20. Стратегія матеріально-технічного забезпечення

21.Мета та принципи стратег. план-я (СП).

Процес СП посідає центр. місце в с-мі стратег. упр-я. Осн. передумови, які спонукають до переход до СП: 1−необх-сть забезп-я адекватної реакції на зміни умов функц-я п-ств; 2−потреба в об'єднанні різних напрямків д-сті п-ва в умовах розвитку процесів децентралізації та диверсифікації (насамперед конгломератної); 3−наявність яскраво виражених конкур. переваг і необх-сть їхньої підтримки (у п-ств, що їх мають) або ств-я їх (в аутсайдерів); 4−посилення конкуренції; 5−інтернаціоналізація бізнесу, розвиток зв'язків з п-вами, які викор. с-му СП; 6−наявність висококваліф. менеджерів, здатних вирішувати складні питання, застосовуючи с-му стратег. управл-я; 7−розвиток теорії та практики СП, які доп. перейти від методу «спроб і помилок» до наук. методів передбачення й підготовки майб. та до майб.; 8−наявність доступної інф-ії. (глобальних інфор. мереж) для вивчення сильних і слабких сторін п-ва, зовн. середовища та умов конкуренції; 9−посилення інновац.  процесів, генерація та швидке освоєння п-вами нових ідей; 10−необх-сть впровадж-я високої к-ри уп-я, орієнтованої на запобігання опору змінам і стимул-я розвитку п-ва.

СП - це систематиз. та формалізовані зусилля усієї орг-ції, спрям. на розробку стратегій, оформлення їх у вигляді стратег. план. документів різного типу, орг-цію виконання цих стратег. планів, проектів і програм. У свою чергу, розробка стратег. планів як специф. вид д-сті - це послідовний процес, що  склад. з кількох взаємопов'язаних етапів:  1−визнач-я місії орг-ції; 2−установл-я (коригування) цілей; 3−визнач-я стратегій («стратег. набору») та заходів щодо їхньої реалізації; 4−передбачення послідовності дій у межах досить тривалого часу та закріплення її у планах, проектах і програмах різного типу, що є інструментами досягнення цілей та реалізації стратегій; 5−орг-ція виконання план. завдань; 6−облік, контроль та аналіз їхнього викон-я.

Мета СП - встановити певний порядок дій для підготовки ефект. функц-я конкурентоспр. п-ва у довгостр. перспективі. Реалізація мети СП можлива, якщо воно відповідає таким осн. принципам: 1−цілевстан-я та цілереалізація - всі заходи, передб. в с-мі СП, спрямовано на встановл. та досягнення цілей (стратег. орієнтирів):  2−багатоваріантність, альтернативність та селективність — реакція на середовище, що змін-ся, шляхом переходу на заздалегідь обґрунтовані та визначені альтернативи; 3−глобальність, системність, комплексність і збалансованість - орієнтація на охоплення окремими стратегіями всіх аспектів д-сті об'єкта та взаємозв'язок між ними в межах СП; 4−наступність і послідовність — стратегічні зміни мають впроваджуватися в певному порядку з урах. досягнутих рез-тів;  5−безперервність;  6−наукова та метод. обґрунтованість;  7−реалістичність, досяжність;  8−гнучкість, динамічність, реакція на ситуацію – урах-я часових хар-к і х-ру змін, що відбув-ся на п-ві зг. з етапами «життєвих циклів» (п-ва та пов'язаних з ним окремих підс-м); 9−ефект-сть і соц. орієнтованість - розв'язання не лише суто виробн.. проблем, а й участь у пом'якшенні сусп. проблем; 10−кількісна та якісна визначеність — план-я має дати певні орієнтири, які відіграватимуть роль контрольних точок, але не можна процес план-я звести лише до розрахунків показників, забуваючи про сутність процесів, які потрібно здійснити; 11−довгостроковість заходів.

Головні переваги СП: 1-зв'язок поточних рішень з майб. рез-тами, організоване осмислення рішень з прогноз-ям їхніх наслідків; 2−орієнтація на пошук альтерн. варіантів досягнення цілей; 3−визначення можливостей і загроз, сильних та слабких сторін д-сті п-ва, врах-я їх при встан-і цілей і формулюванні стратегій; 4−свідома підготовка майб. і до майб. ; 5−розподіл відпов-сті не лише між напрямками д-сті, а й між поточною та майб. д-стю. «Пастки» СП: 1−підміна змісту стратег. д-сті формою, забюрократизованість процедур розробки стратегій і планів; 2−надвитрати часу для розробки стратег. планів, що проявл-ся в запізненні реакцій на зміни в середовищі; 3−розрив між стратег. та поточною д-стю, сподівання, що наявність стратегії вже забезпечує її зд-я; 4−завищення очікувань, розробка нереаліст. планів, які не врах. специфіки об'єкта план-я та можливостей (зокрема швидкості) здійсн. змін; 5−сподівання на відшукання «панацеї» від негараздів і спрям-я на неї всіх сил і ресурсів, а не застос. системного підходу для реалізації стратег. д-сті.

Гол. недоліки практ. застос. с-ми СП: 1−відсутність необх. інфо. для прийняття стратег. рішень та розробки стратег. планів і як наслідок, низький рівень обґрунтованості план. документів; 2−відсутність альтерн. планів; 3−недостатнє викор. науково-метод. арсеналу план-я: сценаріїв і методів ситуац. План-я; 4−слабко розвинена с-ма пот. аналізу, контролю та коригування стратег. планів; 5−недосконала с-ма стимул-я працівників, які беруть участь у розробці та виконанні стратег. заходів; 6−недост. рівень організац., соц.-психолог. та фін. забезп-я СП.