Аналіз ліквідності підприємства

Фінансовий стан підприємства в короткостроковій перспективі оцінюється показниками ліквідності і платоспроможності, що характеризують можливість своєчасного і повного виповнення розрахунків по короткострокових зобов'язаннях перед контрагентами.

Аналіз платоспроможності і ліквідності важливий не тільки для підприємства, але і для зовнішніх інвесторів.

Під платоспроможністю підприємства розуміється наявність у підприємства коштів і їхніх еквівалентів у кількості, достатньому для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення.

Платоспроможність - можливість підприємства своєчасно задовольнити платіжні зобов'язання. Ліквідність - здатність підприємства перетворити свої активи в грошові кошти для покриття боргових зобов'язань. Поняття "платоспроможність" і "ліквідність" взаємопов'язані. Від рівня ліквідності підприємства залежить платоспроможність. Разом з тим ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективний. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але втратити її в майбутньому.

Недостатня ліквідність, як правило, означає, що підприємство невзмозі скористуватися новими вигідними комерційними можливостями. На цьому рівні недостатня ліквідність означає, що немає свободи вибору, і це обмежує свободу дій керівництва.

Більш значна нестача ліквідності свідчить, що підприємство не може оплатити свої поточні борги та зобов'язання. Це може призвести до інтенсивного продажу довгострокових вкладень та активів, а в найгіршому випадку — до неплатоспроможності та банкрутства.

Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю та часткову або повну втрату капіталу. Якщо власники несуть необмежену відповідальність, їх збитки можуть навіть перевищити початкові їх вкладення в підприємство.

Для кредиторів недостатня ліквідність у боржника може свідчити про затримку у сплаті відсотків та основної суми боргу. Поточний стан ліквідності підприємства може також вплинути на його взаємовідносини з контрагентами (покупцями та постачальниками товарів і послуг). Такі зміни можуть викликати неспроможність даного підприємства виконати умови контрактів та призвести до втрати зв'язків з постачальниками.

Ось чому аналізу ліквідності надається важливе значення. Якщо підприємство не може погасити свої поточні зобов'язання в міру того, як наступає строк їх оплати, його подальше існування ставиться під сумнів.

Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі. Проте, між ними існують визначені відмінності. Поняття ліквідності більш ємне. Від ступеня ліквідності балансу залежить його платоспроможність. У той же час ліквідність характеризує не тільки поточний стан активів, але і перспективне.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу варто відрізняти ліквідність активів, що визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх у кошти. Чим менше час, що буде потрібно, щоб даний вид активу був переведений у грошову форму, тим вище його ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих по ступені їхньої ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими по термінах їхнього погашення і розташованими в порядку зростання таких термінів. У залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, активи підприємства розділяються на наступні групи.

А1. Найбільш ліквідні активи.

До них відносяться всі статті коштів підприємства і поточні фінансові інвестиції. Дана група розраховується в такий спосіб:

А1 = стор. 220 + стор. 230 + стор. 240.

А2. Швидко реалізовані активи.

До цієї групи активів відносяться активи, для звертання яких у грошову форму потрібно більш тривалий час: готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, векселі отримані. Ліквідність цих активів залежить від ряду суб'єктивних і об'єктивних факторів: своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості документообігу в банках, від попиту на продукцію і її конкурентноздатності, платоспроможності покупців, форм розрахунків. Ця група розраховується так:

А2 = стор. 130 + стор. 140 + стор. 150 + стор. 160 + стор. 170 + + стор. 180 + стор. 190 + стор. 200 + стор. 210.

АЗ. Повільно реалізовані активи.

Набагато більший термін знадобиться для перетворення виробничих запасів і витрат у незавершеному виробництві в готову продукцію, а потім у кошти. Крім того, до цієї групи активів відносяться витрати майбутніх періодів, а також оборотні активи, що не ввійшли в перші двох груп. Розрахунок цього показника виробляється в такий спосіб:

АЗ = стор. 100 + стор. 110 + стор. 120 + стор. 250 + стор. 270.

А4. Важко реалізовані активи.

