1. Склад, діапазон хору та теситурні умови.

Хоровий твір «Посмотри, - какая мгла…» написаний для мішаного чотириголосного хору a cappella.

Діапазон хору: три октави ( Fis-fis²).

Діапазон партії баса – Fis-h

Діапазон партії тенора – fis-fis¹

Діапазон партії альта – ais-cis²

Діапазон партії сопрано – cis¹-fis²

Теситура хорових партій переважно середня, а отже вона забезпечує максимальну зручність партій у вокальному відношенні. Але зустрічаються і досить складні теситурно місця. Є елементи де використовується зона перехідних нот у сопрано (45-47т.), що може спричинити виконавські труднощі. У партії баса навпаки зустрічається досить низька теситура (17-18,42т.), це може викликати в’язке затягнене звучання і проблеми у дотриманні потрібного штриха non legato. У партії альта також можуть виникнути певні складності у виконанні, у зв’язку з низькою теситурою в тактах (9,21-26,36т.).

789

Голосоведення в партіях плавне, чергується зі стрибкоподібним. Зустрічаються стрибки в партії баса (12,20-21,35,37,51-52т.); в партії тенора (14,18,26-29,41т.); в партії альта (34-37т.); в партії сопрано (27,29т). При розучуванні цього хорового твору диригент повинен приділити значну увагу стрибкам в партіях, їх чіткому інтонуванню.

2. Стрій. Інтонаційні труднощі.

Стрій хору – це наріжний камінь, на якому базується хорове мистецтво. Строєм називають точне інтонування інтервалів в мелодичному та гармонічному виді.

Оскільки основна тональність хору мінорна, тому слід звернути увагу на особливості інтонування мінору, де І і V ступені інтонуються високо.

Інтонування – це точне відтворення висоти звуку голосом.

В зв’язку з наявністю відхилень у творі, слід звернути увагу на хроматизми, що зустрічаються. Сам півтон є основою чистого інтонування, тому складність полягає в різновиді діатонічних і хроматичних півтонів. Діатонічний півтон інтонується близько: І - до пониження, І - до підвищення. А хроматичний півтон інтонується з тенденцією до розширення: І – до підвищення, І – до пониження.

3. Ансамбль.

Ансамбль (франц. ensemble – разом) – це здатність окремих голосів зливатися в єдине звучання. Художня єдність виконання завжди обумовлена єдиним розумінням образного змісту твору, та рівнем професійної майстерності виконавців. Не можна опиратись лише на технічні ознаки, розділивши ансамбль на технічний та художній, це суперечить самій природі ансамблю. Робота над однотипністю технічних засобів, над ритмічним ансамблем, над динамічною рівністю, це пов’язано з вирішенням конкретних проблем. Ансамбль тісно пов'язаний з врівноваженням кількісного складу хору. Ансамбль залежить від фактури і теситури.