Розвиток драматично-динамічної лінії музичної форми хорової мініатюри

Проста двохчастинна форма, що складається з вступу

і двох періодів неквадратної побудови:

Вступ 1 період «А» 2 період «B»

1 речен. 2 речен. 3 речен. 1 речен. 2 речен. 3 речен.

«а» «b» «c» «d» «e» «a1»

Такти 1-3 4-10 11-16 17-28 29-34 35-38 39-45

pp mp mf f mf p ppp

Загальна Місцева

кульмінація кульмінація

періоду періоду

Фразування мелодичної лінії визначається метричною будовою літературної фрази, а саме ритмічною стопою «амфібрахій», «ямб», «дактиль» і «хорей». Так, у першому реченні першого періоду в мікроструктурному інтонуванні ми використовуємо стопу «амфібрахій», у другому реченні – стопу «хорей», у третьому реченні – стопу «дактиль», у першому реченні другого періоду – стопу «ямб». Детальний показ логічного інтонаційного наголосу дивіться у нотному прикладі на сторінці № 30-31.

Змістовні смислові цезури диригент застосовує між періодами музичної форми, а фразувальні цезури – між реченнями періодів.

Диригентські труднощі

Диригентські труднощі під час вивчення хорової мініатюра Лесі Дичко «Лісові далі» пов’язані з умінням керівника хору показати характером і образністю жесту (мануальною технікою) загальну динаміку розвитку наскрізної дії a cappella та загальну психологічно-емоційну картину даної лірико-поетичної пісні. Диригент повинен показати безперервною послідовністю міждольових ауфтактів агогічні (інтонаційні точки) і динамічні відтінки, внутрішньо-дольовий ритм, характер атаки звуку, симультанну звукову багатоплановість по вертикальній і горизонтальній лініях, місцеві і загальні кульмінації тощо.

Керівник хору повинен примусити співаків інтонувати «по руці» і досягнути «живого ауфтакту», тобто відповідності характеру точки міждольових ауфтактів реально плинучому звуковому відображенню. Також слід відчувати загальну пульсацію виконавського темпу, його агогічні і динамічні градації відповідно до психологічного змісту мелодичної лінії і літературного тексту. Диригенту необхідно «чути» диригентським жестом, «дихати» разом із співаками, відчувати інтонаційний порух кожної партії, відпрацювати ланцюгове дихання у співаків.

У технічному плані диригенту слід логічно знімати звукову вертикаль хорової фактури на слабку четверту долю 10 такту, затихаючі фермати на слабку долю 28 і 34 тактів, а також переводити хорове звучання зі слабкої долі такту вкінці фраз у наступну сильну першу з метою досягнення ланцюгового дихання і цілісності звучання. Поряд із цим, керівнику хору слід показати:

● повні початкові міждольові ауфтакти на першу долю 1, 2 і 4 тактів першого періоду з метою послідовного вступу партії тенорів, альтів, сопрано і басів;

● повні міждольові ауфтакти на першу долю 18 і 20 тактів першого періоду з метою вступу підголосків партії баритонів;

● повний міждольовий ауфтакт на третю долю 38 такту другого періоду з метою зняття звучання партій сопрано й альтів;

● повні міждольові ауфтакти на першу долю 45 такту другого періоду з метою зняття звучання партій сопрано й альтів, на третю і четверту долі вказаного такту з метою послідовного зняття звучання партій тенорів і басів тощо.