11

Російська музична культура першої половини хіх століття. Творчість а. Аляб’єва, а. Варламова, о. Гурільов план

1. Особливості російської художньої культури першої половини ХІХ століття.

2. Становлення російського музичного мистецтва першої половини ХІХ століття.

3. Творчість О. Аляб’єва, А. Варламова, О. Гурільова.

1. Особливості російської художньої культури першої половини хіх століття

Розвиток художньої культури в Росії першої половини ХІХ століття характеризується, в порівнянні з попереднім століттям, швидкою зміною ідейно-художніх напрямів і одночасним співіснуванням різних художніх стилів. У мистецькій свідомості перших десятиліть ХІХ століття відбувався поступовий відхід від нормативності просвітницької ідеології, що лежала в основі стилю класицизму і визначала мотиви дій героя, насамперед громадянський обов'язок і суспільне служіння. І як наслідок, посилювалась увага до людини, вже не обов’язок ставав важливим спонукальним мотивом її вчинків.

Найбільш глибокий вплив на російську художню культуру початку століття справив романтизм. У Росії він виник у переломну епоху Вітчизняної війни 1812 року. Суттю романтичного стилю було прагнення протиставити реальній дійсності узагальнений ідеальний образ героя, яскраву індивідуальність і неповторний облік якого не вкладалися в рамки загальноприйнятих стереотипів мислення та поведінки.

Особистість знаходиться в протиріччі з навколишньою реальністю – таке вихідне положення романтизму. Російський романтизм був невіддільний від загальноєвропейського, але мав при цьому яскраво виражену специфіку, зумовлену всім ходом попереднього історичного і духовного розвитку.

Увага до вітчизняної історії була характерною для всієї російської художньої культури в цілому. До історичної проблематики зверталися багато письменників, поетів, композиторів. Але російська художня інтелігенція у відповідність зі своєю місією глашатая свободи і лібералізму не відчувала прихильності до абстракцій, мрій та ілюзій, до фантазій, далеких від дійсності. Навколишній світ сприймався російськими митцями 19 століття як головний предмет творчості. Це стимулювало розвиток реалістичної світоконцепції, яка поєднувалася з романтичними засобами художньої виразності. Історики російської культури справедливо вважають, що романтизм став ланкою в загальному процесі розвитку художньої культури від класицизму до реалізму. Саме одночасне переплетення стилів дало прекрасний художній результат і сприяло появі видатних творів російського мистецтва.

Домінуюче положення в художній культурі «золотого століття» займала література. Вона відіграла головну стабілізуючу і творчу роль, оскільки була, мабуть, єдиним видом мистецтва, який міг висловити найбільш повно потреби свого часу. Класики російської літератури завжди тяжіли до об'ємного, багатомірного світосприйняття, яке зберегло багатозначність і образність. Класична література ХІХ століття була більше, ніж літературою. Вона стала синтетичним художнім явищем, універсальною формою суспільної свідомості.