5. Практичне виконання учнями дій з техніки проведення реанімаційних заходів.

РОЗДІЛ 7.3. Застосування фармакологічних засобів під час надання першої допомоги

Тема (1 година): Сформувати навички застосування лікарських препаратів під час надання першої допо­моги

Методика навчання: 1. Розповідь і показ (із використанням наявних наочних по­сібників) техніки застосування лікарських препаратів під час надання першої допомоги. При цьому необхідно головну увагу зосередити на препаратах, що найчастіше використовуються у стандартних ситуаціях, а саме: розчин перекису водню — слабкий дезинфікуючий засіб; вико­ристовується у вигляді 3% розчину для дезінфекції ран; розчин йоду спиртовий 3-5 % викори стовується для дезінфекції шкіри навколо рани, змащування подряпин та садин; калію пер­манганат використовується у вигляді слабко-рожевого розчину для промивання шлунка при отруєнні; натрію гідрокарбонат (сода харчова) використовується у вигляді 2% розчину для промивання шлунка при отруєнні кислотами; 1%розчин столового оцту — використовують при отруєнні лугами; нашатирний спирт використовується при втраті свідомості, тепловому та сонячному ударах (дати понюхати вату, змочену нашатирним спиртом); активоване вугіл­ля використовується при отруєннях як адсорбуючий засіб, що перешкоджає всмоктування отруйних речовин із шлунка в кров (з розрахунку 1 таблетка на 10 кг ваги постраждалого, краще розчинити у воді); анальгін використовується як знеболювальний засіб при травмах (як правило до 4 таблеток для дорослої людини); супрастін (тавегіл, діазолін, димедрол) використовується як протиалергійний засіб при алергійних реакціях; буторфонолу тартрат (0,2% -1 мл шприц-тюбик) використовується як знеболювальний засіб при травмах (входить в комплект автомобільної аптечки); спирт етиловий (96%) використовується для дезінфекції шкіряних покровів навколо ран; нітрогліцерин використовується для підтримання роботи серця; любелін (цититон — внутрішньовенно 0,5 мл) — використовується для стимуляції цен­тру дихання або у разі припинення дихання; промедол (морфін, омнопон, фентаніл) — вико­ристовується як знеболювальний засіб для запобігання травматичного шоку (як правило, використовується разом з атропіном — 0,1%, 0,5 мл підшкірно з метою усунення пригнічен­ня дихального центру); санорін (галазолін - краплі для носу) — використовуються як протиалергічний засіб (при укусах комах накапати 4-5 крапель на ранку і по 2-3 краплі у кожну ніздрю). Перед використанням будь-якого лікарського засобу необхідно уважно прочитати його назву, звернути увагу на термін придатності і стан упаковки.

2. Практичне виконання учнями дій з формування навичок полягає у вмінні застосо­вувати кожен з препаратів. З цією метою можна створити декілька навчальних місць, згрупу­вавши певним чином симптоми захворювань і відтак лікарські препарати. Біля кожного та­кого місця можна розмістити наочні посібники: замальовки препаратів (їх назви, зовнішній вигляд упаковки), реакція організму на їх дію. Починати практичні дії учням потрібно з виконання правил техніки безпеки (перевірити придатність препарату).

РОЗДІЛ 7.4. Надання першої допомоги при кровотечах, пораненнях, переломах та вивихах

Тема (1 година): Сформувати навички надання першої допомоги при внутрішній і зовнішній крово­течах. Сформувати навички надання першої допомоги у випадках утворення прони­каючих поранень грудей, живота (накладання пов'язок на голову, передпліччя, ліктьовий, плечовий, колінний і гомілковостопний суглоби; накладання крово­спинного джгута і закрутки на стегно і плече; техніка стискання судин для зупинки кровотечі у типових місцях). Навчити алгоритму дій рятівника у разі травматичної ампутації кінцівки

