2. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки,—

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що самовільна зупинка поїзда зазначеними способами поза контролем машиніста порушує нормальне функціонування залізничного транспорту і може викликати тяжкі наслідки — загибель людей або спричинення їм тілесних ушкоджень, інші тяжкі наслідки.

2. Цей злочин вчиняється на залізничному транспорті. Йдеться про зупи­нення поїзда, а не інших транспортних засобів на цьому виді транспорту. Для кваліфікації значення не має те, який поїзд зупинено — пасажирський, вантажний, далекого сполучення, приміський електричний чи дизельний.

3. З об'єктивної сторони злочин виявляється в самовільному, без нагаль­ної потреби зупиненні поїзда, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого.

4. Самовільною визнається така зупинка поїзда, яка вчинена без дозволу начальника поїзда чи кондуктора вагона, машиніста чи іншого працівника залізничного транспорту. Ця зупинка вчиняється за власним бажанням осо­би для того, щоб зійти з поїзда раніше, ніж це передбачено розкладом руху поїздів, або з іншим наміром, у тому числі з хуліганських мотивів.

5. Зупинка поїзда вчиняється без нагальної потреби. Оправданою може бути зупинка поїзда, якщо вона вчинена самовільно, але для затримання не­безпечного злочинця, відвернення загрози настання тяжких наслідків через пожежу чи інше стихійне лихо, для надання допомоги тяжко хворій людині, для відвернення катастрофи чи аварії поїзда. Відповідальність не настає, як­що особа діяла в стані крайньої необхідності.

6. Зупинка поїзда може здійснюватися стоп-краном, шляхом роз'єднання повітряної гальмової магістралі або іншим способом — наприклад, шляхом подачі сигналів зупинки, включення автоблокування або з допомогою руч­ного гальма чи роз'єднання автозчеплення вагонів.

7. Якщо зупинка поїзда вчинена шляхом пошкодження шляхів сполучен­ня та транспортних засобів, то відповідальність настає за ст. 277 КК.

8. Наслідками злочину, передбаченого ч. 1 статті, є: створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяння шко­ди здоров'ю потерпілого. Загроза загибелі людей має місце тоді, коли зу­пинка поїзда створює реальну можливість настання смерті хоча б однієї людини. Потерпілим від цього злочину може бути працівник транспорту, пасажир або інша особа. До інших тяжких наслідків належить катастрофа чи аварія на залізничному транспорті, спричинення потерпілому тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, або заподіяння великої ма­теріальної шкоди. Під шкодою, заподіяною здоров'ю потерпілого, слід ро­зуміти спричинення легкого тілесного ушкодження одному або кільком потерпілим.

9. В частині 2 статті наслідками є загибель людей (смерть хоча б однієї людини) або інші тяжкі наслідки (див. п. 15 коментарю до ст. 278 КК).

10. Між діянням та наслідками повинен бути встановлений причинний зв'язок.

11. Суб'єктивна сторона злочину характеризується психічним ставлен­ням особи до вчиненого діяння та до його наслідків. Самовільне зупинення поїзда вчиняється з прямим умислом. Особа усвідомлює, що вона са­мовільно без нагальної потреби протиправне зупиняє поїзд і бажає вчинити такі дії. Мотив та мета самовільної без нагальної потреби зупинки поїзда мо­жуть бути різні. Як засвідчує судова практика, частіше зустрічаються випад­ки зупинки поїзда для того, щоб вийти з нього або з хуліганських мотивів. Щодо наслідків, то вина може бути лише необережною (злочинна самовпев­неність або злочинна недбалість).

12. Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку.

Стаття 284. Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха

Ненадання допомоги капітаном судна в разі зіткнення з іншим судном екіпажу та пасажирам останнього, а також зустрінутим у морі або на іншому водному шляху особам, які зазнали лиха, якщо він мав мож­ливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів, —

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що в океані, на морі або інших водних шляхах, особливо в умовах шторму, урагану, ство­рюється реальна загроза судну, пасажирам, екіпажу та іншим особам, які за­знали лиха. Надання допомоги в таких умовах є дуже важливим заходом для того, щоб врятувати судно і людей від загибелі. Відповідно до Брюс­сельської конвенції «Про зіткнення суден та надання допомоги і рятування на морі» від 23 вересня 1910 р. капітан судна зобов'язаний надати допомо­гу будь-якій зустрінутій у морі особі, якій загрожує смерть.

