2.2 Ґрунтово-кліматичні умови,рельєф території та особливості утворення основних типів ґрунтів господарства.

Ялтушківська дослідно-селекційна станція розташована в лісостеповій зоні правобережної України в північно-західній частині Вінницької області на території Барського району.

Географічне положення станції становить 48° 59’ північної широти і 42° 40’ західної довготи від Пулково. За геоморфологічним районуванням територія відноситься до: Жмеринської височини.

По агрокліматичному районуванню Вінницької області, зона діяльності станції належить до другого району (центральна зона), яка характеризується помірно теплим вологим кліматом. Середня багаторічна температура січня дорівнює - -6° С,

а липня - +21° С. Середньорічна сума опадів становить до 550 мм, а за вегетаційний період випадає від 280 до 360 мм. Засушливі дні вегетаційного періоду тут повторюються дуже часто. Середня глибина замерзання грунту 56 см, сума ефективних температур (вище +5° С) за період вегетації становить 1942-2059° С.

Середня багаторічна вологість повітря складає 75 %.

Ґрунти зони діяльності станції світло-сірі, темно-сірі опідзолені, сірі, середньо-суглинкові, слабо змиті. Глибина гумусного горизонту коливається від 30 до 35 см, з вмістом гумусу (за Тюріним) 1,87-2,11 %. Вміст – азоту 7,0-7,5; фосфору – 17,2-18,3; калію – 13,4-16,7 мг на 100 г грунту. Середньозважений вміст гумусу становить – 2,32 %, азоту – 75, фосфору – 131, калію – 123 мг/кг грунту. Реакція грунтового розчину рН 5.1-5.5, гідролітична кислотність дорівнює 2,46-2,76 мг-екв на 100 г грунту. Показники кислотності грунтів характерні для 75% орної землі. За результатами агрохімічного обстеження (2003 р.) виявлено 8,9 % середньо кислих грунтів (рН 4,6-5,0), що потребують першочергового вапнування, 36,2 % - слабо кислих грунтів, що потребують періодичного підтримуючого вапнування. Крім того, 397,9 га (23,1 %) грунтів мають критично низький вміст рухомих форм фосфору, що вимагає корінного поліпшення з внесенням підвищеної кількості органічних та мінеральних добрив. Практично всі землі стнції погано забезпечені легкогідролізованим азотом,що також вимагає відповідного меліоративного втручання.

Бальна оцінка грунтів станції по своїй природній родючості рівна 40-42 балам шкали бонітету. Середньозважений бал станції становить: агрохімічний – 56,

еколого-агрохімічний – 48.

Розділ 3. Номенклатурний список та агровиробниче групування ґрунтів

Агровиробниче угрупування ґрунтів проводиться з метою їх раціонального використання в процесі сільськогосподарського виробництва. Воно побудоване на принципі спільності використання різних ґрунтів в складі тих чи інших сівозмін, спільності заходів по підвищенню родючості даних ґрунтів.Номенклатурний список містить інформацію про поширення, природні та агровиробничі властивості ґрунтів господарства.

Складемо номенклатурний список ґрунтів нашого завдання курсової роботи:

Таблиця №2

Шифр	Тип	Підтип	Рід	Вид	різновид	Розряд	Варіант
7	Темно – сірі	Темно – сірі	Модаль-ний	Модальний	Важкосуг-линкові	Лес	Окульту-рений
17	Чорнозем	ЧорноземРеградований	Модаль-ний	Модальний	Грубопилуватоважкосуглинковий	Лес	Окульту-рений
27	Чорнозем	південний	Модаль-ний	Модальний	Легкосугли-нковий	Лес	Окульту-рений

Тип грунту - велика група ґрунтів, що розвиваються в однотипових біологічних, кліматичних, гідрологічних умовах і харак­теризуються яскравим проявом основного процесу групоутворення при можливому сполученні з іншими процесами.

Підтип ґрунту - групи ґрунтів у межах типу, що якісно вирізня­ються проявом основного і додаткового процесів ґрунтоутво­рення, часто підтипи ґрунтів виділяються як перехідні утворен­ня між близькими (географічне або генетичне) типами ґрунтів.

Рід ґрунту - групи грунтів у межах підтипу, якісні генетичні особ­ливості яких обумовлені впливом комплексу місцевих умов, складом ґрунтотворних порід, складом і розташуванням ґрун­тових вод, реліктовими ознаками субстрату. 

