1) Фактор структурних змін у виробництві.

Економія чисельності працюючих за рахунок зміни структури випуску продукції (Естр):

(7.4)

де Вп, Вб – обсяг виробництва продукції в плановому та базовому періодах;

Тбі – витрати праці на виробництво одиниці і-го виду продукції в базисному році;

Вбі, Впі – обсяг виробництва і-го виду продукції в базисному і плановому періодах;

Чум – умовна чисельності працюючих;

Ур – питома вага робочих в чисельності працюючих.

Економія за рахунок зміни частки кооперованих поставок розраховується за формулою:

, (7.5)

де dб, dпл – частка кооперованих поставок відповідно у базовому та плановому роках;

Ур – питома вага робітників у чисельності працюючих.

2) Фактор підвищення технічного рівня виробництва

Економія за рахунок підвищення рівня механізації та автоматизації:

, (7.6)

де tб, tпл - витрати праці на одиницю продукції у натуральному чи вартісному виміру у плановому та базовому періоді (або до та після впровадження заходу);

Q’пл – обсяг робіт у натуральному чи вартісному виразі після впровадження заходу;

Фб – ефективний фонд робочого часу в базисному році.

Економію чисельності за рахунок підвищення продуктивності устаткування можна розрахувати за формулою:

, (7.7)

де О – балансова кількість устаткування в плановому періоді;

Оз, Он, Ом – кількість устаткування, яке відповідно залишилось без зміни, було оновлено та модернізовано;

Пн, Пм – приріст продуктивності нового та модернізованого устаткування, %;

Кн, Км – коефіцієнти, що враховують дату втілення заходу;

Ч’ум – умовна чисельність робітників з урахуванням структурних зрушень у виробництві;

Уст – питома вага верстатників у загальній чисельності робітників.

3) Вдосконалення управління та організації виробництва та праці.

Економія чисельності за рахунок збільшення норм обслуговування розраховується за формулою:

, (7.8)

де О – кількість обладнання у плановому періоді;

Но – норма обслуговування у плановому та базовому періодах.

Економія чисельності за рахунок скорочення цілодобових простоїв

, (7.9)

де Фб, Фпл – ефективний фонд часу у базовому та плановому роках.

Економія чисельності за рахунок скорочення внутрішньо змінних простоїв:

, (7.10)

де Вп, Вб – внутрішньо змінні втрати робочого часу відповідно в базисному та плановому періоді, %.

Економія чисельності за рахунок скорочення витрат від браку можна розрахувати за формулою:

, (7.11)

де Бб, Бпл - % витрат від браку у базовому та плановому роках.

Економія за рахунок підвищення норм виробітку робочих відрядників за рахунок впровадження НОП:

, (7.12)

де Кн – відсоток підвищення норм виробітку

4) Фактор зміни обсягу виробництва

Економія чисельності за рахунок зміни обсягу виробництва:

, (7.13)

де Ч^б _{ум-пост} – чисельність умовно-постійного персоналу (зайнятого в управлінні та обслуговуванні) у базовому році;

ΔQ – приріст обсягу виробництва у плановому році, %

ΔЧ _{ум-пост} – приріст чисельності умовно-постійного персоналу у плановому році, %.

3. Розрахунок загальної економії за рахунок дії техніко-економічних факторів:

, (7.14)

де Еі – економія за рахунок впровадження і-го фактору.

3. Визначення планової чисельності робітників:

, (7.15)

3. Визначення планового зростання продуктивності праці (%) за рахунок дії техніко-економічних факторів:

, (7.16)

Приріст продуктивності праці можливо розрахувати також по кожному окремому фактору. Для цього у формулу замість загальної економії необхідно підставити економію за обраним фактором.

3. Визначення приросту обсягу виробництва (%) за рахунок підвищення продуктивності праці:

, (7.17)

де ΔQп - % приросту обсягу виробленої продукції за рахунок підвищення продуктивності праці;

ΔЧ – приріст чисельності робітників, %;

ΔQ – приріст обсягу виробництва, %.

Приклад:

3. На підприємстві чисельність робітників визначається та планується за категоріями, а у кожній категорії за професіями, спеціальностями та кваліфікації.

Чисельність основних робітників може бути розрахована на підставі виробітку або трудомісткості.

