Тема 7: Планування праці, персоналу та заробітної плати

1. Зміст і задачі плану з праці, персоналу і фонду оплати праці.

2. Визначення продуктивності праці, як етап розробки плану з праці..

3. Планування чисельності персоналу за різними категоріями.

4. Планування балансу робочого часу на підприємстві.

5. Планування фонду оплати праці. Визначення основної та додаткової заробітної платні.

1. Однією з функцій управління є визначення планової кількості працівників та показників ефективності використання праці в плановому періоді. Основними задачами плану з праці, персоналу і оплати труда є:

• забезпечення виконання виробничої програми наявною кількістю робітників;

• стимулювання росту продуктивності праці і перевищення темпів її росту над темпами росту оплати труда;

• підвищення кваліфікації робітників;

• встановлення оптимального співвідношення між кількістю різних категорій працюючих підприємства;

• ув’язка показників плану по праці та оплати труду з іншими розділами плану розвитку підприємства;

• удосконалення форм і систем заробітної плати.

Інформаційною базою для розробки плану є:

• матеріали аналізу стану використання трудових ресурсів на підприємстві;

• матеріали досліджень і прогнозування кон’юнктури ринку праці в регіоні діяльності підприємства;

• законодавчі та нормативні акти, що регулюють трудові відносини у країні, прогнози очікуваних змін з цих питань;

• стратегічний план розвитку підприємства;

• інформація з режиму роботи підприємства, кількість робочих місць та виробничої площини.

План з праці, персоналу та оплати праці складається з наступних підрозділів:

1. План росту продуктивності праці.

2. План трудомісткості виробничої програми.

3. Баланс робочого часу на плановий період.

4. Планування потреби у робочої силі відповідної кваліфікації.

5. Планування фонду заробітної плати.

2. Умовами функціонування ринку є глибоке насищення його товарами, перебільшення пропозиції над попитом, посилена конкурентна боротьба, яка реалізується за рахунок підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства. Це веде до підвищення життєвого рівня та наприкінці до лідируючих позицій всієї країни.

Людвіг Ерхард, автор після воєнного німецького дива, вважав, що підвищення життєвого рівня є не стільки проблемою розподілу, скільки проблемою виробництва, точніше продуктивності праці.

Продуктивність праці – це здатність праці виробляти певну кількість продукції (робот, послуг) у одиницю часу. Рівень продуктивності праці характеризується такими основними показниками, як виробіток й трудомісткість.

Трудомісткість – це витрати живої праці на виробництво одиниці продукції (робот, послуг). Вона розраховується за формулою:

, (7.1)

де Фі – кількість робочого часу, що витрачено на виготовлення продукції (робот, послуг), люд-часи;

Qi – обсяг виготовленої продукції за цей час, шт..

Виробіток характеризується кількістю продукції, що може бути виготовлена за одиницю часу:

(7.2)

Найбільш точно можна визначити рівень продуктивності праці за допомогою натуральних вимірників, але цей метод рахунку має граничне використання (він зазвичай використовується там, де продукція однотипна). Широке використання на підприємствах отримав вартісний метод виміру продуктивності праці через показник виробітку продукції у розрахунку на одного працюючого.

Завдання з продуктивності праці у формі виробітку встановлюється в абсолютному виразі та у відсотках (процентах) зміни до попереднього рівня.

Продуктивність праці може визначатись прямим і скіснім (непрямим) методами. Прямий метод – ділення запланованого обсягу робот на середньооблікову чисельність працюючих.

Скісний метод враховує вплив техніко-економічних факторів. Мірою впливу факторів на зростання продуктивності праці є відносна економія робочої сили.

Розглянемо методику розрахунки планової чисельності працюючих з врахуванням впливу техніко-економічних факторів.

1. Визначається чисельність працюючих планового року в умовах базисного (умовна чисельність) (Чум):

або , (7.3)

де Qпл – обсяг виробництва продукції у плановому році (у натуральному чи вартісному виразі).

Вбаз – виробіток на одного працюючого у базовому році відповідно у натуральному чи вартісному виразі;

Ч_б – чисельність ПВП у базисному періоді;

К_Q – коефіцієнт росту обсягу виробництва у плановому періоді.

2. Розрахунок зміни чисельності працівників за рахунок впливу техніко-економічних факторів.