17. Виробнича стратегія п-ва

Виробнича стратегія п-ва – форм-ся на основі продукт. стратегій і стосуються прийняття рішень щодо придбання або організації нового в-ва; модернізації, реконструкції, техн. переобладнання діючих вир-в; удоскон-я стр-ри осн., допоміжного та обслуговуючого вир-в, співвідн-я між ними; налагодження ефект. Співвідн-я між об'єктом і суб'єктом упр-я. Вир. стратегія п-ва – с-ма довгостр. дій щодо забезп-я конкурентоспр-сті п-ва за рах. ефект. викор-я його вир. потенціалу, своєчасного адаптування до змін у конкур. середовищі. Ступінь і темпи змін у в-ві залежать від рівня і типу диверсифікації, запровадження нових напрямів д-сті з виготовлення продуктів. Вибір вир. стратегій, маневрування ними обумовлені динамічністю і масштабами змін на п-ві.

При цьому послуговуються такими критеріями: здатність вир. потужностей і вир. потенціалу забезпечити передбачувані обсяги продукції; розриви між наявними і потрібними хар-ами вир. процесів; масштаби, рівень гнучкості вир. потенціалу (інерційні х-ки); швидкість перетворень в-ва, адаптування ресурсів (продуктів, матеріалів, технологій, форм і методів організації праці тощо) до умов д-сті п-ва з метою забезп-я його конкурентоспр-сті в довгостр. перспективі; досягнення певних рівнів витрат на в-во і ств-я певного обсягу доданої в-сті.

Вир. стратегії формують з урах-ям таких осн. чинників, які нерідко відіграють і роль обмежень: обсяги капіт. вкладень, потрібних для зд-я перетворень у вир. процесі; час, необхідний для налагодження випуску нової продукції; оцінки відносної споживчої в-сті існуючої та нової продукції; цінові стратегії, сформовані для різних продуктово-товарних стратегій; техніко-організ. рівень в-ва і рівень конкурентоспр-сті вир. потенціалу; інновац. здатність управл. персоналу; дія складових середовища прямого впливу на витратно-часові параметри вир. стратегій. Успішне зд-я вир. стратегій є важл. передумовою реалізації заг. конкур. стратегій п-ва.

Зв'язок заг. конкурентних і вир. стратегій: Лідерство за рахунок зниження витрат (цін): контролювання витрат; викор-я досконалих методів організації в-ва; стимулювання раціоналізації і винахідництва; високий рівень стандартизації. Диференціація: контролювання якості продукції; забезп-я якості кожної операції; гнучкість вир. процесу; високий рівень організації складних вир. процесів. Викор-я вир. стратегій відбув-ся за такими напрямами: 1. ефект. викор-я існуючого вир. потенціалу (в-во товарів на діючих потужностях; модернізація в-ва, переобладнання, реконструкція; коопераційні зв'язки щодо спільного викор-я потенціалу, в т. ч. передавання частини замовлень субпідрядникам; зниження матеріало-, фондо-, трудо-, енергомісткості в-ва; ліквідація «вузьких» місць, зокрема лімітів ресурсів; викор-я вир. потужностей; підвищення продуктивності та ефект-сті вир. процесу); 2. стратегії ств-я нового в-ва (придбання, ств-я нового в-ва, ств-я нового структ. співвідн-я між осн., допоміжним та обслуговуючим в-ми тощо); 3. стратегії змін у технолог. процесі (впровадження нових методів виготовлення продукції і нових технологій, викор-я нових матеріалів, підвищення рівня стандартизації тощо); 4) стратегії поліпшення організації в-ва (спеціалізація, диверсифікація, конверсія в-ва, ритмічність в-ва; оптимізація розміщення вир. процесів, ланок, обладнання тощо; упр-я якістю в-ва; вир. витратами; впровадження АСУП тощо).