До цієї групи відносяться необоротні активи підприємства, вартість яких відбита в першому розділі активу балансу:

А4 = I П = стор. 080.

Пасиви балансу групуються по ступені настання терміну їхньої оплати. З даних балансу повну інформацію для проведення такого угруповання одержати неможливо. Для проведення цієї процедури можна користатися даними, що маються в примітках до звітів. При проведенні внутрішнього аналізу, якщо мається доступ до даних аналітичного обліку, таке угруповання можна зробити більш точної. При цьому в першу групу пасивів потраплять зобов'язання, термін оплати яких уже наступив. Четверта група буде представлена довгостроковими пасивами (термін погашення яких більш одного року). Віднесення зобов'язань, що залишилися, до другого чи третин групі пасивів індивідуально для кожного підприємства. При цьому необхідно орієнтуватися на ступінь ліквідності другої і третьої груп активів. Тобто термін погашення пасивів, які відносяться до другої групи, повинний відповідати терміну перетворення в кошти другої групи активів, а термін погашення третьої групи пасивів — третій групі активів.

Якщо ж у розпорядженні аналітика маються лише дані, приведені в балансі, використовується більш стандартний підхід: зобов'язання підприємства групуються відповідно до передбачуваних термінів погашення. У цьому випадку угруповання пасивів буде дуже умовної, тому що відсутний індивідуальний підхід до кожного підприємства й угруповання проводиться відповідно до загальновизнаних представлень про терміновість погашення того чи іншого виду зобов'язання.

Використовуючи цей критерій, зобов'язання підприємства можна згрупувати в такий спосіб:

П1. Найбільш термінові зобов'язання.

До них прийнято відносити кредиторську заборгованість по придбаних товарах, роботам, послугам:

П1 = стор. 530.

П2. Короткострокові пасиви.

До цієї групи відносяться короткострокові позикові засоби, що течуть зобов'язання по розрахунках та інші поточні зобов'язання. Крім того, сюди варто віднести також частина пасивів, представлених у розділі другому пасиву балансу «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», у частині сум, планованих до виплати протягом 12 місяців, починаючи з дати складання балансу, чи протягом одного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців. Таке ж обмеження відноситься і до розділу п'ятому пасиву балансу «Доходи майбутніх платежів». Іншими словами, у цю групу відносяться статті четвертого розділу пасиву балансу за винятком кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, і статті другого і п'ятого розділів пасиву балансу з обліком обговорених вище обмежень. Формула визначення суми таких пасивів має наступний вид:

П2 = IV П - стор. 530 + II П + V П = стор. 620 - стор. 530 + + стор. 430 + стор. 630 = стор. 640 - стор. 380 - стор. 480 - стор. 530.

ПЗ. Довгострокові пасиви.

Ця група пасивів представлена довгостроковими зобов'язаннями підприємства, відбитими в третьому розділі пасиву балансу, а також статтями другого і п'ятого розділів пасиву балансу, не віднесеними до другої групи:

ПЗ = III П + II П + V П = стор. 480 + стор. 430 + стор. 630.

П4. Постійні (стійкі) пасиви —

це статті першого розділу пасиву балансу:

П4 = I П = стор. 380.

Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити підсумки приведених груп по активі і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо дотримуються наступні нерівності:

А1 >П1

А2 > П2

АЗ > ПЗ

А4 <П4.

Якщо виконуються перші три нерівності в цій системі, то це волоче і виконання четвертої нерівності. Тому важливо зіставити підсумки перших трьох груп по активі і пасиву. Іншими словами, при розрахунку оцінки ліквідності балансу в розрахунок приймаються оборотні активи підприємства і притягнуті джерела фінансування.

У випадку якщо одне чи кілька нерівностей системи мають протилежний знак від зафіксованого в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшому чи меншому ступені відрізняється від абсолютної. При цьому теоретично недолік засобів по одній групі активів компенсується їхнім надлишком по іншій групі у вартісній оцінці, у реальній же ситуації менш ліквідні активи не можуть замістити в повному ступені більш ліквідні.

