- •Міністерство освіти і науки україни
- •IV. Виконавський аналіз.
- •Музично-теоретичний аналіз твору. Музична форма
- •Умовна схема музичної форми даного хорового твору: Умовна схема музичної форми.
- •Ладо-тональний план
- •Гармонія та її загальна характеристика
- •Динаміка і темп твору.
- •Вокально-хоровий аналіз.
- •Аналіз і характеристика партії с:
- •Аналіз і характеристика партії а:
- •Аналіз і характеристика партії т:
- •Аналіз і характеристика партії б:
- •Ансамбль загальний
- •Гармонічний стрій (вертикальний) і мелодичний
- •Вокально-хорові особливості
- •Виконавський аналіз
- •Розвиток драматично-динамічної лінії музичної форми хорової мініатюри
- •Диригентські труднощі
- •Нотний текст з гармонічним і мелодичним аналізом. Використана література
- •Твори[ред. • ред. Код]
- •Хорові концерти[ред. • ред. Код]
Розвиток драматично-динамічної лінії музичної форми хорової мініатюри
Проста двохчастинна форма, що складається з вступу
і двох періодів неквадратної побудови:
Вступ 1 період «А» 2 період «B»
1 речен. 2 речен. 3 речен. 1 речен. 2 речен. 3 речен.
«а» «b» «c» «d» «e» «a1»
Такти 1-3 4-10 11-16 17-28 29-34 35-38 39-45
pp mp mf f mf p ppp
Загальна Місцева
кульмінація кульмінація
періоду періоду
Фразування мелодичної лінії визначається метричною будовою літературної фрази, а саме ритмічною стопою «амфібрахій», «ямб», «дактиль» і «хорей». Так, у першому реченні першого періоду в мікроструктурному інтонуванні ми використовуємо стопу «амфібрахій», у другому реченні – стопу «хорей», у третьому реченні – стопу «дактиль», у першому реченні другого періоду – стопу «ямб». Детальний показ логічного інтонаційного наголосу дивіться у нотному прикладі на сторінці № 30-31.
Змістовні смислові цезури диригент застосовує між періодами музичної форми, а фразувальні цезури – між реченнями періодів.
Диригентські труднощі
Диригентські труднощі під час вивчення хорової мініатюра Лесі Дичко «Лісові далі» пов’язані з умінням керівника хору показати характером і образністю жесту (мануальною технікою) загальну динаміку розвитку наскрізної дії a cappella та загальну психологічно-емоційну картину даної лірико-поетичної пісні. Диригент повинен показати безперервною послідовністю міждольових ауфтактів агогічні (інтонаційні точки) і динамічні відтінки, внутрішньо-дольовий ритм, характер атаки звуку, симультанну звукову багатоплановість по вертикальній і горизонтальній лініях, місцеві і загальні кульмінації тощо.
Керівник хору повинен примусити співаків інтонувати «по руці» і досягнути «живого ауфтакту», тобто відповідності характеру точки міждольових ауфтактів реально плинучому звуковому відображенню. Також слід відчувати загальну пульсацію виконавського темпу, його агогічні і динамічні градації відповідно до психологічного змісту мелодичної лінії і літературного тексту. Диригенту необхідно «чути» диригентським жестом, «дихати» разом із співаками, відчувати інтонаційний порух кожної партії, відпрацювати ланцюгове дихання у співаків.
У технічному плані диригенту слід логічно знімати звукову вертикаль хорової фактури на слабку четверту долю 10 такту, затихаючі фермати на слабку долю 28 і 34 тактів, а також переводити хорове звучання зі слабкої долі такту вкінці фраз у наступну сильну першу з метою досягнення ланцюгового дихання і цілісності звучання. Поряд із цим, керівнику хору слід показати:
● повні початкові міждольові ауфтакти на першу долю 1, 2 і 4 тактів першого періоду з метою послідовного вступу партії тенорів, альтів, сопрано і басів;
● повні міждольові ауфтакти на першу долю 18 і 20 тактів першого періоду з метою вступу підголосків партії баритонів;
● повний міждольовий ауфтакт на третю долю 38 такту другого періоду з метою зняття звучання партій сопрано й альтів;
● повні міждольові ауфтакти на першу долю 45 такту другого періоду з метою зняття звучання партій сопрано й альтів, на третю і четверту долі вказаного такту з метою послідовного зняття звучання партій тенорів і басів тощо.