Методика навчання: 1. Розповідь і показ (із використанням наявних наочних посібників) видів надання першої допомоги при внутрішній і зовнішній кровотечах. Кровотеча є результатом поранень. Поранення бувають поверхневими і глибокими. Під час надання допомоги першочерговим завданням є зупинка кровотечі. Наступне завдан­ня — захистити рану від мікробів, що можуть потрапити до неї. Для цього треба накласти на рану пов'язку. Третє завдання — зменшити больові відчуття. Це досягається накладанням пов'язки і створенням спокійної, зручної позиції пораненої ділянки тіла: для нижніх кінцівок і тулуба - лежачої, для верхніх кінцівок - підвішування на перев'язці. Після на­кладання пов'язки потерпілого потрібно направити до поліклініки або лікарні для хірургіч ної обробки поранення. Найбільш сильні кровотечі спостерігаються під час пошкоджень артерій — артеріальна кровотеча; при цьому виділяється велика кількість крові яскраво-червоного кольору. Якщо рана відкрита, кров витікає з неї фонтаном, поштовхами. Якщо пошкоджено великі артерії (шиї, стегна), тільки термінова допомога може врятувати життя пораненого. Під час пошкоджень вен кров темно-червоного кольору тече з рани безперер­вним струмком. При пораненні мілких судин (капілярна кровотеча) — велика кількість крові виділяється лише у разі пошкоджень внутрішніх органів або її низького зсідання.

Кровотечі поділяють на зовнішні (кров виходить назовні через ушкоджену шкіру) і внутрішні (кров затримується та накопичується у тканинах і порожнинах тіла). Послідовність дій під час допомоги:

а) треба якомога швидше зупинити кровотечу. У лікарні буде зроблена остаточна зу­пинка;

б) у випадку кровотечі з капілярів і мілких вен достатньо підняти угору поранену кінцівку або накласти жорстку пов'язку на рану. Накладання жорсткої пов'язки здійснюється таким чином: шкіру навколо рани змащують йодом, потім на рану накладають перев'язочний мате­ріал (вату) — туго перебинтовують.

в) під час артеріальної кровотечі ефективним методом є перетискання артерії (або притискання до кістки) вище за місцезнаходження поранення (за течією крові), тобто між пораненням і серцем (рис. 17). Воно виконується одним, двома або чотирма пальцями, на­кладеними один на одного. Ця процедура проводиться до прибуття медичного працівника або прибуття до лікарні. Артеріальні кровотечі у ділянці ліктьового згину, медіальної по­верхні передпліччя, у підколінній і паховій ділянках можуть бути зупинені згинанням кінцівок після прикриття рани шматком марлі або бинта. Максимально зігнуту у суглобі кінцівку фіксують ременем, бинтом, хусткою.

У разі значних артеріальних кровотеч накладають джгут або імпровізовану джгут-за-крутку. Для цього не треба використовувати мотузку, оскільки може бути пошкоджена шкіра. До рани прикладається прокладка з одягу, рушника, вати, поверх якої накладається джгут або закрутка. Затягування здійснюється до моменту зникнення пульсу нижче рани. Джгут накла­дають на 1,5-2 години, у зимовий час - на 1 годину і не більше. Через півгодини його трохи послаблюють на декілька хвилин, притискаючи пальцем артерію, потім знову затягують за­крутку. До одягу потерпілого прикріплюється записка, в якій зазначається час накладення пов'язки.

г) захист поранення від зараження. Забороняється доторкатися до рани руками і одя­гом. Одяг не скидається, у місці поранення він розрізається і таким чином здійснюється доступ до рани. Також забороняється промивати рану водою, оскільки до неї можуть потра­пити різні мікроби. Треба обробити рану розчином йоду, спиртом або одеколоном. Потім накласти чистий шматок марлі, бинта або ганчірки і зафіксувати його (ідеальний варіант — наявність стерильного індивідуального перев'язочного пакета). Не дозволяється вилучати з рани предмети, що потрапили до неї.

2. Практичне виконання учнями дій з техніки надання першої допомоги під час різних видів кровотеч і поранень. З цією метою можна створити декілька навчальних місць, біля кожного з яких доцільно розмістити наочні посібники у вигляді послідовності виконання дій (алгоритм) та необхідні засоби. Через встановлений час групи міняються навчальними місцями. Учитель здійснює загальне керівництво, вносить корективи, усуває помилки і не­точності, відзначає кращих учнів.