Тема (1 година): Навчити способів проведення евакуації в районах виникнення надзвичайних ситуацій (підготовка населення до евакуаційних заходів; розміщення населення у безпечних районах)

Методика навчання: 1. Розповідь і показ (наочні посібники) способів проведення ева­куаційних заходів у випадку виникнення надзвичайних ситуацій. Головну увагу необхідно зосередити на питанні підготовки населення до проведення евакуаційних заходів, а саме: евакуація населення проводиться організовано, у стислі терміни і починається не пізніше, ніж після 4 годин з моменту отримання відповідного розпорядження:

- проведення евакуації починається за наказом управлінь і відділів з надзвичайних ситуацій та цивільних органів управління після отримання ними відповідного розпорядження;

- оповіщення здійснюють працівники підприємств, ЖЕКів, органів міліції та дея­ких інших;

- після отримання повідомлення громадяни у визначені терміни прибувають до вка­заних збірних евакуаційних пунктів, звідки вони відправляються у безпечну зону.

2. Розповідь і показ (із використанням наочних посібників) способів евакуації насе­лення з небезпечних районів:

- вивезення населення з використанням усіх видів громадського транспорту (заліз­ничного, водного, автомобільного), а також транспортом індивідуального користу­вання. Автомобільний транспорт, призначений для евакуації населення, формується у колони, за якими закріплюються певні маршрути;

- виведення населення з небезпечної території пішки. У цьому випадку евакуація пла­нується здебільшого на відстань добового переходу (30-40 км); вона організовується колонами дорогами, що не використовуються для перевезень або за маршрутами і колонними шляхами, заздалегідь визначеними штабами Цивільної оборони та з над­звичайних ситуацій; чисельність піших колон становить 500-1000 осіб;

- комбінований спосіб — поєднання перших двох способів. Евакуаційні заходи здійснюють спеціально організовані підрозділи місцевих органів державної вико­навчої влади, інших структур, а їх закінченням вважається час виведення (вивезен­ня) за межі небезпечної зони усього населення, за винятком працівників, які про­довжують роботу на території.

3. Розповідь і показ (із використанням наочних посібників) порядку розміщення гро­мадян, що евакуюються, у безпечній зоні. Необхідно звернути увагу учнів на особливості організації місць розміщення громадян у безпечній зоні:

- для цього створюються приймальні евакуаційні комісії та приймальні евакуаційні пункти сільських районів;

- після прибуття на приймальні евакуаційні пункти громадян розподіляють у насе­лені пункти, куди вони й прямують;

- евакуйованих розміщують у житлових приміщеннях місцевих мешканців або громадсь­ких і приватних будівлях (пансіонати, санаторії, будинки відпочинку, дитячі і трудові табори, туристичні бази, дачні кооперативи). Якщо житлового фонду бракує, евакуйо­вані громадяни можуть бути тимчасово розміщені у наметах, землянках, лісі тощо;

- життєзабезпечення евакуйованих громадян (організація необхідної інфраструкту­ри, див. розділ 3.1).

Зазначені заходи організовуються виконавчою владою та органами управління цивіль­ної оборони відповідного рівня, безпосередніми їх виконавцями є керівники підприємств, установ і організацій.

4. Практичне виконання учнями розглянутих дій. Учнів поділяють на 3-4 групи, які у формі доповіді здійснюють організацію та проведення евакуаційних заходів населення з небезпечних районів. Використовуючи мапи регіону, вони розробляють транспорті, пішохідні й комбіновані маршрути евакуації громадян та обґрунтовують свої дії. Учитель визначає найкращу групу. РОЗДІЛ 6.4. Основи рятувальних та інших невідкладних робіт