18. Фінансові стратегії

Стратегія фін-я є основою для вибору альтернативи, яка зумовлює природу і напрями організації фін. відносин всередині і поза межами п-ва. Елементами її є визначення цілей викор-я фін. ресурсів і капіталу, методів фін-я, часових хар-к, важелів і прийомів упр-я рухом фінансів і капіталу; визначення «стратег. набору» (структури специф. фін. стратегій); фін. і спец. план-я. Фін. стратегія п-ва – с-ма дій щодо забезп-я найкращої спрямованості фін. д-сті, економії всіх видів витрат, мобілізації капіталу для підтримки вир., дослідних, маркет. та ін. стратегій, спрямована на макс. підвищення в-сті п-ва.

Розроблення фін. стратегії ґрунт-ся на таких засадах: - збалансованість матер. і фін. потоків; найефект. фін-я розширення, підтримки, а за потреби — скорочення окремих підс-м і п-ва загалом; прогнозування альтерн. варіантів розвитку п-ва щодо фін. хар-к його д-сті в різних умовах; - фін. контроль і аналіз д-сті п-ва. З метою впорядкування д-сті п-ва у сфері фінансів організуються взаємопов^!язані підрозділи різного типу, які утворюють функц. підс-му із забезп-я п-ва потрібними для досягнення встановл. параметрів розвитку фін. ресурсами. Розроблення і реалізація фін. стратегії почин-ся з діагност-я фін.-ек. стану підприємства за найактуальнішими для нього показниками (фін. стійкість, ліквідність, оборотність ПК тощо).

Стратег. підхід націлює на дігностування ек. стану з погляду викор-я перспект. складових вир. потенціалу п-ва, передусім зорієнтованості керівництва на інновац. д-сть, про що можна судити на підставі викор-я прибутку для фін-я активів. Не менш важл.компонентом фін.стратегії є ставлення до запозичень, адже кожне п-во час від часу змушене позичати гроші на певний термін. Обсяги і форма запозичень — один із показників стійкості п-ва. Фін. стратегія передбачає також форм-я оптим. відносин з фін., страховими, кред. організаціями, акціонерами, фін. ринком; цілеспрямовану і системну д-сть підрозділів і посадових осіб п-ва. Усі ці чинники обумовлюють специфіку організації фін. підс-ми упр-я п-вом.

Фін. стратегія реалізується за такими напрямами: 1) кредит-я (нові кред. лінії і схеми кредит-я; короткостр. кредити (позики, кредитні банк. білети, отримані в рез-ті факторингових операцій рахунки тощо); довгостр. кредити (забезпечені, в т. ч. іпотечні позики на термін від 3 до 5 років; облігації або позикові зобов'язання; комерц. папери тощо)); 2) розміщення акцій (біржова д-сть, часткове розміщення акцій, пропозиції для відкритого продажу, прості і привілейовані акції та ін.); 3) рефін-я (довгостр. і короткостр. рефін-я, купівля власних акцій, реструктуризація і ліквідація боргів, упр-я грош. потоками та ін.); 4) викор-я див-в (сплата див-в чи призупинення її тощо); 5) розвиток скорочення фін. підс-ми п-ва. Підвищення ефект-сті поточного план-я фін. д-сті п-ва забезпечує с-ма фін. планів, складених на основі фін. стратегії, політики, обсягів в-ва, величини інвестицій, кон'юнктури ринку капіталів і грошей.

19. Стратегія упр-я персоналом

Стратегія упр-я персоналом п-ва пол. у визнач-і с-ми добору, відбору, розвитку кадрів; план-я, організування, контролю д-сті п-ва загалом і його підрозділів. Стратег. цілі персонал-стратегій передбачають: вибір концепції персоналізації, персоніфікації стратег. менеджменту п-ва; визначення місця і ролі підс-ми упр-я персоналом як частини заг. с-ми упр-я; форм-я кадрової стратегії, політики, «кар'єрних стратегій» з урах-ям особливостей труд. потенціалу п-ва; ств-я с-ми підготовки фахівців відп. до специфіки д-сті і напрямів розвитку п-ва; упр-я персоналом як поєднання принципів стратег. і поточної д-сті, індивід. та колект. впливу, комплексного розв'язання проблем оплати та дисципліни праці, її захисту, безпеки та гігієни тощо; форм-я ефект. комунікацій, заснованих на позит. відносинах усередині і за межами п-ва; дотримання чинного зак-ва щодо регул-я труд. відносин; розроблення планів і програм розвитку персоналу п-ва.

До типових стратегій упр-я персоналом відносять: 1) стратегію добору і навчання (добір і навчання персоналу; переміщенні співробітників відп. до заг. і функц. стратегій; організація безперервного навчання; організація роботи аналітичних центрів добору і розвитку персоналу та ін.); 2) стратегію винагороди і мотивації (форм-я корпор. цінностей, оцінювання персон. внеску в заг. рез-ти; с-ма участі у прибутках; впровадження нематер. важелів мотивації та ін.); 3) стратегію форм-я труд. відносин (участь персоналу в упр-ні; відносини із профспілками; адаптація до с-ми держ. регул-я труд. відносин та ін.); 4) стратегію упр-я персоналом (план добору, найму, навчання, перекваліфікації, стимулювання працівників відп. до потреб, зумовлених організац. змінами).