Вид грунту - групи ґрунтів у межах роду, що розрізняються сту­пенем розвитку основного ґрунтотворного процесу.

Підвид ґрунту - групи ґрунтів у межах виду, що розрізняються за ступенем розвитку супутнього процесу ґрунтоутворення.

Різновид ґрунту - групи ґрунтів у межах виду або підвиду, що розрізняються гранулометричним складом верхніх ґрунтових го­ризонтів .

Розряд ґрунту - групи ґрунтів, що утворилися на однорідних у літологічному або генетичному відношенні породах.

Підрозряд ґрунту - група ґрунтів, що розрізняються ступенем сільськогосподарського освоєння або ступеня еродованості.

Отже, повне найменування будь-якою конкретного ґрунту, відповідно до існуючих уявлень, складається з назв усіх таксонів, починаючи з типу грунту і кінчаючи тим рівнем, який допускається масштабом дослідження, що особливо важливо враховувати при ґрунтово-картографічних роботах.

Агровиробниче групування ґрунтів — це об’єднання їх у більші групи різновидів ґрунтів, близьких за агрономічними властивос-тями та особливостями сільськогосподарського використання. Їх зазначають у розділі ґрунтового нарису, де характеризується картограма агровиробничого групування ґрунтів і подано реко-мендації щодо їх використання. Агровиробничі групування ґрунтів бувають загальнодержав-ними, регіональними і господарськими. Господарські агровироб-ничі групування ґрунтів створюються на основі агрономічної ін-терпретації та узагальнення ґрунтових обстежень територій конкретних господарств. Нині внутрішньогосподарське агрови-робниче групування ґрунтів є обов’язковим завершальним ета-пом узагальнення матеріалів великомасштабного обстеження ґрунтів кожного господарства.,

.

Агровиробниче групування ґрунтів

Таблиця №3

Назва ґрунту, даного в завданні	Назва ґрунту, який можна об'єднати з даним в завданні ґрунтом	Назва агровиробничої групи
Темно-сірий опідзолений Слабо змитий	Темно-сірий опідзолений та чорноземи Опідзолені	Опідзолені ґрунти
Чорнозем реградований слабозмитий	чорноземи опідзолені та реградовані слабозмиті	Опідзолені ґрунти
Чорноземи південні слабо змиті	Чорноземи звичайні і їх різновиди	Чорноземи південні на лесових породах

При комплексних агровиробничнх групуваннях ґрунтів господарства використовують такі критерії: подібність агрономічних властивостей ґрунтів,що визначаються їх генетичними особливостями; схожість умов рельєфу за вико-ристанням сільськогосподарських угідь; подібність структури ґрунтового покриву. Для ґрунтів, об’єднаних в одну агровиробничу групу, перед-бачається однаковий напрям їх сільськогосподарського вико-ристання (наприклад, під овочеві та інші інтенсивні культури) і загальний комплекс агротехнічних заходів при вирощуванні сільськогосподарських культур (введення сидератів, вапнування), застосування комплексу протиерозійних або меліоративних за-ходів тощо. На практиці спеціаліст повинен уміти оцінювати не тільки ок-ремі ґрунти, а й комбінації в межах сівозміни.

Основне завдання агровиробничого групування ґрунтів, полягає в тому, щоб подати всю, часом надто велику різноманітність генетичних ґрунтових видів, відмін і показників у вигляді невеликого, а по можливості найменшого, числа індивідуалізованих з агрономічного погляду ґрунтових груп.

При об'єднанні ґрунтів в агровиробничу групу потрібно враховувати належність ґрунтів до єдиної грунтово-кліматичної зони і підзони, генетична близькість ґрунтів, однорідність ґрунтових контурів, або наявність і ступінь неоднорідності ( комплексність) ґрунтів, ступінь проявлення негативних ознак ( еродованість, перезволоження), які визначають необхідність меліорацій, низький рівень родючості ґрунтів і т.п. Тобто, агровиробниче групування ґрунтів це основна форма узагальнення матеріалів картографування ґрунтів, яка дозволяє об'єднати групи ґрунтів, близькі за складом, властивостями, генезисом і наступним сільськогосподарським використанням та спільними заходами збереження і підвищення родючості.

Розділ 4. Характеристика ознак, будови та властивостей ґрунтів