З. Профілактика бруцельозу та інфекційного епідидиміту баранів

3.1. На територію України не дозволяється завозити поголів'я великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней або сперми і зігот ембріонів з неблагополучних щодо бруцельозу господарств а також тварин щеплених протибруцельозними вакцинами.

3.2. Імпортних племінних тварин /рогату худобу та свиней/ після карантину утримують відокремлено не менше 12 місяців до одержання благополучного щодо бруцельозу розтелення, окоту чи опоросу і негативних серологічних досліджень.

3.3. Керівники господарств, приватні власники худоби і спеціалісти ветеринарної медицини зобов'язані:

3.3.1. Не допускати придбання тварин та вводу їх в госпо­дарство без погодження з головним лікарем ветеринарної медици­ни району.

3.3.2. Необхідно досліджувати на бруцельоз та інфекцій­ний епідидиміт у період 30-ти денного профілактичного каранти­ну як при вводі, так і при виводі тварин з господарства.

3.3.3. При виявленні позитивно реагуючих тварин на бру­цельоз або інфекційний епідидиміт проводити уточнення діагно­зу. Без уточнення діагнозу забороняється реалізація племінної продукції з ферми, гурту, отари.

3.3.4. Виконувати ветеринарні та зоотехнічні правила комплектування, годівлі, утримання та використання тварин. Бу­дувати необхідні об'єкти ветеринарного та санітарного призна­чення. Дотримуватись застережних заходів при заготівлі кормів з метою виключення контамінації їх бруцелами.

3.3.5. Молоко, заготовлене від тварин, що знаходяться в користуванні у населення, відправляти на молокозаводи у спеці­ально маркованій тарі, не завозячи на ферму.

3.3.6. Не дозволяти доступ сторонніх осіб та транспорту на тваринницькі ферми.

3.3.7. Не допускати контакту здорового поголів'я тварин на пасовищі або водопої з худобою неблагополучних на бруцельоз ферм.

3.3.8. Пред'являти тварин для огляду і дослідження, виді­ляти для виконання цих робіт підсобних робітників та створюва­ти необхідні умови для своєчасного дослідження.

4. Організація протибруцельозних заходів

4.1. При встановленні захворювання на бруцельоз - окремі гурти, ферми, господарства, бригади, а також населені пункти оголошують неблагополучними на бруцельоз в установленому по­рядку, в них з подання головного лікаря ветеринарної медицини району рішенням районної державної адміністрації негайно вво­диться карантин. Про прийняття такого рішення повідомляють відповідні органи ветеринарної медицини області, а також тери­торіальну районну санепідемстанцію.

4.2. Заходи по профілактиці та ліквідації захворювання тварин бруцельозом здійснюють згідно з планом, який розробля­ється головнім лікарем ветеринарної медицини району з участю фахівців райсанепідумстанції для неблагополучного господарства чи населеного пункту.

Плани протибруцелбозних заходів по господарству, населе­ному пункту, району, місту, області затверджує районна держав­на адміністрація.

4.3. Керівники господарств зобов'язані: - на неблагополучній фермі терміново обладнати ветеринар­но-санітарні об'єкти /санпропускник, дезбар'єри, параформалінову камеру та інше/, обгородити її територію;

- устаткувати побутові приміщення для обслуговуючого пер­соналу /шафи для чистого одягу і взуття, умивальники та інше/, влаштувати санітарну кімнату для жінок;

- придбати спецодяг, взуття та інші речі особистої гігі­єни для захисту робітників ферм від зараження бруцельозом;

- організувати контроль за додержанням вимог по обов'язковому пранню та знезараженню спецодягу кожного дня, не допус­кати виносу його за межі неблагополучної ферми;

- організувати регулярне проведення робіт по дезінфекції тваринницьких приміщень і території ферм, не вводити здорову худобу в приміщення неблагополучних ферм, організувати знеза­раження молокопродукції, а також забезпечити необхідну допомо­гу спеціалістам ветеринарної медицини у проведенні діагностич­них досліджень, дезінфекції, дератизації, виділяти транспорт, підсобник: робітників і необхідну техніку:

- сприяти виконанню заходів щодо оздоровлення від бру­цельозу гуртів худоби, яка належить приватним власникам, що мешкають у населених пунктах цих колективних господарств інших сільськогосподарських підприємств.

4.4. Тваринницьку ферму, господарство, населений пункт визнають оздоровленими від бруцельозу після забою всіх хворих і підозрілих у зараженні тварин разом з приплодом та проведен­ня комплексу заключних організаційно-господарських, санітарних і ветеринарних заходів. Про оздоровлення неблагополучного пункту складається акт, на підставі якого головний лікар вете­ринарної медицини району /міста/ вносить у державну адмініст­рацію району /міста/ подання про зняття карантину на бруцельоз.

4.5. Перевірку повноти виконання протибруцельозних захо­дів на оздоровленій фермі, у господарстві, населеному пункті перед зняттям карантину проводять комісійне за участю предс­тавника управління ветеринарної медицини області.

4.6. У господарстві після оздоровлення і зняття карантину зберігаються обмеження на продаж або показ тварин на виставках протягом 24 місяців для великої рогатої худоби і їй місяців для овець, кіз, свиней.