2. Кам’янка. Державний історико-культурний заповідник у м. Кам’янка

КАМ’ЯНКА. Засноване місто на початку XVII ст. кріпаками-втікачами з Поділля, Київщини, Полтавщини, які селилися на кам’янистих берегах річки Тясмин (звідси й назва поселення). Вперше слобідка Кам’янка згадується в історичних документах періоду визвольної війни українського народу 1648 — 1657 рр. Її колишній власник Житкевич втік до Польщі, а Кам’янку 27 березня 1649 р. передано у спадкове володіння Богдану Хмельницькому. Через п’ять років російський цар Олексій Михайлович жалуваною грамотою підтвердив права Хмельницького на неї. В часи козаччини Кам’янка входила до складу Чигиринського полку. За Прутським договором 1711 р. Кам’янка підпала під владу Польщі. Після другого поділу Польщі (1793 р.), Кам’янка — у складі Російської імперії — входила до Вознесенського намісництва, а з 1797 р. — у складі Чигиринського повіту Київської губернії — як центр волості.

На початку XIX ст. Кам’янка стала одним із центрів декабристського руху на Україні. В.Л. Давидов віддав у розпорядження декабристів свою кам’янську садибу. З 1823 р. він разом з С.Г. Волконським очолює Кам’янську управу Південного товариства декабристів. Восени 1823 р. тут відбулася нарада Південного товариства, в якій взяли участь П.І. Пестель, С.І. Муравйов-Апостол, М.П. Бестужев-Рюмін та інші відомі декабристи. Проведена в Кам’янці нарада схвалила ідею здійснення в Росії революційного перевороту за участю армії та встановлення республіканського ладу.

Протягом 1820 — 1822 рр. до Кам’янки кілька разів приїздив російський поет О.С. Пушкін. Вперше він прибув сюди в листопаді 1820 р. і гостював майже 4 місяці. Тут він познайомився з родиною Давидових. Під час перебування у Кам’янці ним були написані вірші “Нереїда”, “Я пережив свої бажання”, закінчена поема “Кавказький бранець”.

ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК У М. КАМ’ЯНКА

Створений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.1995 р. за № 541 на базі комплексу пам’яток історії, культури та природи м. Кам’янки.

На території заповідника розташовані чотири пам’ятки архітектури та містобудування: флігель садиби Давидових (Зелений будиночок); водяний млин (побудований у 1825 р. — унікальна пам’ятка архітектури господарського призначення); парк (закладений в кінці ХVІІІ ст.) та архітектурна прикраса цього парку — грот — також побудований в кінці ХVІІІ ст. Крім того, до складу заповідника входять, п’ять пам’яток монументального мистецтва (пам’ятники декабристам, О.С. Пушкіну, П.І. Чайковському, стела Декабристів, пам’ятний знак при в’їзді в Кам’янку), три пам’ятки природи (Тясминський каньйон, урочище Тростянка, Пушкінська скеля). До складу заповідника входять Літературно-меморіальний музей О.С. Пушкіна і П.І. Чайковського, історичний музей та картинна галерея.

Експозиція Літературно-меморіального музею О.С. Пушкіна і П.І. Чайковського представлена предметами, пов’язаними з життям родини Давидових.

У будівлі історичного музею розміщена картинна галерея. Серед її експонатів найцікавішими є роботи заслуженого майстра народної творчості України Макара Мухи та заслуженого художника України Павла Куценка.