення обсягу виробництва в натуральному виразі і ціни одиниці продукції (Ц_од):

Q_в = Q_н * Ц_од ; (8.6)

Q_в1 = 3000 * 5 = 15000 (тис.грн.);

Q_в2 = 2200 * 5 = 11000 (тис.грн.);

Q_в3 = 2700 * 5 = 13500 (тис.грн.);

7. Розраховується розмір покриття умовно-постійних витрат (маржинальний прибуток) в кожному з періодів (МП_заг), як різниця між обсягами товарної продукції підприємства в кожному періоді та загальним розміром умовно-змінних витрат підприємства:

МП_заг = Q_в – В^зм_заг ; (8.7)

МП_заг1 = 15000 – 6000 = 9000 (тис.грн.)

МП_заг2 = 11000 – 4400 = 6600 (тис.грн.)

МП_заг4 = 12500 – 5000 = 7500 (тис.грн.)

8. Розрахуємо розмір прибутку підприємства у кожному періоді (П _заг), як різницю між розміром покриття умовно-постійних витрат (маржинальним прибутком) в кожному з періодів і розміром умовно-постійних витрат:

П _заг = МП_заг – В^пост_заг ; (8.8)

П _заг1 = 9000 – 5000 = 4000 (тис.грн.);

П _заг2 = 6600 – 5000 = 1600 (тис.грн.);

П _заг3 = 8100 – 5000 = 3100 (

ис.грн.);

Зведемо результати розрахунків у таблицю 8.7.

Таблиця 8.7

Результати розрахунку маржинального прибутку і прибутку підприємства

№ з/п	Звітний період	Обсяг виробництва, од.	Загальні витрати, тис грн.	Умовно-змінні витрати на одиницю продукції, тис.грн	Умовно-змінні витрати, тис.грн.	Умовно постійні витрати, тис. грн.	Ціна одиниці продукції, тис.грн.	Товарна продукція, тис.грн.	Маржинальний прибуток, тис. грн.	Прибуток, тис.грн.
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
	1 кв.	3000	11000	2	6000	5000	5	15000	9000	4000
	2 кв.	2200	9400	2	4400	5000	5	11000	6600	1600
	3 кв.	2700	10400	2	5400	5000	5	13500	8100	3100
	4 кв.	2500	10000	2	5000	5000	5	12500	7500	2500
	Рік	10400	40800	2	20800	20000	5	52000	31200	11200

Недоліком даної методики визначення маржинального прибутку і прибутку підприємства є те, що вона не може бути застосована для підприємств з неоднорідною продукцією, тобто коли не можна розрахувати обсяг виробництва підприємства в єдиних натуральних одиницях.

В разі, якщо підприємство виготовляє різнорідну продукцію (по широкій номенклатурі) обсяг змінних витрат необхідно розраховувати по кожному окремому виду виробів, після чого вже розраховувати маржинальний прибуток.

Приклад:

Таким чином, ми розглянули методику розрахунку собівартості продукції підприємства як «методом повного розподілу витрат», так і «методом величини покриття». Обидва методи мають свої переваги і свої недоліки. Підприємствам слід використовувати обидва методи з метою отримання повнішої інформації для подальшого аналізу.

3. Розподіл й використання прибутку є важливим господарським процесом, який забезпечує покриття потреб підприємства, а також формування доходів держави. Механізм розподілу прибутку повинен сприяти підвищенню ефективності діяльності підприємства. Підприємство на свій розсуд розподіляє прибуток за виключенням тієї його частини, що підлягає обов’язковому відрахуванню до державного бюджету та на інші напрями, які встановлені законодавством.

Об’єктом розподілу прибутку є фінансовий результат (прибуток, збиток) від звичайної діяльності до оподатковування. Під розподілом розуміється направлення прибутку в бюджет та по статтях використання на підприємстві. Основними напрямами розподілу прибутку на підприємстві є:

1. Витрати спрямовані на розвиток підприємства;

2. Накопичення на банківських рахунках;

3. Витрати спрямовані на задоволення соціальних потреб трудового колективу підприємства;

4. Витрати спрямовані на задоволення соціальних потреб суспільства (благо чинність)

5. Виплати штрафів й санкцій.

Витрати спрямовані на розвиток підприємства поділяються на наступні:

• Фінансування наукових розробок;

• Вдосконалення технології й організації виробництва;

• Модернізацію обладнання;

• Поліпшення якості продукції;

• Технічне переобладнання, реконструкція виробництва;

• Поповнення обігових коштів;

• Інвестування в іншу діяльність (придбання акцій, облігацій, часток в підприємствах тощо).

В умовах ринкової економіки підприємство може накопичувати прибуток на розрахункових рахунках, як з метою їх подальшого використання, так і з метою резервування на випадок настання непередбачуваних випадків, оскільки ризик є складовою господарської діяльності будь-якого підприємства. Розмір резервного фонду повинен складати від 5 до 25% статутного капіталу. Щорічно резервний фонд повинен поповнюватись за рахунок відрахування частини чистого прибутку.

Витрати спрямовані на задоволення соціальних потреб трудового колективу підприємства поділяються на наступні:

• Одноразові заохочення;

• Матеріальна допомога;

• Дивіденди по акціях;

• Виплати на оздоровлення, відпочинок;

• Оплата додаткових відпусток;

• Інші заохочувальні виплати не враховані в витрати підприємства.

В разі, коли підприємство порушило діюче законодавство й на нього були накладені штрафні санкції, підприємство сплачує їх саме з чистого прибутку (штрафи, санкції не включаються до витрат підприємства).

4. Показник прибутку є абсолютним показником ефекту (результату) діяльності підприємства, який не дозволяє зробити висновки про ступінь ефективності діяльності. Оскільки для такого висновку необхідно співвіднести результат діяльності із витратами або ресурсами, які були використані для досягнення цього результату. В результаті співвідношення прибутку (результату діяльності) та витрат або ресурсів підприємства розраховуються показники рентабельності (прибутковості) підприємства. Оскільки існує кілька видів прибутку підприємства, а також кілька видів ресурсів, їх співвідношення створюють систему показників рентабельності.

Види показників рентабельності (прибутковості) розглянуті в підручнику „Економіка підприємства” В.І.Осипова на стор. 141-142, 197.

66