Зіставлення підсумків першої групи по активі і пасиву, тобто А1 і П1, відбиває співвідношення поточних платежів і надходжень. Порівняння другої групи по активі і пасиву (А2 і П2) показує тенденцію чи збільшення зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Зіставлення підсумків по активі і пасиву для третьої і четвертої груп відбиває співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому.

Аналіз ліквідності балансу оформляється у виді таблиці:

Аналіз ліквідності балансу

Актив	На початок року	На кінець року	Пасив	На початок року	На кінець року	Платіжний надлишок (+) чи недолік (-)
1	2	3	4	5	6	7=2-5	8=3-6
1.Найбільш ліквідні активи (А1)	77,0	130,3	1.Найбільш термінові зобов'язання (П1)	8,0	99,5	69,0	30,8
2.Швидко реалізовані активи (А2)	62,0	321,5	2.Короткострокові пасиви (П2)	51,8	104,3	10,2	217,2
3.Повільно реалізовані активи (АЗ)	7,5	18,8	3.Довгострокові пасиви (ПЗ)	0,0	150,0	7,5	-131,2
4.Важко реалізовані активи (А4)	3562,0	3603,7	4. Постійні пасиви (П4)	3648,7	3720,	-86,7	-116,8
БАЛАНС	3708,5	4074,3	БАЛАНС	3708,5	4074,	0,0	0,0

Результати розрахунків по аналізованому підприємству показують, що в цій організації зіставлення підсумків груп по активі і пасиву має наступний вид:

- на початок року - (А1 > П1, А2 > П2, АЗ > ПЗ, А4 < П4);

-на кінець року - (А1 > П1, А2 > П2, АЗ < ПЗ, А4 < П4).

Виходячи з цього, ліквідність балансу на початок року можна охарактеризувати як абсолютну. Протягом аналізованого року зріс недолік повільно реалізованих активів для покриття довгострокових зобов'язань. Така зміна не можна назвати негативним, тому що в цьому випадку їхній недолік компенсується досить великим надлишком швидко реалізованих активів. У той же час слід зазначити, що трохи скоротився надлишок найбільш Ліквідних активів. На даний момент часу таке положення не спричиняє погіршення фінансового стану підприємства, однак якщо тенденція буде зберігатися, у перспективі це може викликати недолік засобів для погашення термінової заборгованості.

Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому варто використовувати загальний показник ліквідності балансу:

,

де А_j,П_j – підсумки відповідних груп по активі і пасиву,

 - вагарні коефіцієнти.

Загальний показник ліквідності показує відношення всієї суми ліквідних засобів підприємства до суми всіх платіжних зобов'язань за умови, що різні групи ліквідних засобів підприємства і платіжних зобов'язань входять у зазначені суми з ваговими коефіцієнтами, що враховують їхня значимість з погляду термінів надходження засобів і погашення зобов'язань. Даний показник дозволяє порівнювати баланси підприємства за різні періоди, а також баланси різних підприємств.

У роботах деяких вітчизняних аналітиків для комплексної оцінки ліквідності балансу пропонується наступна формула:

Аналіз, проведений за запропонованою схемою, є наближеним. Більш детальним буде аналіз ліквідності за допомогою фінансових коефіцієнтів. Крім того, такий підхід до аналізу ліквідності на практиці використовується набагато частіше. До аналізу коефіцієнтів ліквідності в закордонній і вітчизняній практиці фінансового аналізу існують трохи різні підходи.

Західні фахівці для аналізу ліквідності використовують два коефіцієнти: коефіцієнт поточної ліквідності і коефіцієнт термінової ліквідності. У вітчизняній практиці фінансового аналізу ліквідність балансу звичайно характеризує трьома показниками: коефіцієнтом загальної ліквідності, уточненим (проміжним) коефіцієнтом ліквідності і коефіцієнтом абсолютної ліквідності. Незважаючи на різні назви, порядок розрахунку коефіцієнтів поточної і термінової ліквідності, використовуваних у роботах закордонних аналітиків, збігається з порядком розрахунку відповідно коефіцієнта загальної ліквідності і проміжного коефіцієнта ліквідності. Слід зазначити, що назви цих коефіцієнтів у різних джерелах не збігаються. У зв'язку з цим важливо звертати увагу на якісний склад таких показників.