Аналіз і характеристика партії с:

Діапазон хорової партії великий, у межах квартдецими – від «h» малої октави до «a» другої октави. Теситура як висотне положення звуків мелодії стосовно діапазону голосу досить широка, але зручна для співу, тому що висота звука збігається з нюансом. Дивізі автор не використовує. Детальний аналіз мелодичного строю дивіться у нотному прикладі на сторінці № 24-25.

Голосоведіння партії сопрано здебільшого плавне, просте, логічно вистроєне. Воно характеризується як плавними висхідними і низхідними секундовими та терцовими інтонаціями, так і висхідними квінтовими і септовими та низхідними квартовими стрибками.

Інтонаційні труднощі пов’язані: з гострим підтягуванням вгору високого другого, третього, четвертого підвищеного, п’ятого, шостого і сьомого ступенів «D dur»; з підтягуванням вниз першого, другого, п’ятого і шостого ступенів «D dur»; з гострим підтягуванням вгору високого першого, другого, четвертого, п’ятого і шостого підвищеного ступенів «h moll»; з підтягуванням вниз першого, третього, четвертого, шостого і сьомого натуральних ступенів «h moll»; з гострим підтягуванням вгору високого першого, четвертого і п’ятого ступенів «fis moll»; з підтягуванням вниз третього ступеня «fis moll»; з висхідними квінтовими і септовими та низхідними квартовими стрибками тощо.

Поряд із цим, студенти повинні володіти вмінням співати у високій співацькій позиції і чути внутрішнім слухом гармонічні ладотональні тяжіння, протиставлення і відхилення, вибудовувати унісони і філірувати ікти фраз як смислові опорні інтонаційні точки.

Динаміка і темп взаємопов’язані під час виконання вказаної хорової партії та підпорядковуються стилістиці і розвитку драматургії a cappella як ліричної пісні. Різнобарвне звучання, що характеризується градаціями від подвійного piano до forte легко поєднати з темпом Andantino.

Аналіз і характеристика партії а:

Діапазон хорової партії великий, у межах ундецими – від «h» малої октави до «е» другої октави. Теситура як висотне положення звуків мелодії стосовно діапазону голосу досить широка, але зручна для співу, тому що висота звука збігається з нюансом. Дивізі автор використовує у кожному періоді. Детальний аналіз мелодичного строю дивіться у нотному прикладі на сторінці № 24-25.

Голосоведіння партії альтів здебільшого плавне, просте, логічно вистроєне. Воно характеризується плавними висхідними і низхідними секундовими та терцовими інтонаціями, висхідними і низхідними кварто-квінтовими стрибками.

Інтонаційні труднощі пов’язані: з гострим підтягуванням вгору високого першого, другого, третього, четвертого підвищеного, п’ятого, шостого і сьомого ступенів «D dur»; з підтягуванням вниз першого, другого, четвертого і шостого ступенів «D dur»; з гострим підтягуванням вгору високого першого, другого, четвертого, п’ятого і шостого підвищеного ступенів «h moll»; з підтягуванням вниз першого, третього, четвертого, п’ятого, шостого і сьомого натуральних ступенів «h moll»; з гострим підтягуванням вгору високого першого, другого і п’ятого ступенів «fis moll»; з підтягуванням вниз першого, третього, шостого і сьомого ступенів натурального «fis moll»; з висхідними і низхідними кварто-квінтовими стрибками тощо.

Поряд із цим, студенти повинні володіти вмінням співати у високій співацькій позиції і чути внутрішнім слухом гармонічні ладотональні тяжіння, протиставлення і відхилення, вибудовувати унісони і філірувати ікти фраз як смислові опорні інтонаційні точки.

Динаміка і темп взаємопов’язані під час виконання вказаної хорової партії та підпорядковуються стилістиці і розвитку драматургії a cappella як ліричної пісні. Різнобарвне звучання, що характеризується градаціями від подвійного piano до forte легко поєднати з темпом Andantino.