5. Підбір експертів

Точність та надійність прогнозів, розроблених на основі експертних оцінок, в першу чергу визначається складом експертів, їх професіоналізмом, обсягом знань, ерудованістю.

В цілому проблема підбору експертів для проведення експертизи вирішується в два етапи:

- підбір власне самих експертів;

- формування з виявлених експертів робочої групи.

Виявлення потенційних експертів здебільшого залежить від поставленої мети дослідження. Якщо складання прогнозу орієнтовано на потреби тільки окремої організації (підприємства) і вимагає при цьому глибокого знання її історії, господарської політики, виробничих особливостей, то доцільно використовувати експертів самих організацій. Перевагу треба віддати тим спеціалістам, що мають вільний час, бажання та високий професіоналізм. Слід остерігатись залучення керівників верхнього ешелону влади, оскільки їх думка, як правило, чинить тиск на спеціалістів, що знаходяться на декілька щаблів нижче по службовому положенню.

Якщо ж прогноз вимагає широких знань в певній сфері, то спеціалістів слід шукати за межами організації. Підбір експертів за цих умов значно ускладнюється. Вирішити таку проблему можна різними способами. Якщо на підприємстві (організації) є хоча б один спеціаліст в даній галузі знань, то його можна попросити назвати експертів зі сторони. Інший шлях передбачає вибір експертів на основі аналізу літературних джерел по прогнозованій проблемі за наявністю публікацій в даній галузі. При цьому можна офіційно звернутися до кількох з виявлених таким чином експертів з проханням назвати, на їх думку, найбільш компетентних в даній сфері спеціалістів.

Сформований список експертів можна вважати генеральною сукупністю спеціалістів, компетентних в даній сфері знань. Використовувати ж їх усіх в проведенні експертизи недоцільно та практично неможливо. Тому з загального списку потрібно сформувати репрезентативну вибірку.

Відібрані спеціалісти повинні відповідати таким вимогам:

- експерт повинен бути визнаним спеціалістом в даній сфері;

- експерт має бути обізнаним не тільки в даній сфері, а також в суміжних сферах;

- оцінки експерта мають бути відносно стабільні в часі, на всіх етапах експертизи;

- експерт повинен мати деякий досвід успішних прогнозів в даній сфері знань або хоча б взагалі досвід прогнозування;

- експерт повинен мати широкий кругозір, ерудицію, бачити перспективи.

При проведенні індивідуальних експертних оцінок до експерта висуваються більш суворі вимоги, ніж до експертів, що входять до складу групи. Пояснюється це більш високою відповідальністю експерта індивідуальної оцінки при формулюванні остаточних висновків.

При формуванні експертної групи необхідно вирішити дві важливі проблеми: визначити число членів експертної групи та оцінити компетентність експертів.

Кількість експертів, включених до експертної групи, може сягати 150 чоловік. Число експертів істотно впливає на точність групової оцінки. Зменшення числа експертів веде до зниження точності прогнозу, тому що на кінцеві результати значно впливає кожен експерт. Збільшення числа експертів хоча і підвищує, як правило, точність прогнозу, однак ускладнює організацію проведення експертизи, продовжує строки її проведення в часі. Тому при виборі числа експертів потрібен компроміс між точністю та трудомісткістю роботи, часом проведення експертизи.

Нижня оцінка чисельності груп експертів залежить від числа напрямків оцінюваних подій. По кожному напрямку в групі не повинно бути менше 3-6 експертів, причому кожний напрямок повинен бути представлений рівним числом експертів.

Найбільш компетентних експертів можна обирати за допомогою різних методів. Документальний метод дозволяє визначити компетентність експерта за формальними даними – за вченим ступенем і званням, посадою, стажем роботи у відповідній галузі, тощо. Експериментальний метод враховує ефективність роботи експертів у попередніх опитуваннях. Метод самооцінки дозволяє визначити компетентність експерта в залежності від його відповідей на питання: чи займався він цією проблемою спеціально, або знайомий з нею тільки по спеціальній літературі, чи має саму загальну уяву і т.п. Інколи експертові пропонується проставити оцінку своєї компетенції у балах по десятибальній шкалі. Компетентність окремих експертів також може бути визначена експертами в групі. Для цього кожен експерт, що входить у групу, задає вагові коефіцієнти всім іншим експертам, крім себе. Оцінка компетентності кожного експерта визначається як середньоарифметична.

Очевидно, що компетентність експерта не завжди знаходиться у відповідності до його наукового статусу, зафіксованого документально, або до його самооцінки. Досвід показує, що вибір слід здійснювати шляхом комбінування різних методів. При цьому до складу експертної групи слід включати спеціалістів різного віку, з різних організацій і бажано з різних географічних точок.

Правила опитування експертів повинні забезпечувати об'єктивність думок експертів. До числа умов, що забезпечують формування об'єктивних оцінок, варто віднести:

- надання експертам необхідної інформації;

- простота й зручність роботи з передбаченими анкетами, що досягається насамперед однозначністю запитань;

- відповідність запитань структурі об'єкта опитування;

- незалежність формування експертами власної думки;

- прийнятні витрати часу, зручний час одержання запитань і видачі відповідей;

- збереження, у разі потреби, анонімності відповідей для членів експертної групи;

- колективні обговорення оцінюваних подій.

Для виконання цих умов повинні бути розроблені спеціальні правила організації роботи експертної групи. Експертні групи для спеціальних методів, таких, як  “Дельфі”, “синектика”, а також організатори цих опитувань й обслуговуючий персонал повинні пройти спеціальну підготовку.