9. Референдум: поняття, види, предмет, порядок призначення і проведення.

Референдум — це процес ухвалення політичного рішення шляхом голосування виборців. Конституцією України (ст.72-74) і Законом України ”Про всеукраїнський і місцевий референдуми” від 03.07.1991 р. передбачені такі види референдумів:

1) всеукраїнський референдум, на який може бути винесений проект рішення з будь-якого питання загальнодержавного значення. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання: зміни території України, затвердження змін, внесених ВР України в розділи І, III, XIII Конституції. Разом з тим, окремі, визначені Конституцією питання не можуть бути винесені на референдум – законопроекти з питань податків, бюджету й амністії (ст.74);

2) референдум АРК. Предметом референдуму АРК може бути прийняття, зміна або скасування рішень з питань, які віднесені законодавством України до відання АРК;

3) місцевий референдум. Місцевий референдум може бути призначений в селі, селищі, місті, районі, області для вирішення питань виключно місцевого значення, в тому числі — питання дострокового припинення повноважень відповідної ради народних депутатів та її голови.

Залежно від юридичної сили прийнятого на референдумі рішення розрізняють імперативний і консультативний референдуми. Рішення, прийняте імперативним референдумом, має найвищу юридичну силу і не потребує схвалення будь-якого органу влади. Консультативний референдум проводиться з метою з'ясування точки зору громадян з певного питання.

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом. Зокрема Верховна Рада призначає референдум з питання про зміну території України та з інших питань. Президент України призначає референдум з питання про внесення змін у розділи І, III, ХІІІ Конституції України, а також проголошує всеукраїнський референдум з народної ініціативи. Всеукраїнський референдум оголошується з народної ініціативи за вимогою не менш ніж трьох мільйонів громадян України, що мають право голосу. При цьому підписи в підтримку призначення референдуму мають бути зібрані не менш ніж у двох третинах областей і не менш ніж 100 000 підписів у кожній з цих областей;

Референдум АРК призначає ВР АРК. Місцевий референдум призначають сільські, селищні, міські, районні, обласні ради.

Референдум проводиться відповідно до принципів виборчого права України. Населенню пропонується кілька (зазвичай — два) варіантів відповіді на чітко сформульоване запитання (питання). Прийнятим вважається рішення, за яке проголосувала абсолютна більшість населення (50 % + 1 голос), що брала участь у референдумі.

10. Система органів державної влади України. Основні повноваження Верховної Ради України

Функції Української держави реалізуються через діяльність державних органів. Система органів державної влади України побудована за принципом розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6 Конституції). Єдиним законодавчим органом держави є Верховна Рада України. Виконавчі органи держави – Кабінет Міністрів, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації в областях, районах, містах Києві та Севастополі. Судові органи Української держави – це Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції. Особливе місце в системі органів влади займає Президент України, що є главою держави і має повноваження в різних галузях державного управління.

В особливу групу органів контрольної влади також відокремлюють Прокуратуру України, головним завданням якої є нагляд за дотриманням законів.

Верховна Рада України – представницький орган (парламент), що є єдиним органом законодавчої влади в Україні і формується шляхом виборів. Порядок функціонування Верховної Ради України та її повноваження визначається розділом ІV Конституції (ст.ст. 75-101). Конституційний склад Верховної Ради України – 450 депутатів, які обираються строком на 5 років.

Основні функції Верховної Ради України:

1) представницька – ВР формується народом України шляхом виборів, а тому виражає його інтереси та волю;

1. законодавча – в межах своєї компетенції ВР приймає закони з питань, що потребують законодавчого регулювання, формує національну правову систему та забезпечує регулювання суспільних відносин;

2. установча – ВР визначає правові основи функціонування органів державної влади та бере участь у їх формуванні;

3. парламентського контролю – ВР здійснює контроль за діяльністю органів інших державної влади, в тому числі й Кабінетом Міністрів України.

Ст. 85 Конституції закріплює за ВР широке коло повноважень у різних сферах управління, найважливішими з яких є :

1) у законодавчій сфері — внесення змін до Конституції, прийняття законів, затвердження Державного бюджету України. У ст.92 Конституції закріплений перелік питань, які визначаються і встановлюються виключно законами України; у зовнішньополітичній сфері – оголошення за поданням Президента України стану війни та укладання миру, ратифікація і денонсація міжнародних договорів;

2) участь формуванні органів виконавчої влади. Верховна Рада України надає згоду на призначення Президентом Прем’єр – міністра України, призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Президента України Голову Національного банку України, призначає та звільняє з посади Голову та інших членів Рахункової палати, надає згоду на призначення Президентом України Генерального прокурора та може висловити йому недовіру, що має наслідком відставку Генерального прокурора, надає згоду на призначення та звільнення з посад Президентом України Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України.

3) участь у формуванні органів судової влади. ВР призначає третину складу Конституційного Суду України, обирає суддів судів загальної юрисдикції на посаду безстроково;

4) здійснення парламентського контролю. Верховна Рада вправі резолюцію про недовіру Кабінету Міністрів України. Формою парламентського контролю є також діяльність Уповноваженого ВР України з прав людини.

5) усунення Президента України з посади в порядку особливої процедури (імпічменту).