IV. Виконавський аналіз.

При роботі над твором «Посмотри, - какая мгла» диригенту слід приділити велику увагу досягненню гармонічного ансамблю. Початковий мотив звучить в різних голосах протягом усього твору, показуючи інтонаційну єдність і монотематичність. В даному творі дуже важливо щоб прослуховувався голос, що має інтонаційне проведення. Треба добитися гнучкості кожної партії, яка дві- три ноти домінує і відходить на другий план. Диригент має звернути увагу на те, щоб кожний важливий мотив в партії був визвучений, щоб інші партії дали можливість цьому мотиву прозвучати. Для цього кожна партія хору повинна володіти виконавською самостійністю.

В гармонічній фактурі повинен домінувати той голос, в якому звучить основний тон акорду, але це домінування має бути збалансовано для слухача. Акорд повинен звучати органічно, як цілісне співзвуччя.

Дикція – це засіб донесення літературного тексту. Від хорової дикції залежить вокальна сторона виконання, добра вимова сприяє формуванню співочого звуку, активізує дихання, допомагає досягненню потрібної сили звучання. На якість вимови тексту впливають теситурні умови, темп і нюанс. У високій теситурі словесне вимовляння тяжче, а ніж у середній, середня ж сила звучності допомагає і покращує вимову.

Особливу увагу треба звернути на швидку вимову приголосних з віднесенням їх до наступного складу, тобто не замикати приголосною голосну (пр..12т.). У даному творі слова вимовляються «легко», «близько», активно, при мінімальному русі артикуляційного апарату (не щелепою, а губами).

Ще дуже важливим є те, щоб хор свідомо артикулював і фразував наголошений склад слова.

Ансамбль штриха – гострота non legato має бути однаково технічно відпрацьована, незалежно від висоти голосу. (Атака звуку має бути артикульована за одним принципом.)

«Посмотри, - какая мгла…» - один із шедеврів хорової світової класики.

Цей твір написаний для мішаного хору з високим професійним рівнем, адже не кожен хор зможе впоратися з таким складним матеріалом.

При розучуванні цього хорового твору треба звернути увагу на усі вищезгадані труднощі, для того щоб якомога краще розкрити весь художній потенціал твору, що зачарує слухача своєю витонченістю та простотою.

Диригент, на мою думку, має дотримуватись мінімального і легкого, в той же час чіткого і зрозумілого жесту, працювати більше кистю та пальцями, ніж всією рукою.

ВИСНОВОК.

Майстерність Сергія Танєєва як автора хорів виражається яскраво і багатоваріантно : у звертанні до різних складів, у вмілому використанні регістрів і солюючих партій. Численні темброво-колористичні знахідки : чергування з’єднань однорідних голосів, використання чистих хорових фарб у викладі мелодії, перехрещення партій, імітування теми неоднорідними голосами, імітація з подвоєннями, співставлення насиченої і прозорої фактури, темброве варіювання ( передача тематичного матеріалу із одної групи чи партії в іншу ). Тому твори композитора цікаво і приємно слухати та виконувати.

Список використаної літератури:

1.Асафьев Б. Избранные труды, том 2 .– М.: Издательство академии наук СССР, 1954

2.Бажанов Н. С.Танеев. - М. : Музыка, 1971

3.Бернандт Г. С.И.Танеев.- М.: Музыка, 1950

4.Бэлза И. С.Танеев. - М. : Музыка, 1946

5.Ген-Ир У. Черты стиля хоров С.Танеева. - Петрозаводск,1991

6.Евсеев С. Народные и нацыональные корни музыального язика С.Танеева. - М. : Музгиз, 1963

7.Корабельникова Л. Творчество С.И.Танеева. - М. : Музыка, 1986

8.Русская музыкальная література, ІVвыпуск. Учебное пособие. - Л.: Музыка, 1986

9.Романовський М.В. Хоровой словарь. - М.: Музыка, 2005

10.Савенко С.И. С .Танеев. – М.: Музыка, 1984

11.Чесноков П.Г. Хор и управление им. Пособие для хорових дережёров. - М.: Музыка, 1961