1. За виробітком чисельність основних робочих розраховується за наступною формулою:

, (7.18)

де Q – обсяг виробничої програми підприємства;

В_пл – часовий виробіток планового року одного робочого;

Ф_еф – ефективний (корисний) фонд часу за рік одного робочого;

К_вн – коефіцієнт виконання норм.

2. За трудомісткістю чисельність основних робітників розраховується:

, (7.19)

де Твп – трудомісткість виробничої програми підприємства.

3. Чисельність основних робітників на автоматизованих та апаратних виробництвах розраховується за нормами обслуговування.

, (7.20)

де З – кількість змін;

Н_о – норма обслуговування на одного робітника;

О – кількість обладнання у плановому періоді;

К_яв – коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової.

4. Чисельність основних робітників при бригадному обслуговуванні можна визначити:

, (7.21)

Чисельність допоміжних робітників розраховується цим аж методами що й основних.

Чисельність керівників та спеціалістів (ІТП) визначається на основі штатних розписів та згідно нормативів, що розраховуються на підставі наукових досліджень та з урахуванням практичних особливостей підприємства. Так на одного керівника нижчої ланки припадає у середньому 25 робітників, середньої – 10 спеціалістів, вищої – 6-8 керівників середньої ланки.

Планування чисельності молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) здійснюється за нормами обслуговування або за кількістю точок обслуговування.

Чисельність воєнізованої охорони визначається з урахуванням числа постів, змін чергування, режиму роботи.

Загальну чисельність ПВП необхідно визначати на основі повної трудомісткості виробничої програми, яка складається з трудомісткості безпосередньо виконання виробничої програми та трудомісткості обслуговуючих робіт та управління (умовно-постійний персонал) з врахуванням економії чисельності персоналу за рахунок впливу техніко-економічних факторів.

, (7.22)

Після визначення планової чисельності та структури персоналу складається баланс робочої сили і визначається додаткова потреба по кожній категорії персоналу. Додаткова потреба у персоналі (Чдод) розраховується за формулою:

, (7.23)

Визначення додаткової потреби у персоналі та шляхів її забезпечення є основою для планування комплектування та підготовки кадрів.

Якщо є додаткова потреба, то розробляються програми набору робітників на ринку праці, або через систему підготовки робітників у відповідних навчальних закладах та підприємствах.

Якщо розрахунки показали, що на підприємстві є надлишок персоналу, то його ліквідація здійснюється за рахунок:

зупинки прийому на роботу;

зупинки тимчасових трудових договорів;

ліквідації сумісництва;

дострокового виходу на пенсію;

першочергового скорочення пенсіонерів.

В разі надлишку робочої сили й необхідності скорочення персоналу необхідно передбачити можливе працевлаштування по інших підрозділах, або ін-ти міри соціального захисту (вихідні посібники, перепідготовка, підвищення кваліфікації та ін.).

4. На чисельність персоналу суттєво впливає використання робочого часу на підприємстві. Повну інформацію з цього питання несе в собі спеціальний документ, який носить назву – баланс робочого часу, який може бути розроблений для ділянки, цеху та підприємства в цілому.

Плановий баланс робочого часу одного робітника розраховується таким чином:

1. Визначається середнє число робочих днів у році.

2. Визначається середня тривалість робочого дня.

3. Визначається ефективний (корисний) фонд часу одного робітника у годинах.

Приклад:

5. Планування оплати праці містить установлення фонду оплати та рівня середньої заробітної платні по кожній категорії працюючих, ощадливому використанні грошів та по підприємству в цілому..

Механізм планування оплати праці повинен виконувати рішення наступних задач:

• відтворення робочої сили;

• розробку стимулів для підвищення кількості та якості праці в розрахунковому періоді;

• стислий зв’язок між обсягом виробництва та сумою коштів, спрямованих на оплату праці;

• забезпечення росту середньої заробітної платні і якості життя робітників підприємства;

• забезпечення раціонального співвідношення в оплаті праці працюючих різних категорій;

• скорочення плинності кадрів.

