3. Канів. Шевченківський національний заповідник

КАНІВ. Місто розташоване на правому березі Дніпра, за 64 км від Черкас. Вперше згадується у літописі 1147 р. На початку н.е. тут містилися ранньослов’янські поселення зарубинецької культури.

У VII—ІХ ст. були слов’янські поселення. На території знайдено три городища, курганний могильник Х—ХІІ ст. З 1240 р. Канів знаходився під владою татаро-монголів. 1362 р. містом заволоділи литовські феодали. Після Андрусівського перемир’я 1667 р. Канів увійшов до складу Польщі, за Бучацьким договором 1672 р. — до Османської імперії. З 1674 р. місто було приєднане до Росії. З 1683 р. Канів потрапив під владу Польщі. У 1775 р. місто перейшло в особисту власність короля Станіслава Августа, який віддав його у 1777 р. князю С. Понятовському. 1800 р. маєток був поданий Боніфатію Фізикевичу. Відомі битви 1536 р. — проти Литви, 1625 р. — проти Польщі.

В Каневі зберігся Георгіївський (Успенський) собор 1144 р, тут перед похованням стояла труна з прахом Т. Шевченка.

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЗАПОВІДНИК

Новітня історія Чернечої гори розпочалася 22 травня 1861 року, коли українська земля навіки прийняла у своє лоно тіло співця свободи і гуманізму, пророка національного відродження, геніального поета і художника Тараса Шевченка. Цього дня було виконано його заповітну волю: знайти вічний починок НА ВКРАЇНІ МИЛІЙ...

Відразу ж перейменована канівцями на Тарасову Гору, ця вершина стала одним із головних національних центрів єднання українців довкола ідеї створення Соборної Української Держави.

Найдавніший історико-культурний заповідник в Україні і перший із закладів гуманітарної сфери, удостоєних статусу національного. Створений у серпні 1925 р. відповідно до Постанови РНК УСРР “Про оголошення території могили Т.Г. Шевченка державним заповідником” з метою охорони меморіалу Т.Г. Шевченка. Постановою Ради Міністрів УРСР від 21.11.1989 р. за № 287 „Про створення Шевченківського національного заповідника в м. Каневі” заповіднику присвоєно статус національного, що підтверджено Указом Президента України „Про національні заклади культури” від 11.10.1994 р. за № 587/94. Загальна площа охоронних зон — 2500 га.

У складі заповідника 8 пам‘яток культурної спадщини. Влітку 1884 р. за народні кошти на Тарасовій горі було збудовано перший народний музей Кобзаря — Тарасову світлицю, впорядковано його могилу і встановлено монументальний чавунний пам’ятникхрест за проектом академіка архітектури В. Сичугова.

Сучасного вигляду Шевченківський меморіал набув влітку 1939 р. із встановленням на могилі Кобзаря бронзового пам’ятника (скульптор М. Манізер, архітектор Є. Левінсон) і спорудженням Літературно-меморіального музею (архітектори В. Кричевський і П. Костирко). Музейний ансамбль доповнив гранітний комплекс сходження (1977 р.) і відтворена у 1991 р. „Тарасова світлиця” — перший народний музей Тараса Шевченка.

Нині Шевченківський національний заповідник — відомий у світі культурно-освітній, науково-дослідний і туристичний центр, який вивчає і популяризує надбання української національної і світової історико-культурної спадщини, творчість Кобзаря, історію Тарасової (Чернечої) гори, здійснює на своїй території охорону пам’яток культури від доісторичних часів до сьогодення а також природного ландшафту.

Музейна колекція заповідника нараховує понад 20 тис. унікальних пам’яток, окрасою яких є меморіальні речі та офорти Тараса Шевченка, рідкісні видання його творів, високохудожні твори українських та зарубіжних митців, шедеври народної художньої творчості, цінні архівні документи, фото- і кіноматеріали, аудіо- та відеозаписи знаменитих бандуристів і кобзарів. При заповіднику діє наукова бібліотека, фонди якої сформовані із тематичної книгозбірки у 23 тис. примірників.

На базі заповідника організовуються і проводяться загальнонаціональні та регіональні наукові конференції за участю відомих діячів науки і культури, міжнародні фестивалі, конкурси.

Враховуючи всю значимість Тарасової гори для формування духовності нації, розбудови державності і творення української культури, на виконання ряду рішень Кабінету Міністрів України та Указів Президента, в 2000 році було розпочато широкомасштабну програму розвитку Шевченківського національного заповідника, яка включає заходи з капітального ремонту існуючих музейних споруд з максимальним наближенням будинку музею до первісного задуму архітекторів Василя Кричевського та Петра Костирка, реконструкції під’їзної дороги та інженерних комунікацій, благоустрою території нижнього парку.