2. З об'єктивної сторони злочин виявляється в бездіяльності капітана судна. Обов'язок капітана надавати допомогу виникає при зіткненні суден, а також зустрінутим на морі чи іншому водному шляху особам, що зазнали лиха. Крім обов'язку, капітан повинен мати можливість надати таку допо­могу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу та пасажирів. У такій обстановці певний ризик є, але при вмілому проведенні заходів щодо врятування людей від загибелі цей ризик є виправданим. Для відповідальності капітана значення не має чи були при цьому порушені пра­вила безпеки руху та експлуатації водного транспорту, чи є вина капітана та екіпажу судна, що зазнало лиха.

3. З іншого боку, якщо в діях капітана є ознаки порушення правил без­пеки руху та експлуатації водного транспорту, то він повинен відповідати і за ст. 276 КК. Якщо ж порушень правил не було, але судно було причетне до зіткнення і члени екіпажу та пасажири були поставлені в небезпечне для життя становище, то скоєне необхідно кваліфікувати за сукупністю зло­чинів, передбачених статтями 284 та 135 КК (залишення в небезпеці), за умови, що капітан ухилився від надання допомоги.

4. Злочин є закінченим з моменту ухилення капітана судна від надання допомоги судну та особам, які зазнали лиха.

5. Суб'єктивна сторона злочину полягає у прямому умислі щодо факту ненадання допомоги судну та особам, які зазнали лиха і потребують допо­моги. Капітан розуміє, що він зобов'язаний і має можливість надати їм до­помогу, але не надає її.

6. Суб'єктом злочину є капітан судна або особа, яка виконує його обо­в'язки. Якщо капітан судна не надав допомоги, виконуючи наказ або розпо­рядження власника судна в межах його повноважень та в належному поряд­ку, то він не підлягає кримінальній відповідальності, за умови, що він не усвідомлював і не міг усвідомлювати злочинного характеру наказу чи роз­порядження. Відповідальності за це діяння підлягає тільки особа, яка відда­ла злочинний наказ чи розпорядження.

Стаття 285. Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден

Неповідомлення капітаном судна іншому судну, що зіткнулося з ним на морі, назви і порту приписки свого судна, а також місця свого відправ­лення та призначення, незважаючи на наявність можливості подати ці відомості, —

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

1. Відповідно до вимог міжнародних конвенцій та інших нормативних актів, які діють на водному транспорті, капітани суден, які зіткнулися в морі, зобов'язані повідомляти іншому судну назву, порт приписки свого суд­на, а також місце свого відправлення та призначення. Такі повідомлення до­помагають встановлювати судно, яке причетне до зіткнення, проводити ро­боти по врятуванню судна, його екіпажу та пасажирів, відшкодовувати збит­ки, які спричинені при зіткненні.

2. З об'єктивної сторони злочин виявляється в бездіяльності капітана судна. Він без поважних причин не повідомляє іншому судну цих відомо­стей. Повідомлення може бути здійснене в будь-якій формі (усно, письмо­во, по радіо, телеграфу тощо). Повідомлення неправдивих відомостей нале­жить розцінювати як неповідомлення.

3. Відповідальність настає за умови, що капітан судна мав можливість по­відомити капітану іншого судна ці відомості. Якщо через технічну несправ­ність засобів зв'язку, погану видимість тощо капітан не міг передати ці відо­мості, то він не підлягає кримінальній відповідальності.

4. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є місце зіткнення суден на морських шляхах.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною в формі прямого умислу. Капітан усвідомлює, що він зобов'язаний передати іншому судну вка­зані відомості і має можливість їх передати, але не передає цю інформацію.

6. Суб'єктом злочину є капітан судна або особа, яка виконує його обов'язки.

Стаття 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами