6. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні

Конституційні обов'язки – це встановлені Конституцією України види належної поведінки осіб, які постійно чи тимчасово перебувають на території України. Одним із важливих правових принципів є єдність прав і обов'язків. Тому поряд із різноманітними за характером правами людини і громадянина Конституція України фіксує ряд конституційних обов'язків. До них належать:

1) захист Батьківщини, незалежності й територіальної цілісності України. Відповідно до цього встановлено також обов'язок нести військову службу (ст.65);

2) повага до державних символів України (ст.65);

3) охорона природи і культурної спадщин (ст.66);

4) сплата податків і зборів (ст. 67);

5) дотримання і виконання законодавства України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст.68);

6) одержання повної середньої загальної освіти (ст. 53);

7) взаємні обов'язки батьків і дітей. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків (ст. 51).

7. Поняття та принципи виборчого права в Україні. Види виборів та виборчих систем

Ст. 5 Конституції закріплює норму, яка передбачає наступне: ”Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування”. Отже народ здійснює свою владу як шляхом безпосередньої, так і представницької демократії. Безпосередня демократія — це пряма (без будь-яких органів-посередників) участь громадян в управлінні суспільними і державними справами. Її основними формами є вибори і референдум, не виключаючи при цьому й інших (у діяльності місцевого самоврядування можливі збори і сходи громадян). Представницька демократія — це вирішення суспільних і державних питань виборними представниками громадян. Органами представницької демократії в Україні є: Верховна Рада України; Президент України; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; органи місцевого самоврядування.

Виборче право – це інститут конституційного права України, що регулює відносини, пов'язані з формуванням представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування та закріплює право громадянина України обирати і бути обраним до органів державної влади і місцевого самоврядування. Право обирати називають активним, а право бути обраним — пасивним виборчим правом.

Вибори — це процес формування складу представницького органу чи зайняття посади шляхом голосування. В Україні існують наступні види виборів: 1)народних депутатів України; 2) Президента України;3) депутатів ВР АРК; 4) депутатів місцевих рад;5) сільських, селищних і міських голів.

Виборча система — це спосіб розподілу депутатських мандатів залежно від результатів голосування. Мандат — це повноваження депутата, а також документ, що їх підтверджує.

Принципи виборчого права – це головні засади, на яких ґрунтується виборче право України. До них належать:

1)принцип свободи вибору.(виборець сам вирішує, брати чи не брати участь у голосуванні, виключається тиск на волевиявлення виборця чи кандидата на виборчу посаду);

2) принцип вільних виборів. Виборцям забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні. Застосування насильства, обману, підкупу тощо забороняється і тягне відповідальність;

3) принцип загальності. Право голосу (активне виборче право) мають усі громадяни України, які досягли 18-ти років, за винятком осіб, визнаних недієздатними;

4) принцип рівності. Кожен виборець має рівну з усіма кількість голосів.

5)принцип прямих виборів. Між виборцем і кандидатом, що обирається ним, немає ніяких проміжних структур (колегії вибірників). Виборець безпосередньо голосує за обраного ним кандидата;

6) принцип таємного подання голосів. Виключається контроль за волевиявленням виборців – обладнуються спеціальні кабіни.

У світі існує кілька видів виборчих систем:

1) мажоритарна система. Відповідно до цієї системи створюються територіальні виборчі округи, у кожному з яких усі мандати одержує той кандидат, який зібрав найбільшу кількість голосів виборців. Є три різновиди мажоритарної системи. Відповідно до мажоритарної системи кваліфікованої більшості кандидат чи партійний список для свого обрання мають одержати дві третини голосів виборців. Відповідно до мажоритарної системи абсолютної більшості обраним вважається кандидат (партійний список), за якого проголосувало більш ніж половина виборців, що брали участь у виборах (50 % + 1 голос). Відповідно до мажоритарної системи відносної більшості обраним вважається кандидат (партійний список), що набрав голосів більше, ніж інші кандидати;

2) пропорційна система. При використанні пропорційної виборчої системи депутатські місця розподіляються пропорційно зібраним голосам виборців. У країні утворюється або єдиний загальнодержавний багатомандатний округ, або кілька багатомандатних округів. Політичні партії формують списки кандидатів у депутати. Виборці голосують не за конкретного кандидата, а за партійний список. Депутатські мандати розподіляються пропорційно числу поданих за партійний список голосів. При чому, як правило, партії, що набрали менше законодавчо встановленого відсотка голосів (наприклад 5% при виборах до ВРУ), до розподілу мандатів не допускаються (правило загороджувального бар"єра).

3) змішана (мажоритарно-пропорційна) – система, яка покликана пом'якшити недоліки мажоритарної та пропорційної систем, використовуючи при цьому їхні переваги.