Плановий фонд оплати праці – це сума коштів необхідних для оплати праці робітників підприємства у відповідності до установленого плану виробництва і державним вимогам щодо оплати праці. До фонду входять основна та додаткова заробітна платня. Основна – це безпосередньо оплата за виконання необхідного обсягу робіт. До неї відносять відрядний розцінок, тарифні ставки, посадові оклади, а також доплати встановленні чинним законодавством (у вигляді вартості продукції, що видається у порядку натуральної оплати, якщо це передбачено колективним договором). Додаткова заробітна платня визначається кінцевим результатом діяльності підприємства і виступає у формі премій, винагород, заохочувальних та компенсаційних виплат, а також доплат у розмірах передбачених чинним законодавством (відпустки, оплата невідпрацьованого часу у разі виконання державних, або громадських обов’язків).

При плануванні розраховують часовий, денний та місячний (річний) фонди оплати праці, які різняться між собою по складу за елементами (див. мал. 1).

Укрупнено плановий фонд заробітної платні можна розрахувати таким чином:

, (7.24)

де ФЗП_б – фонд заробітної плати в базисному році;

К_о – коефіцієнт зміни розміру середньої заробітної плати на підприємстві;

ЗПпл – середня заробітна платня по підприємству у плановому році.

Існує декілька методів планування фонду заробітної плати. Для більш стислої ув’язки обсягу виробництва й оплати праці використовують нормативний метод:

, (7.25)

де Нзп – норматив витрат заробітної платні на 1000 грн. продукції з ПДВ:

, (7.26)

де ΔЗПпл – темп приросту заробітної платні у плановому році, %;

ΔППпл – темп приросту продуктивності праці в плановому періоді, %.

Витрати на оплату праці складаються з:

• фонду основної заробітної плати;

• фонду додаткової заробітної плати;

• інші заохочування та компенсаційні витрати.

Також витрати на оплату праці розподіляються на (рис. 7.1.):

• тарифний фонд заробітної плати;

• годинний фонд заробітної плати;

• денний фонд заробітної плати;

• річний (місячний)фонд заробітної плати.

Тарифний ФЗП		Оплата за тарифними ставками, відрядними розцінками
Годинний ФЗП		Погодинні доплати		Премії
				За роботу у нічний час
				Незвільненим від основних функцій бригадирам
				За навчання учнів
				За роботу в шкідливих і важких умовах
Денний ФЗП		Поденні доплати (за цілогодинні простої)		Доплати підліткам за скорочений робочий день
				Доплати жінкам які годують дітей до 1,5 років за скорочений робочий день
Місячний (річний) ФЗП		Доплати до місяця, року (за цілоденні простої)		Чергові відпустки
				Відпустки на навчання
				Виконання громадських обов’язків
				Підвищення кваліфікації
				Доплата за вислугу років
				Виплата вихідної допомоги

Рис. 7.1 Склад планового ФЗП робітників

Плановий фонд оплати праці працівників, що оплачуються за окладами (керівники, спеціалісти, службовці) – ФЗПупр – розраховується за формулою:

, (7.27)

де Окі – посадовий оклад і-ой групи працівників;

Чупрі – чисельність групи, що получають і-ий оклад;

м – кількість місяців, що буде відпрацьоване.

Рівень динаміки матеріального добробуту працівників характеризує середня заробітна плата. Планова середньорічна заробітна плата визначається:

, (7.28)

де ФЗПпл(р) – річний фонд оплати труда працівників;

Чпл(р) – середньооблікова річна чисельність.

Також розраховуються середньоденна та середньогодинна заробітна плата:

та (7.29)

, (7.30)

де ФЗПпл(д), ФЗПпл(г) – денний або годинний фонд оплати труда працівників за рік;

Д – кількість робочих днів;

tсм – тривалість зміни у плановому році.

Приклад:

При плануванні заробітної плати необхідно забезпечити наступні вимоги – випередження зростання продуктивності праці в порівнянні зі зростанням середньої заробітної платні. Співвідношення темпів визначають індексним методом.

, (7.31)

де Іпп, Ізп – відповідно індекси росту продуктивності праці та заробітної плати.

З метою управління та вдосконалення витрат на оплату праці їх доцільно поділяти на змінну та постійну частини. Це дозволить контролювати використання заробітної плати, визначати вплив обсягу виробництва, структури виробництва, питому трудомісткість і рівень оплати праці на нормо годину змінної частини заробітної плати.