10. Русько-полянський ботанічний заказник

Русько-Полянський ботанічний заказник − об’єкт природно заповідного фонду, створений на території Русько-Полянського лісництва Черкаського району Черкаської області. Розташований в межах Черкаського бору (кв. 106 вид. 6, 9, 10, 13, 17, кв. 107 вид. 1, 2, кв. 143 вид. 15, 17, 19, 23) та має площу 166,0 га.

Установа, яка є землевласником та у віданні якої знаходиться заказник − ДП «Черкаське ЛМГ».

Заказник має статус загальнодержавного значення, створений Постановою Ради Міністрів УРСР від 11.09.1980 р. № 524.

Місце зростання реліктової рослини вовчі ягоди пахучі або вовче лико пахуче, боровик (Daphne cneorum L.), занесеної до Червоної книги України (1994, 2009).

11. Сулинський ландшафтний заказник

Сулинський ландшафтний заказник — природоохоронна територія загальнодержавного значення створений на території Чорнобаївського району Черкаської області та Глобинського району Полтавської області. Має площу 7871,3 га.

Установи, які є землевласниками та у віданні яких знаходиться заказник − Черкаське регіональне управління водних ресурсів, ДП «Золотоніське ЛГ», Кліщинська сільська рада, Великобурімська сільська рада, ВАТ «Велика Бурімка», Лящівська сільська рада, АКП «Лямівка», КСП ім. Старицького, КСП «Маяк», Мохнацька сільська рада, КСП «Мохнацький».

Заказник створений Указом Президента України від 9 грудня 1998 року № 134/98.

Заказник являє собою один з найбагатших за видовим складом флори і фауни водно-болотних комплексів центральної України. Є основним на Кременчуцькому водосховищі нерестовищем, місцем нагулу і зимівлі різноманітних видів риб: щуки, сазана, ляща, синця, судака тощо. Місце гніздування та відпочинку багатьох видів перелітних птахів, серед яких: чапля жовта, реготун чорноголовий, лежень, кулик-сорока, ходуличник, дерихвіст степовий, які занесені до Червоної книги України.

12. Національний дендрологічний парк «софіївка»

Постановою Раднаркому УРСР за N26/630 від 18 травня 1929 року «Софіївка» була оголошена державним заповідником. Оранжерея, парники і, відповідно, частина території парку залишилися в підпорядкуванні сільськогосподарського університету. Парку надається самостійний статус і він аж до 1955 року перепідпорядковується кілька разів різним відомствам, таким як Наркомос, Наркомзем, управлінню заповідників, управлінню у справах архітектури, які були створені при Раді народних комісарів тодішньої УРСР.

1945 року — парку дано повну назву: «Уманський державний заповідник «Софіївка»». У 1946 році Рада Міністрів УРСР прийняла спеціальну постанову «Про відновлення і благоустрій Уманського державного заповідника «Софіївка»». На ремонт і реставрацію парку виділяється 1 мільйон карбованців.

1948 року — затверджується генеральний план відновлення і розвитку заповідника «Софіївка». 1949 року — створюється декоративний розсадник на площі 20 га. Активно проводяться роботи з ремонту і реставрації малих архітектурних форм, дорожно-алейної системи, скульптур парку. Проводиться інвентаризація деревних і чагарникових порід, з'являються наукові праці з історії парку, його дендрофлори, про скульптури, малі архітектурні форми. В цей же період втрачено оригінали мармурових скульптур Аполлона Бельведерського, Венери-купальниці, Меркурія, з яких залишилися копії в органічному склі, а статуя Амура, як і бюст Станіслава Трембецького, безслідно зникли, хоч пізніше знайдено мармурові крильця від статуї Амура, які зараз знаходяться в музеї.