Розділ 2. Методи і моделі управління фінансовими потоками комерційного банку
2.1. Аналіз основних методів та схема моделей фінансових потоків комерційного банку
Банк має ознаки дуже складної системи, при вивченні яких в кібернетиці, крім звичайного розбиття системи на елементи, використовується метод укрупненого представлення систем у вигляді сукупності окремих блоків, кожен з яких є окремою системою. Крім того, вище нами доведено необхідність використовувати економіко-математичні методи та моделі для аналізу та оптимізації руху фінансових потоків банку. Проаналізуємо, які методи та моделі використовують вчені для моделювання руху грошових коштів.
По-перше розглянемо – імітаційне моделювання фінансових потоків в системі – ергономіко-евристичний підхід Вожжова А.П., Жежель Ю.В.
Запропонована модель показана на рис. 2.1, вона передбачає поєднання підготовки спеціалістів по декількох напрямках одночасно: банківські операції, бухгалтерського обліку в банках, комп'ютерні системи та мережі, валютний менеджмент, фінансовий аналіз, фінансовий менеджмент і розробку відповідного програмного та методичного забезпечення.
На рис. 2.1. введено такі позначення:
стрілки групи 1 представляють рух потоку по активним операція комерційного банку і демонструють трансформацію ресурсів банку в фінансове активи,приносять дохід на вкладені інвестиції;
стрілки групи 2 представляють зворотний рух вже більше многокомпонентного фінансового потоку, представленого поруч елементів, серед яких: поворотний потік вкладеного капіталу і нарощена сума доходу по вкладеннях;
стрілки групи 3 демонструють трансформацію потоків збереження клієнтів банку фізичних осіб в інвестиції на банківські депозитів, а потоків коштів клієнтів банку – юридичних осіб, що описують операційну, інвестиційну та фінансову діяльність клієнта в банківські ресурси. Дана група характеризує операції 1.1-1.3, 2.1 – 2, 4.1-4.3 запропонованої моделі;
стрілки групи 4 характеризують поворотні потоки вкладених клієнтами в банк інвестицій і додаткові до них нарощені відсотки,сплачуються банком за використання ресурсів, крім того тут є потоки вхідних потоків від здійснюваних розрахункових операцій,потоки трансформованих через банк, але направляються на користь клієнтів потоків;
стрілки групи 5 представляють блок операцій 5 в представлений моделі і описують рух фінансових ресурсів у готівковій та безготівковій формах при купівлі іноземної валюти в ПОВ, здійснення зовнішньоекономічних розрахунків, цикли операцій 5.1-5.2;
стрілки групи 6 не мають прямого відображення в запропонованій моделі, однак, необхідні, тому що відображають рух фінансових потоків при проведенні зовнішньоекономічних розрахунків та зовнішніх інвестицій.
Рис. 2.1. Імітаційна модель фінансових потоків в системі – ергономіко-евристичний підхід Вожжова А.П., Жежель Ю.В.
Отже ця модель призначена для широкого вивчення фінансових потоків у банку, але не підходить коли необхідно проаналізувати певний показник в динаміки.
Вона більше підходить для навчання ніж для створення реальних управлінських рішень
Наступна модель – А.Р. Горбунова [31-39]. Ілюстративна схема основних фінансових потоків банку, побудована на базі його структурної моделі. Потік залучення капіталів на вході центрального «вузла» моделі «трансформується» в потік фінансових вкладень в активні операції на його «виході». До потоку основних операційних капіталів «підлаштовується» потік доходів, з яких формується прибуток банку. (Для наочності ця схема включає тільки рух операційних капіталів. При включенні в розгляд доходів від них буде потрібно кілька складніша модель). У центральному вузлі даної моделі здійснюється «сальдування» фінансових потоків банку, модель показана на рис.2.2.
Рис. 2.2. Ілюстративна схема основних фінансових потоків банку
На рис.2.2 прийнято наступні позначення:
Deposits – депозити;
interbank – міжнародний банк;
treasury – казначейство;
credits – кредити;
investment – інвестиції;
other – інші ресурси;
othr – інші вкладення.
Модель Горбунова підходить для тих хто тільки почав працювати з моделюванням фінансових потоків, алгоритми прості і не надають можливість простежити динаміку деяких важливих показників як наприклад ліквідність.
Наступна модель що розглядається – модель Бемоля [31-39].
У ній передбачається, що банк починає працювати, маючи максимальний і доцільний для нього рівень грошових коштів, а потім поступово витрачає їх протягом деякого періоду.
Як тільки запас грошових коштів виснажується, тобто стає рівним нулю або досягає рівня безпеки, то банк продає свої короткострокові цінні папери і поповнює запас грошових коштів до початкової суми.
Сума поповнення Q обчислюється за формулою:
Q = ( 2 * V * C) / r ( 11 ), (2.1)
де Q – сума поповнення;
r– прогнозована потреба коштів у періоді (місяць, квартал, рік);
V – витрати на трансформацію грошових коштів у цінні папери;
C – прийнятний дохід по короткострокових фінансових вкладень.
Середній запас грошових коштів обчислюється наступним способом:
ЗГКср. = Q/2, (2.2)
де ЗГКср. – Середній запас грошових коштів;
Q – сума поповнення.
Кількість необхідних угод з конвертації обчислюється за формулою:
k = V/Q, (2.3)
де k – кількість угод з конвертації.
V – витрати на трансформацію грошових коштів у цінні папери;
C – прийнятний дохід по короткострокових фінансових вкладень.
Загальні витрати по реалізації даної моделі управління фінансовими коштами становлять величину:
OP = ck + r*(Q/2), (2.4)
де ck – прямі витрати;
r * (Q/2) – впущена вигода від зберігання середнього запасу на розрахунковому рахунку.
Ця модель прийнятна тільки для банків, фінансові доходи яких стабільні і прогнозовані.
Означені моделі мають певні недоліки: